"09" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/931/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Сабурова Ю.С.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфавайл” про стягнення 165898,51 грн., -
Державне підприємство “Морський торговельний порт “Южний” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфавайл” про стягнення штрафних санкцій в загальній сумі 165989,51 грн., у т.ч.: пені - 102091,39 грн., штрафу - 63807,12 грн., посилаючись на наступне.
21.11.2018 р. між Державним підприємством “Морський торговельний порт “Южний” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфавайл” укладено договір про закупівлю товарів № Т/СН-229/18 зі строком дії по 31.12.2018 р.
Додатковою угодою № 1 до договору від 28.12.2018 р. сторонами було, зокрема, продовжено строк дії договору по 30.04.2019 р.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується у 2018 році поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, що є додатком № 1, відповідно до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.
Згідно п. 4.1 договору постачальник протягом 20 календарних днів з дати отримання рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару, поставляє покупцеві конкретну партію товару у повній відповідності до наданої рознарядки. Постачальник несе ризики пошкодження або знищення товару до моменту передачі його покупцеві.
Так, позивач вказує, що зазначеним пунктом договору також встановлено, що рознарядка покупця на поставку конкретної партії товару надсилається постачальнику електронною поштою.
Наразі позивач зауважує, що покупцем на електронну адресу ТОВ “Альфавайл” було надіслано рознарядку від 28.03.2019 р. № 205-63/1964 на поставку товару згідно позиції № 1 визначеної в додатку 1 до договору - пневмостартеру 289-2364.
З огляду на умови п. 4.1 договору, враховуючи дату отримання рознарядки постачальником, позивач вказує, що поставка товару повинна була бути здійснена у строк до 18.04.2019 р. включно.
Однак, як стверджує позивач, фактично товар було поставлено постачальником лише 06.06.2019 р., що підтверджується видатковою накладною № 2 від 06.06.2019 р., товарно-транспортною накладною № Р2 від 06.06.2019 р. та приймальним актом покупця № 2135 від 06.06.2019 р., у зв'язку із чим прострочення зобов'язання за договором складає 48 днів.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення постачальником строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків вказаної вартості.
Виходячи з вищевикладеного, за ствердженнями позивача, ТОВ “Альфавайл” за порушення виконання своїх зобов'язань за договором повинно сплатити ДП “МТП “Южний” пеню в розмірі 102091,39 грн., штраф за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки понад тридцять днів в розмірі 63807,12 грн., а всього 165898,51 грн.
Наразі у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2020 р. позов Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/931/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.05.2020 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2020 р. у справі № 916/931/20 відкладено розгляд справи на 09 червня 2020 р.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Наразі надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою “адресат відсутній” за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення
В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка”, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду від 08.04.2020 р. та від 15.05.2020 р. повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв'язку “адресат відсутній”.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі №915/1015/16.
Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
21 листопада 2018 року Державне підприємство “Морський торговельний порт “Южний” (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфавайл” (постачальник) уклали договір № Т/СН-227/18 (про закупівлю товарів), відповідно до п. 1.1. якого відповідач як постачальник зобов'язався у 2018 році поставити покупцю товар (далі - товар), зазначений у специфікації, що є додатком № 1, відповідно до цього договору, а позивач як покупець - прийняти і оплатити товар.
Згідно п. 1.2 договору найменування товару визначається згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015. Асортимент, кількість та ціна за одиницю товару визначені в додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 1.3 договору постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, заставою, не є предметом будь-якого іншого обмеження щодо реалізації відповідно до чинного законодавства України.
За умовами п. 1.5 договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
В п. 2.1 договору сторони погодили, що ціна договору становить 3520032,00 грн., у т.ч. ПДВ - 586672,00 грн., та включає в себе ціну товару, зазначеного в позиціях № 1-16, № 44 додатку № 1 до цього договору (специфікація), що еквівалентно 73661,27 євро за офіційним курсом 1 євро - 32,10 грн., встановленим Національним банком України на 30.10.2018 р. (дата проведення електронного аукціону), та ціну товару, зазначеного в позиціях № 17-43 додатку № 1 до цього договору (специфікація). Оплата за Договором здійснюється в гривнях.
Ціна на товар, зазначений в позиціях № 1 - 16, № 44 додатку № 1 до цього договору (специфікація), може бути змінена у випадку настання обставин, передбачених п. 2.2 цього договору.
Ціна на товар, зазначений в позиціях № 17-43 додатку № 1 до цього договору (специфікація) не підлягає зміні у випадку настання обставин, передбачених п. 2.2 цього договору.
Положеннями п. 2.2 договору визначено, що відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”, сторони досягли згоди, що ціна цього договору підлягає зміні у випадку зміни курсу євро, встановленого на дату проведення електронного аукціону, більш ніж на 5% по відношенню до курсу євро, встановленого Національним банком України (далі - НБУ) на дату, що передує даті фактичної поставки товару, шляхом укладання додаткової угоди до договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець оплачує конкретну партію товару прямим банківським переведенням коштів на рахунок постачальника, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставки конкретної партії товару, згідно з виставленим постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару.
Умовами п. 4.1 договору визначено, що постачальник протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати отримання рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару, поставляє покупцеві конкретну партію товару у повній відповідності до наданої рознарядки. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту передачі його покупцеві.
Рознарядка покупця на поставку конкретної партії товару надсилається постачальнику електронною поштою.
Згідно п. 4.2 договору місце поставки - склад Бази постачання ДП “МТП “Южний”. Поставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника на умовах DDP у відповідності до положень Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс” (у редакції 2010), з урахуванням положень цього договору.
Відповідно до п. 4.3 договору постачальник не пізніше, ніж за 24 години до моменту прибуття товару до місця поставки повідомляє про це покупця електронною поштою.
За умовами п. 4.4 договору моментом поставки товару вважається момент одержання товару покупцем з оформленням прибуткових документів на складі покупця. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за якістю та комплектністю після підписання видаткової та товарно-транспортної накладної.
В п. 4.5 договору сторони погодили, що під час поставки товару постачальник надає покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, 3 (три) примірники видаткової накладної, а також копії документів завірені печаткою постачальника, які підтверджують якість товару (сертифікати Регістра судноплавства України або сертифікати про типове схвалення Регістра судноплавства України, сертифікати відповідності - у випадку іноземного походження товару, сертифікати якості виробника - у випадку вітчизняного походження товару). Ненадання зазначених документів є підставою для відмови покупця від прийняття товару. При цьому, товар вважається непоставленим з наслідками, передбаченими п.п 7.2,7.3 договору.
Положеннями п. 6.1 договору визначено, що покупець зобов'язаний: в повному обсязі оплачувати поставлений товар відповідно до умов договору (п.п. 6.1.1); прийняти поставлений товар згідно з первинними документами при відповідності цього товару вимогам, які встановлено цим договором (п.п. 6.1.2).
В п. 6.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строк і в порядку, встановлені цим договором (п.п. 6.3.1); забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 5 цього договору (п.п. 6.3.2).
За умовами п. 7.1 договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до діючого законодавства України та умов, викладених у цьому договорі.
Згідно п. 7.2 договору за порушення постачальником строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 7.8 договору сплата пені та штрафу не звільняє сторону, яка порушила зобов'язання, що виникає з цього договору, від виконання зобов'язання належним чином.
За умовами п. 8.1 договору усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, сторони будуть намагатися вирішувати шляхом переговорів.
В п. 8.2 договору сторони погодили, що у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
Положеннями п. 10.1 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2018 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Пунктом 10.2 договору передбачено, що відповідальність постачальника за дотримання строків по своїх зобов'язаннях за договором настає з дати укладання договору.
Умовами п. 11.1 договору визначено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як вбачається із матеріалів справи, між Державним підприємством “Морський торговельний порт “Южний” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфавайл” укладено додаток № 1 до договору (про закупівлю товарів) № Т/СН-227/18 від 21.11.2018 р. - специфікацію, якою визначено назву, кількість товару та його ціну. Зокрема, вказаною специфікацією передбачено, що вартість товару складає 3520032,00 грн.
В подальшому 28 грудня 2018 року між Державним підприємством “Морський торговельний порт “Южний” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфавайл” була укладена додаткова угода № 1 до договору (про закупівлю товарів) № Т/СН-227/18 від 21.11.2018 р., згідно п. 1 якої, керуючись ч. 5 ст. 36 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII “Про публічні закупівлі” та п. 11.2, п. 11.14 договору, сторони досягли згоди продовжити дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, але не пізніше ніж по 30.04.2019 р., в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки з огляду на його зміст, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як з'ясовано судом, позивачем була оформлена рознарядка від 28.03.2019 р. № 205-63/1964 на поставку товару: пневмостартеру 289-2364 на суму 425380,80 грн. Вказана заявка підписана начальником відділу матеріально-технічного забезпечення та в.о. заступника директора з матеріально-технічного забезпечення. Вказана рознарядка була направлена позивачем 29.03.2019 р. на електронну адресу відповідача, вказану в розділі 13 договору „Місцезнаходження та банківські реквізити сторін”.
