09 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10476/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 ( суддя першої інстанції Бондар М.В.) в адміністративній справі №160/10476/19 за позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №15-РС від 25.06.2019 року в частині підстав звільнення з військової служби, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підпунктом "в" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі, а також в частині звільнення позивача у запас, замінивши його на підпункт "б" пункту 2 частини 5 статті 26 вказаного Закону - за станом - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби у мирний час або обмежену придатність у воєнний час та вказавши в наказі про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку;
2) визнати протиправними дії з боку суб'єктів владних повноважень Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 в частині неправильного обчислення вислуги років і загального страхового стажу ОСОБА_1 , та вирішення питання зарахування до вислуги років періодів участі в АТО за період з 02.06.2016 року по 19.07.2016 року, з 11.08.2016 року по 05.01.2017 року, з 27.03.2017 року по 11.04.2017 рік, та часу перебування позивача на обстеженні та лікуванні під час військової служби в зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із захистом Батьківщини, в період з 16.11.2016 року по 02.12.2016 року, з 11.04.2017 року по 27.04.2017 року, з 22.01.2018 року по 05.02.2018 року, з 23.02.2018 року 05.04.2018 року, з 08.05.2018 року по 18.05.2018 року, з 11.07.2018 року по 18.07.2018 року, з 20.06.2019 року по 03.07.2018 року, з 05.07.2019 року по 16.07.2019 року на пільгових умовах;
3) зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військову частину НОМЕР_1 відповідно до Положення №530 від 14.08.2014 року здійснити попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію та обчислення вислуги років та загального страхового стажу ОСОБА_1 , та зарахувати до вислуги років періоди участі позивача в АТО за період з 02.06.2016 року по 19.07.2016 року, з 11.08.2016 року по 05.01.2017 року, з 27.03.2017 року по 11.04.2017 рік, та час перебування позивача на обстеженні і лікуванні під час військової служби в зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із захистом Батьківщини, в період з 16.11.2016 року по 02.12.2016 року, з 11.04.2017 року по 27.04.2017 рік, з 22.01.2018 року па 05.02.2018 року, з 23.02.2018 року по 05.04.2018 року, з 08.05.2018 року по 18.05.2018 року, з 11.07.2018 року по 18.07.2018 року, з 20.06.2019 року по 03.07.2019 рік, з 05.07.2019 року по 16.07.2019 року на пільгових умовах 1 місяць за 3 місяці;
4) визнати протиправною бездіяльність з боку Військової частини НОМЕР_1 в зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 , призначених наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №15-РС від 25.05.2019 року грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 7777 грн. 45 коп. на підставі довідки-розрахунку №32 від 06.09.2019 року та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби згідно наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за три календарних роки служби;
5) зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військову частину НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №15-РС від 25.06.2019 року виплатити ОСОБА_1 , призначені до виплати наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №15-РС від 25.05.2019 року, грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 7777 грн. 45 коп. на підставі довідки-розрахунку №32 від 06.09.2019 року та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби згідно наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за три календарних роки служби;
6) визнати протиправною бездіяльність з боку Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації в зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 , з військової служби за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки;
7) зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військову частину НОМЕР_1 надати розрахунок грошової компенсації за невикористані ОСОБА_1 дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію в зв'язку зі звільненням з військової служби за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки;
8) визнати протиправними дії відповідачів - Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 щодо позбавлення ОСОБА_1 премії до Дня Незалежності України у розмірі 2000 грн., яка підлягала виплаті на підставі рішення Міністра оборони України від 20.08.2019 року № 248/6133;
9) зобов'язати відповідачів - Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію до Дня Незалежності України, яка підлягала виплаті на підставі рішення Міністра оборони України від 20.08.2019 року №248/6133 у розмірі 2000 грн;
10) визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби згідно приписів ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період знаходження мене на військовій службі з листопада 1979 року по липень 1990 року;
11) зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військову частину НОМЕР_1 надати розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені зі служби згідно приписів ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період перебування мене на військовій службі з листопада 1979 року по липень 1990 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 повернуто позивачеві в частині позовних вимог про:
1) визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №15-РС від 25.06.2019 року в частині підстав звільнення з військової служби, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підпунктом "в" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі, а також в частині звільнення позивача у запас, замінивши його на підпункт "б" пункту 2 частини 5 статті 26 вказаного Закону - за станом - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби у мирний час або обмежену придатність у воєнний час та вказавши в наказі про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку;
2) визнання протиправними дій з боку суб'єктів владних повноважень Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 в частині неправильного обчислення вислуги років і загального страхового стажу ОСОБА_1 , та вирішення питання зарахування до вислуги років періодів участі в АТО за період з 02.06.2016 року по 19.07.2016 року, з 11.08.2016 року по 05.01.2017 року, з 27.03.2017 року по 11.04.2017 рік, та часу перебування позивача на обстеженні та лікуванні під час військової служби в зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із захистом Батьківщини, в період з 16.11.2016 року по 02.12.2016 року, з 11.04.2017 року по 27.04.2017 року, з 22.01.2018 року по 05.02.2018 року, з 23.02.2018 року 05.04.2018 року, з 08.05.2018 року по 18.05.2018 року, з 11.07.2018 року по 18.07.2018 року, з 20.06.2019 року по 03.07.2018 року, з 05.07.2019 року по 16.07.2019 року на пільгових умовах;
