вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/786/20
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ)
до ОСОБА_1 (Київська обл.., м. Біла Церква)
про стягнення 89766,04 грн
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) подало до господарського суду позов про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) 89766,04 грн, з яких 25191,54 грн заборгованості за кредитом, 996,14 грн заборгованість за відсотками; 58351,41 грн пені, 1000,00 грн штрафу (фіксована частина) та 4226,95 грн штрафу (відсоток від суми заборгованості).
В обґрунтування заявлених вимог, позивач у позові посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині сплати кредиту за кредитним договором № KICWLON06793 від 11.03.2016.
Ухвалою від 13.04.2020 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №911/786/20, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 12.05.2020 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 19.05.2020 (включно).
29.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло два клопотання від 28.04.2020: про ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку з неотриманням копії позовної заяви з додатками від позивача, та про продовження строку для надання відзиву на позов.
Ухвалою від 08.05.2020 Господарський суд Київської області задовольнив клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для подання відзиву на позов від 28.04.2020, продовжив відповідачу процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 18.05.2020, продовжив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 28.05.2020 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 05.06.2020 (включно).
Того ж дня Господарський суд Київської області направив на електронну адресу відповідача сканкопію позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення 89766,04 грн заборгованості.
Суд встановив, що правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вказує, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У відповідності до ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
11.03.2016 між позивачем (далі - банк) та відповідачем (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №KICWLON06793.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
За п. А.2 кредитного договору ліміт цього кредитного договору складає 45134,00 грн.
За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 32% річних (п. А.6 кредитного договору).
Відповідно до п.п. 4.10, 4.11 кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів, а також за період, який починається з попередньої дати сплата процентів, до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів і комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.
Пунктами А.3 та А.8 кредитного договору передбачено, що термін повернення кредиту та дата сплати процентів визначаються графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до цього договору).
Згідно з вищевказаним графіком зменшення поточного ліміту кінцевою датою повернення кредиту визначено 06.02.2018.
Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2 цього договору, винагороди передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4,6 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізаціє банком права, передбаченого п. A.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони узгодили, що розмір пені, зазначеної в цьому пункті, може бути на розсуд банку зменшений.
Відповідно до п. А.3 кредитного договору згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту понад 30 днів: датою погашення заборгованості є 31-ий день; вся заборгованість по кредиту, починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-ий день), рахується простроченою.
У відповідності до п. А.7 кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,178% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач зобов'язався виконувати умови кредитного договору № KICWLON06793 від 11.03.2016, але свої зобов'язання за вказаним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 89766,04 грн, з яких 25191,54 грн заборгованості за кредитом, 996,14 грн заборгованість за відсотками; 58351,41 грн пені, 1000,00 грн штрафу (фіксована частина) та 4226,95 грн штрафу (відсоток від суми заборгованості).
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення від 15.08.2019 вих. № 30.1.0.0/2 60311КІСWS19X про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором, однак остання була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду із позовом про стягнення суми боргу в примусовому порядку.
Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не подав.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд враховує таке.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі № KICWLON06793 від 11.03.2016, який за своєю правовою природою є кредитним договором.
З огляду на положення ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.
Суд встановив, що спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою ним 31.01.2018 статусу як ФОП не припинились (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).
Так, судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу у кредит грошові кошти в розмірі, передбаченому п. А.2 кредитного договору, що підтверджується банківською випискою за період з 11.03.2016 по 19.02.2019, долученою до матеріалів справи.
Отже, позивач свої зобов'язання надати відповідачу в кредит грошові кошти виконав належним чином, проте, відповідач, в порушення умов укладеного сторонами кредитного договору, надані позивачем у кредит грошові кошти повернув частково, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківськими виписками, внаслідок чого заборгованість відповідача зі сплати кредиту склала 25191,54 грн.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем зі сплати основної суми кредиту або спростовували доводи останнього, суду не надав.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 25191,54 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, судом встановлено, що за користування кредитом відповідачу були нараховані проценти в розмірі 996,14 грн, однак банківських виписок чи інших первинних документів, які б підтвердили суму та період їх нарахування, позивач до суду не подав.
В матеріалах справи містяться банківські виписки за період з 11.03.2016 по 19.02.2019, з яких вбачається часткове погашення відповідачем на рахунок позивача коштів за користування кредитом, однак з даних виписок неможливо встановити загальну суму нарахованих позивачем на підставі кредитного договору та сплачених відповідачем процентів по ньому.
Долучений позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № KICWLON06793 від 11.03.2016 не є належним доказом в підтвердження суми заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати процентів за користування кредитом, оскільки не підтверджений бухгалтерськими чи банківськими документами, а складений позивачем в односторонньому порядку.
Те ж саме стосується і пені, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача у сумі 58351,41 грн, однак розмір якої, ставка та період нарахування не підтверджені з посиланням на первинні документи.
До того ж позивач у позовній заяві зазначає, що пеня нарахована ним у відповідності до розділу «Відповідальність сторін» кредитного договору, де розмір пені, яка підлягає нарахуванню у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, визначено в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, в той час як згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором, відсоткова ставка пені, яка була врахована позивачем при розрахунку боргу, склала 0,178%. При цьому, умовами кредитного договору передбачено, що у випадку нарахування позивачем відповідачу пені у розмірі 0,178% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки, проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються, однак позивачем нараховано відповідачу до сплати, окрім суми пені, також 996,14 грн процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оскільки позивач не довів обґрунтованість заявлених ним вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом та пені у сумах, зазначених у розрахунках заборгованості, з посиланням на належні докази у справі, суд вказує про відсутність підстав для їх стягнення в судовому порядку.
Окрім іншого, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1000,00 грн штрафу (фіксована частина) та 4226,95 грн штрафу (відсоток від суми заборгованості).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Приписами п.5.8 кредитного договору унормовано, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 гривень + 5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предмета застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
З урахуванням зазначеного пункту кредитного договору та враховуючи право позивача на стягнення неустойки у зменшеному розмірі, ніж передбачено умовами договору, суд вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу, а саме його фіксованої частини у розмірі 1000 грн.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4226,95 грн, то суд зазначає, що підстави для його стягнення позивачем обґрунтовані з посиланням на п. 5.7 кредитного договору, за яким передбачено, що термін позовної давності по вимогах щодо стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років.
Будь-яких положень про право позивача нарахувати до стягнення з відповідача конкретного розміру відсотків від суми заборгованості умовами п. 5.7 кредитного договору не передбачено.
До того ж позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, який саме відсоток та з якої суми заборгованості було розраховано позивачем, внаслідок чого утворився штраф у розмірі 4226,95 грн.
За вказаних обставин, суд вказує про недоведеність позивачем права на стягнення з відповідача 4226,95 грн штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Нормами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 26191,54 грн, з яких: 25191,54 грн основної заборгованості зі сплати кредиту та 1000,00 грн штрафу (фіксована частина). У частині стягнення 996,14 грн заборгованості за відсотками, 58351,41 грн пені та 4226,95 грн штрафу (відсоток від суми заборгованості) суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з ОСОБА_1 89766,04 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570): 25191 (двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто одну) гривню 54 копійки основної заборгованості зі сплати кредиту, 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок штрафу (фіксована частина) та 392 (триста дев'яносто дві) гривні 87 копійок витрат по сплаті судового збору.
3. У іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Суддя В.М. Антонова