ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження
м. Київ
15.06.2020Справа № 910/8180/20
За позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області
До Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу»
Про відміну рішення державного реєстратора про припинення юридичної особи
Суддя Бондаренко Г. П.
Без виклику представників сторін.
Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» про відміну рішення державного реєстратора про припинення ТОВ «Інтер газ трейдінг».
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю проведених державним реєстратором реєстраційних дій за принципом мовчазної згоди, оскільки позивачем були направлені реєстратору відомості про наявність у ТОВ «Інтер газ трейдінг» податкової заборгованості в порядку інформаційної взаємодії.
В позовній заяві Головне управління Державної податкової служби у Київській області зазначає, що спори про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором у сфері публічно - правових відносин і має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Проте, Суд не погоджується з позивачем, що спір за вирішенням якого він звернувся до Суду, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що обґрунтовується наступним.
Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
При цьому, у відповідності до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно - правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно - правових відносин і стосується саме цих відносин
При цьому, приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача скасувати запис державного реєстратора вчинений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17.04.2018 № 13391110010016995 про реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер газ трейдінг».
Предметом спору у справі є правомірність реєстраційних дій державних реєстраторів щодо припинення юридичної особи, що регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 4 зазначеного закону визначено, що державна реєстрація базується, зокрема, на таких основних принципах: обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців»).
Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати вимогам, встановленим ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців».
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду (ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців»).
Предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб'єкта владних повноважень та має прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначений законом.
Таким чином, дослідженню в цій справі підлягають саме владні, управлінські рішення державного реєстратора, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В свою чергу податкове законодавство України ґрунтується, в першу чергу, на принципі загальності оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу та невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства (ст. 4 Податкового кодексу України).
Позивачем у даній справі є державний орган наділений контролюючими функціями в сфері сплати податків та зборів, і в даному аспекті спір не може мати приватноправового характеру, оскільки порушений не приватний майновий інтерес суб'єкта господарювання або суб'єкта владних повноважень, а публічний інтерес в сфері дотримання податкового законодавства. Отже в даному випадку спірні правовідносини носять саме публічно - правовий характер, і заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.04.2020 у справі № 826/8244/17, як не релевантне, оскільки у відповідній справі спір стосувався неможливості задоволення вимог позивача, як кредитора за господарським зобов'язанням, з огляду на реєстрацію припинення ТОВ "МПТ", а отже у вказаній справі порушено саме приватний інтерес суб'єкта підприємницької діяльності вчиненням реєстраційної дії про відміну реєстрації іншої юридичної особи. При цьому, в даному випадку, позивач є контролюючий орган щодо повноти і вчасності справляння податків і зборів, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням порядку реєстрації припинення юридичної особи через не врахування реєстратором поданої позивачем інформації про наявність у ТОВ "Інтер Газ Тредійнг" податкового боргу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, підлягають вирішенню в адміністративному суді, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись п.1 ч.1 ст.175, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області у відкритті провадження у справі за позовом до Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» про відміну рішення державного реєстратора про припинення юридичної особи.
2. Роз'яснити заявнику, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
3. У відповідності до ч. 4 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву з доданими до неї документами повернути заявнику.
4. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
5. Дана ухвала підлягає оскарженню, в порядку та строки, передбачені ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Додатки:
1. Позовна заява Головного управління Державної податкової служби у Київській області.
Суддя Г. П. Бондаренко