3) зобов'язання Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 відповідно до Положення №530 від 14.08.2014 року здійснити попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію та обчислення вислуги років та загального страхового стажу ОСОБА_1 , та зарахувати до вислуги років періоди участі позивача в АТО за період з 02.06.2016 року по 19.07.2016 року, з 11.08.2016 року по 05.01.2017 року, з 27.03.2017 року по 11.04.2017 рік, та час перебування позивача на обстеженні і лікуванні під час військової служби в зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із захистом Батьківщини, в період з 16.11.2016 року по 02.12.2016 року, з 11.04.2017 року по 27.04.2017 рік, з 22.01.2018 року па 05.02.2018 року, з 23.02.2018 року по 05.04.2018 року, з 08.05.2018 року по 18.05.2018 року, з 11.07.2018 року по 18.07.2018 року, з 20.06.2019 року по 03.07.2019 рік, з 05.07.2019 року по 16.07.2019 року на пільгових умовах 1 місяць за 3 місяці.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог задоволено; позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності з боку Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 7777 грн. 45 коп. та одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за три календарних роки служби та зобов'язання Командування Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України та Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 7777 грн. 45 коп. та одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за три календарних роки служби - залишено без розгляду.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач був звільнений зі служби у запас на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2019 року №15-РС. При звільненні позивачу не було нарховано та виплачено грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2016-2019 роки, надання якої передбачено для учасників бойових дій на підставі частини 14 статті 10 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту”, статті 16-2 Закону України “Про відпустки”. Також, позивач зазначає, що відповідачем було протиправно позбавлено його премії у розмірі 2000 грн. до Дня Незалежності України, оскільки у відповідачів відсутні документи щодо застосування відносно позивача дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту ЗСУ. Позивач зазначає, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність, не здійснено нарахування та виплату у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період перебування позивача на військовій службі з листопада 1979 року по липень 1990 року, оскільки таке право позивача передбачене у статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 , з військової служби за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у зв'язку зі звільненням з військової служби за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі з листопада 1979 року по липень 1990 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені зі служби відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період перебування ОСОБА_1 на військовій службі з листопада 1979 року по липень 1990 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Відповідач, оскаржив рішення в частині задоволення позову. Вважає, що рішення в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення справи, також висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить рішення у вказаній частині скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з пунктом 242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, колегія суддів виходить з наступного .
Нормами статті 4 Закону України від 5 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» встановлені такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до положень статті 16-2 зазначеного Закону додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Норми статті 5 зазначеного Закону визначають, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».
Учасникам бойових дій відповідно до положень цього Закону (статті 5, 6) надаються, зокрема, такі пільги: 12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Нормами частини 8 статті 101 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (частина 14 статті 101 Закону 2011-ХІІ).
При цьому, нормами частини 17 зазначеної норми Закону № 2011-ХІІ установлено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Згідно норм Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Колегія суддів зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.
Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Аналогічний висновок викладений в рішенні Верховного Суду в зразковій справі № 620/4218/18 від 16.05.2019 року.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при звільненні з військової служби у запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2016-2019 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, а також компенсацію за невикористану частину основної відпустки за 2018 рік.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі з листопада 1979 року по липень 1990 року та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільнені зі служби відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", колегія суддів виходить з наступного.
П.6 ч.2 ст.15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Відмовляючи у цій частині позовних вимог колегія суддів зазначає, що на час проходження позивачем служби в період 1979 - 1990 роки не існувало правової норми щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо, визначається законодавством, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
На момент проходження позивачем служби в період 1979 - 1990 роки як в Україні, так і в СРСР не існувало правового регулювання права військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09 листопада 2018 року у справі № 759/5707/16-а.
Отже, поширення чинного на час звернення позивача за виплатою грошової допомоги законодавства, яким врегульовано питання права на одноразову грошову допомогу, на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим законодавством, не допускається.
Крім того, документів які підтверджують право на отримання вищевказаної виплати позивачем, як до суду першої інстанції так і до апеляційної інстанції надано не було, що унеможливлює в даному випадку задовольнити позовні вимоги позивача в цій частині.
Зазначені документи судом апеляційної інстанції були витребувані у відповідача, однак відповідачем документів надано не було.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог та прийняття нової постанови, в цій частині, про відмову у задоволенні позову.
Керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 в адміністративній справі №160/10476/19, в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі з листопада 1979 року по липень 1990 року та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені зі служби відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період перебування ОСОБА_1 на військовій службі з листопада 1979 року по липень 1990 року скасувати та в цій частині заявлених вимог прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 в адміністративній справі №160/10476/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 15.06.2020р.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак