79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.06.2020 р., м. Львів справа № 914/346/20(921/682/19)
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фермерського господарства «Фортуна», с. Негівці Івано-Франківської області
до відповідача: Приватного підприємства «Захід-Агроінвест», м.Львів
про: стягнення 1196973,86 грн.
у межах справи про банкрутство № 914/346/20
за заявою: Приватного підприємства «Лан-ОілТрейд», м. Львів
про: банкрутство Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» (вул. Богданівська, буд. 15А, м. Львів, 79067, ідентифікаційний код 32865702)
Суддя Артимович В.М.,
секретар судового засідання Струк Н.Р.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Пашук А.В. - представник;
розпорядник майна: не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2019 р. матеріали справи № 921/682/19 за позовом Фермерського господарства «Фортуна» до Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» про стягнення 1196973,86 грн. за договором купівлі-продажу № 21/08-рп від 21.08.2019 р. передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2020 р.
Ухвалою суду від 17.03.2020 р. справу № 921/682/19 за позовом ФГ «Фортуна» до ПП «Захід-Агроінвест» про стягнення 1196973,86 грн. прийнято до провадження в межах справи № 914/346/20 про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест» за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 914/346/20 (921/682/19) та призначено підготовче засідання на 29.04.2020 р.
Ухвалою суду від 29.04.2020 р. підготовче засідання відкладено на 13.05.2020 р.
Ухвалою від 13.05.2020 р. суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу № 914/346/20 (921/682/19) до судового розгляду по суті в судовому засіданні 03.06.2020р.
09.06.2020 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання, до якого долучено розрахунок неустойки, та в якому просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.
В судове засідання з'явився представник відповідача, надав пояснення по суті спору.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
1.Описова частина рішення.
1.1. Позиція позивача.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 21.08.2019 р. № 21/08-рп, оскільки ПП «Захід-Агроінвест» неналежним чином та не в повному обсязі оплачено поставлений на виконання вказаного договору товар, заборгувавши ФГ «Фортуна» 1134363,83 грн., що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Також позивачем за прострочення оплати поставленого товару відповідно до п. 6.2. договору нараховано відповідачу 62 610,03 грн. неустойки, яку просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даної позовної заяви судовий збір та 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
1.2. Позиція відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
2.Мотивувальна частина рішення:
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:
Між Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» (покупець) та Фермерським господарством «Фортуна» (продавець) 21.08.2019 р. укладено договір купівлі-продажу № 21/08-рп (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця ріпак 1 класу врожаю 2019 р., а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість у відповідності до умов даного договору (п. 1.1 договору). Товар, що є предметом поставки за цим договором, належить продавцю на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, органами державної влади чи місцевого самоврядування, територіальними громадами та державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору кількість товару складає 175,805 тон +/- 5 %. Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна товару за одну тонну товару становить 10400,00 грн.
У розділі 4 договору сторони обумовили, шо продавець зобов'язаний передати товар покупцю в строк до 28.08.2019 р. включно на складі покупця за адресою: Тернопільська область, м. Ланівці, вул. Загребельна, 5, що підтверджується оригіналами наступних документів: складської квитанції на зерно, видаткової накладної та податкової накладної, зареєстрованої відповідно до чинного законодавства.
Датою поставки товару вважається підписання сторонами видаткової накладної на товар (п. 4.2. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору продавець передав у власність покупця товар на загльну суму 1 828 372,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 21.08.2019 р. № 520 на суму 595 920,00 грн., від 21.08.2019 р. № 521 на суму 598 000,00 грн., від 22.08.2019 р. № 522 на суму 634 452,00 грн.; складськими квитанціями № 101 від 21.08.2019 р., № 102 від 21.08.2020 р., № 105 від 22.08.2019 р. та актами приймання-передачі від 21.08.2019 р. № ЗА-00000100, № ЗА-0000099, від 22.08.2019 р. № ЗА-00000101.
Відповідні податкові накладні від 21.08.2019 р. № 1, № 2 на суму 595920,00 грн. та на суму 598000,00 грн. зареєстровані 02.09.2019 р. та від 22.08.2019 р. № 4 на суму 634452,00 грн. зареєстрована 11.09.2019 р.
Відповідно до п. 5.1. договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Згідно з п. 5.2. договору покупець здійснює 60% вартості товару протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару у відповідності до рахунку на оплату, та 40% протягом 3 банківських днів з моменту отримання всіх оригіналів супровідних документів на товар та реєстрації податкових накладних.
Як стверджує позивач, відповідач оплатив поставлений товар не в повному обсязі, ним були проведені такі оплати: 04.09.2019 р. в розмірі 200000,00 грн., 11.09.2019 р. врозмірі 300000,00 грн. та 17.09.2019 р. в розмірі 100000,00 грн.
Крім того, позивач зазначає, що в рахунок оплати товару зараховано 94008,17 грн. по акту надання послуг від 21.08.2019 р. № 452 за договором складського зберігання від 10.07.2019 р. № 11.
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» (зерновий склад) та Фермерським господарством «Фортуна» (поклажодавець) 10.07.2019 р. укладено договір складського зберігання № 11, відповідно до умов якого зерновий склад зобов'язаний прийняти зерно на зберігання, а поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги на умовах, визначених цим договором.
Як стверджує позивач, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 134 363,83 грн., яку просить стягнути з відповідача.
Відповідно до п. 6.2. договору у разі якщо оплата товару буде здійснена покупцем пізніше строків, передбачених договором, покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченого товару, за кожен день прострочення.
