ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2020Справа № 910/1643/20
За позовом Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів"
до Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники учасників справи:
від позивача Змієвець О.П., Чебан Н.М. (адвокати);
від відповідача Петрик Т.В. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 02.06.2020 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 16.06.2020 року.
05 лютого 2020 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (позивач) надійшла позовна заява № 02/327 від 03.02.2020 року до Міністерства оборони України (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови від приймання товару за договором під час приймального контролю якості товару 29.11.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору № 286/3/19/163 від 14.05.2019 року безпідставно відмовся від прийняття товару, чим порушив права та законні інтереси позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1643/20, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2020 року.
27.02.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що відповідач відмовився від приймання партії товару, у зв'язку з невідповідністю лінійних розмірів товару та неналежним маркуванням товару (в маркувальному ярлику не зазначено нормативний документ за яким виготовлено продукцію), про що зазначено у Актах приймального контролю товару за якістю № 1/1, 2/1 від 23.12.2019 року, тому товар не може бути прийнятий відповідачем..
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 10.03.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/1643/20 до судового розгляду по суті на 07.04.2020 року.
У зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, судове засідання у даній справі, призначене на 07.04.2020 року не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року розгляд справи призначено на 14.05.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 року розгляд справи відкладено на 02.06.2020 року.
В судовому засіданні 02.06.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.05.2019 року між Державним підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (надалі - позивач, постачальник) та Міністерством оборони України (надалі - відповідач, замовник) укладено договір № 286/3/19/163 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) (надалі - договір), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого, постачальник зобов'язався до 30.11.2019 року поставити замовнику друковану продукцію з елементами захисту, а саме: військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу в кількості 336 000 штук вартістю 11 928 000,00 грн. та військовий квиток офіцера запасу в кількості 9600 штук вартістю 552 000,00 грн. (далі разом - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що здійснення контролю за якістю товару складається з таких етапів: перевірка контрольного зразка; приймального контролю товару.
За умовами п. 2.2. договору отримані від постачальника контрольні зразки товару перевіряються комісією з перевірки контрольних зразків предметів речового майна (далі - комісія), яка здійснює перевірку зовнішнього вигляду, конструкції, комплектності, лінійних вимірів, маркування та відповідність вимогам нормативної та технічної документації. У разі відповідності контрольних зразків комісії затверджує їх шляхом підписання ярлика та опломбовує. У разі, якщо за результатами перевірки виявлено невідповідність контрольних зразків зразку-еталону та вимогам нормативної та технічної документації, комісія не затверджує їх та складає акт з переліком зауважень.
Відповідно до п. 2.3. договору, постачальник зобов'язаний до початку поставки товару за договором разом з оголошенням письмово повідомити представника замовника про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю.
Згідно з умовами п. 2.3.1. договору результати приймального контролю товару оформлюються актом приймального контролю товару за якістю.
В п. 2.4. договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю у всіх випадках, які не врегульовані положеннями цього договору, здійснюється одержувачем замовника відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних сил України» (далі - наказ № 375), Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6).
Листом від 28.11.2019 року № 57/4730 позивач повідомив відповідача про готовність товару до приймання, надіслав відповідачу оголошення № 1, № 2 та запросив відповідача здійснити приймальний контроль товару за якістю відповідно до умов договору.
Листом від 29.11.2019 року № 57/4732 позивач виготовив та направив відповідачу контрольні зразки товару для проведення відповідної перевірки та затвердження контрольних зразків товару.
За результатами перевірки контрольних зразків товару комісією підтверджено відповідність зовнішнього вигляду, конструкції, комплектності, лінійних вимірів, маркування та відповідність вимогам нормативної та технічної документації і умовам договору, про що свідчить підписання комісією ярликів до контрольних зразків товару та які 28.11.2019 року затверджені т.в.о. Начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріальних сил Збройних Сил України полковником В. Старощуком та погоджені представниками замовника.
Відповідність товару технічному опису та технічній специфікації підтверджується сертифікатами відповідності, які зареєстровані в Реєстрі органу з оцінки відповідності за № UА.РS.002410-19 та № UА.РS.002411-19.
Як вказує позивач у позовній заяві, 29.11.2019 року представники замовника прибули до позивача, проте не провели приймальний контроль товару у відповідності до вимог договору та безпідставно відмовилися приймати партії готового товару, про що складено акти приймального контролю товару за якістю № 1, № 2, в яких у рядку «Детальна інформація про брак (дефекти)» зазначено «в договорі не вказано назву технічної документації, відповідно якої проводиться приймання».