В свою чергу листом директора ТОВ “Альфавайл” від 03.04.2019 р. на адресу ДП “МТП “Южний” відповідач підтвердив отримання ним рознарядки № 205-63/1964 від 28.03.2019 р. на поставку товару та повідомив, що підприємством планується поставка товару (пневмостартеру 289-2364 у кількості 1 шт.) на територію ДП “МТП “Южний” 04 квітня 2019 року.
За умовами п. 4.1 договору товар мав бути поставлений відповідачем як постачальником у кількості, визначеній в рознарядці, впродовж 20 календарних днів з дати отримання такої рознарядки позивача.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № Т/СН-227/18 (про закупівлю товарів) від 21.11.2018 р. відповідачем - ТОВ “Альфавайл” було здійснено поставку обумовленого рознарядкою товару на адресу позивача на загальну суму 425380,80 грн., що підтверджується видатковою накладною від 06.06.2019 р. № 2 на суму 425380,80 грн., товарно-транспортною накладною № Р2 від 06.06.2019 р. та приймальним актом № 2135 від 06.06.2019 р. При цьому, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній, прийнявши зазначену вище рознарядку від 28.03.2019 р. № 205-63/1964 до виконання, відповідач погодився з її прийняттям на виконання умов спірного договору поставки № Т/СН-227/18 (про закупівлю товарів) від 21.11.2018 р., а відтак відповідно до п. 4.1 договору зобов'язався протягом 20 календарних днів з моменту її отримання поставити обумовлений в ній товар.
Однак, поставивши позивачу обумовлений рознарядкою товар 06.06.2019 р., а не протягом 20 календарних днів з моменту її отримання, як то передбачено умовами договору, а саме до 18.04.2019 р. включно, відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за договором поставки № Т/СН-227/18 (про закупівлю товарів) від 21.11.2018, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна поставка відповідачем товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
Відповідно до п. 7.2 договору за порушення постачальником строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків вказаної вартості.
Так, з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення своєчасної поставки обумовленого договором товару позивачем відповідно до п. 7.2 договору нараховано відповідачу пеню у розмірі 0,5 відсотка вартості товару у розмірі 102091,39 грн. та штраф у розмірі 15% від вартості товару у розмірі 63807,12 грн., розрахунки яких наведено в позові (а.с. 3).
Наразі слід зазначити, що п. 7.2 договору поставки № Т/СН-227/18 (про закупівлю товарів) від 21.11.2018 р., за яким на відповідача як постачальника покладається відповідальність у вигляді сплати на користь покупця пені та штрафу за порушення строку виконання зобов'язання понад 30 днів цілком узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України, що застосовні до спірних правовідносин з огляду на те, що стороною спірного договору є суб'єкт господарювання державного сектору економіки. Цими положеннями Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у такому розмірі, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Відтак, аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу є субсидіарною відповідальністю поряд з пенею.
Враховуючи вищенаведене та невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення своєчасної поставки обумовленого договором товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно застосовано до відповідача відповідальність у вигляді нарахування пені та штрафу.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 102091,39 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок пені було здійснено позивачем за період з 19.04.2019 р. до 05.06.2019 р. правильно та арифметично вірно (425380,80 грн. х 0,5% х 48 дн). Також вірним є здійснений позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 63807,12 грн. (425380,80 грн. х 15%). При цьому здійснені позивачем розрахунки суми пені і штрафу за несвоєчасну поставку обумовленого товару (понад 30 днів) відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 102091,39 грн. та штраф в розмірі 63807,12 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2488,48 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфавайл” про стягнення 165898,51 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфавайл” (02000, м. Київ, вул. Лодигіна, буд. 2; код ЄДРПОУ 42055853) на користь Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 13; код ЄДРПОУ 04704790; р/р НОМЕР_1 в ПАТ “Банк Восток”) пеню в сумі 102091/сто дві тисячі дев'яносто одна/грн. 39 коп., штраф у розмірі 63807/шістдесят три тисячі вісімсот сім/грн. 12 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2488/дві тисячі чотириста вісімдесят вісім/грн. 48 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 червня 2020 р.
Суддя В.С. Петров