Позивачем за прострочення виконання грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу 62 610,03 грн. неустойки, яку просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 17954,60 грн. сплаченого судового збору та 7000,00 грн. витрат, понесених на правничу допомогу.
2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, між Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» (покупець) та Фермерським господарством «Фортуна» (продавець) 21.08.2019 р. укладено договір купівлі-продажу № 21/08-рп (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця ріпак 1 класу врожаю 2019 р., а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість у відповідності до умов даного договору (п. 1.1 договору).
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору продавець передав у власність покупця товар на загльну суму 1 828 372,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 21.08.2019 р. № 520 на суму 595 920,00 грн., від 21.08.2019 р. № 521 на суму 598 000,00 грн., від 22.08.2019 р. № 522 на суму 634 452,00 грн.; складськими квитанціями № 101 від 21.08.2019 р., № 102 від 21.08.2020 р., № 105 від 22.08.2019 р. та актами приймання-передачі від 21.08.2019 р. № ЗА-00000100, № ЗА-0000099, від 22.08.2019 р. № ЗА-00000101.
Суд звертає увагу на те, що сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні докази заперечень зі сторони покупця щодо кількості, якості, асортименту та комплектності поставленого товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до Згідно з п. 5.2. договору покупець здійснює 60% вартості товару протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару у відповідності до рахунку на оплату, та 40% протягом 3 банківських днів з моменту отримання всіх оригіналів супровідних документів на товар та реєстрації податкових накладних.
Як стверджує позивач, відповідач оплатив поставлений товар не в повному обсязі та несвоєчасно. Відповідач здійснив оплату вартості поставленого товару частково на суму 600000,00 грн. Крім того, позивачем в рахунок оплати товару зараховано 94008,17 грн. по акту надання послуг від 21.08.2019 р. № 452 за договором складського зберігання від 10.07.2019 р. № 11.
Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 134 363,83 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сторонами не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем в повному обсязі за поставлений товар.
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 134 363,83 грн. за поставлений у серпні 2019 року товар.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
В силу положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.2. договору у разі якщо оплата товару буде здійснена покупцем пізніше строків, передбачених договором, покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченого товару, за кожен день прострочення.
Позивачем за прострочення зобов'язання з оплати товару нараховано відповідачу неустойку у розмірі 62610,03 грн.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Суд зазначає, що нарахування неустойки здійснювалося позивачем невірно, оскільки ним при нарахуванні неустойки не враховано положення п. 5.2. договору щодо порядку та умов оплати за поставлений товар, та не у всіх розрахунках враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України, а також те, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який проводиться нарахування. Так, позивачем при нарахуванні неустойки за прострочення оплати за видатковими накладними від 21.08.2019 р. та від 22.08.2019 р. не враховано терміну «банківські дні», не враховано обов'язку оплати поставленого товару у розмірі 60 % та 40 % вартості товару, при чому умовою щодо оплати 40% вартості товару є реєстрація податкових накладних, не зменшено суму для розрахунку неустойки на оплачену 10.09.2019 р. суму.
Здійснивши перерахунок неустойки з врахуванням наведених положень законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 57 643,92 грн. неустойки (розрахунок додається). У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4966,11 грн. неустойки слід відмовити.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 17880,10 грн. Сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір в сумі 74,50 грн слід покласти на позивача.
Як вбачається із матеріалів справи, Фермерське господарство «Фортуна» просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
До матеріалів справи на підтвердження повноважень долучено ордер від 07.10.2019 р. серія ІФ № 047583 на надання правової допомоги ФГ «Фортуна» на підставі договору від 03.10.2019 р. про надання правової допомоги № 18 адвокатом Гавриленко В.Г. та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане Гавриленко В.Г., від 14.09.2017 р. № 1/08.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2019 року Фермерське господарство «Фортуна» (клієнт) та адвокат Гавриленко Віктор Григорович (адвокат) уклали договір про надання правової допомоги № 18, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надати правову допомогу за окремими дорученнями клієнта, в тому числі представляти права та законні інтереси клієнта, вивчати та складати будь-які необхідні документи для звернення до суду, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар та відшкодувати витрати, необхідні для виконання умов договору.
Пунктом 4.1. договору про надання правової допомоги № 18 від 03.10.2019 р. визначено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Гонорар визначається за домовленістю сторін (п.4.2. договору № 18 від 03.10.2019р.).
До матеріалів справи долучено квитанцію від 24.10.2019 р. № 066008 про сплату гонорару за підготовку позовної заявт ФГ «Фортуна» в сумі 7000,00 грн.
Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, враховуючи подані позивачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи пов'язаність цих витрат з розглядом справи; пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, кількості та якості розрахунків, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог 6970,96 грн. понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката. Решта оплачених витрат за послуги адвоката слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Захід-Агроінвест” (вул. Богданівська, буд. 15А, м. Львів, 79067, ідентифікаційний код 32865702) на користь Фермерського господарства «Фортуна» (77325, Івано-Франківська область, Калуський район, с. Негівці, вул. Шевченка, будинок 95; ідентифікаційний код 22189854) 1134363,83 грн. основного боргу, 57643,92 грн. неустойки, 17880,10 відшкодування витрат на оплату судового збору та 6970,96 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення 4966,11 грн. неустойки відмовити.
4. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.06.2020 р.
Суддя Артимович В.М.