На твердження позивача, при прийманні товару за якістю замовник замість перевірки якості та прийняття товару здійснив аналіз змісту договору, що стало підставою відмови замовника від приймання товару за договором. Такі дії представників замовника є протиправними, безпідставними, незаконними, що суперечить умовам договору, вимогам чинного законодавства України та порушують права та законні інтереси позивача.
Посилаючись на принцип обов'язковості договору, положення статтей 655, 689, 690 Цивільного кодексу України, умови договору № 286/3/19/163 від 14.05.2019 року, порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо приймання товару позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови від приймання товару за договором під час приймального контролю якості товару 29.11.2019 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору № 286/3/19/163 від 14.05.2019 року та норми чинного законодавства, що підлягають до спірних правовідносин, судом встановлено, що між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець без достатніх правових підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі - продажу.
Відповідно до умов договору та рознарядки на 2019 рік (додаток № 1 до договору), позивач зобов'язався у строк до 30.11.2019 року (включно) поставити товар - 336 000 штук (військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу) та 9600 штук (військовий квиток офіцера запасу).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вже було встановлено судом вище, 28.11.2019 року позивач листом № 57/4730 повідомив відповідача про готовність товару до приймання, надіслав відповідачу оголошення № 1, № 2 та запросив відповідача здійснити приймальний контроль товару за якістю відповідно до умов договору.
29.11.2019 року листом № 57/4732 позивач виготовив та направив відповідачу контрольні зразки товару для проведення відповідної перевірки та затвердження контрольних зразків товару.
Судом встановлено, що за результатами перевірки контрольних зразків товару комісією підтверджено відповідність зовнішнього вигляду, конструкції, комплектності, лінійних вимірів, маркування та відповідність вимогам нормативної та технічної документації і умовам договору, про що свідчить підписання комісією ярликів до контрольних зразків товару.
28.11.2019 року контрольні зразки товару були затверджені т.в.о. Начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріальних сил Збройних Сил України полковником В. Старощуком та погоджені представниками замовника.
Крім того, відповідність товару технічному опису та технічній специфікації підтверджується сертифікатами відповідності, які зареєстровані в Реєстрі органу з оцінки відповідності за № UА.РS.002410-19 та № UА.РS.002411-19.
Матеріалами справи підтверджується, що 29.11.2019 року представники замовника відмовилися приймати товару, про що складено акти приймального контролю товару за якістю № 1, № 2, в яких у рядку «Детальна інформація про брак (дефекти)» зазначено «в договорі не вказано назву технічної документації, відповідно якої проводиться приймання».
Суд зазначає, що зразок Акту приймального контролю товару за якістю визначено в Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 року № 375.
Так, у Акті приймального контролю товару за якістю зазначається: назва товару та нормативної та/або технічної документації; основні параметри та розміри; кількість товару (прийнятого/забракованого/повернутого для усунення дефектів); детальної інформації про брак (дефекти); інформації про відбір зразків товару; найменування протоколу випробувальної лабораторії, яка перевіряла товар на відповідність вимогам нормативної та/або технічної документації; дані протоколу випробувань; тощо.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що при прийманні товару за якістю відповідач замість перевірки якості та прийняття товару здійснив аналіз змісту договору, що стало підставою для відмови відповідача від приймання товару за договором, який позивачем був виготовлений своєчасно та у встановленому договором порядку.
Більше того, за викладених в позовній заяві обставин суд дійшов висновку, що позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність товару до приймання за якістю, надав представникам відповідача доступ до приміщення, в яких зберігається товар та надав документи, які підтверджують якість та відповідність товару, матеріали справи зворотного не містять.
В той же час, суд відмічає, що відповідач будь-яких доказів у спростування викладених позивачем доводів не надав.
При цьому, у листі від 05.05.2020 року № 406/600 Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, отриманим позивачем 22.05.2020 року за вх. № 1062 зазначено, що постачання товару було заблоковано через неузгодженість дій посадових осіб Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України та Управління контролю якості та через неналежне виконання вимог наказів та інших керівних документів.
Суд наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відмова від прийняття товару з боку відповідача за вказаних обставин, на переконання суду в аспекті надання характеристики його поведінки, суперечить принципу доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) щодо відмови від приймання товару за договором під час приймального контролю якості товару 29.11.2019 року.
3. Стягнути з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) на користь Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (ідентифікаційний код 16286441, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44) судовий збір - 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.06.2020р.
Суддя О.В. Котков