ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.06.2020Справа № 910/3680/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДВТОРЛОМ"
про стягнення 209900,00 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" про стягнення 209900,00грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач при відправлені вантажу за накладною № 36210110 неправильно зазначив його масу, яка за результатами комісійного зважування виявилась більшою ніж зазначено у накладній, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 209900,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 суд ухвалив: позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви зазначити ідентифікаційний код юридичної особи відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
30.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/3680/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
28.04.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого додано заяву про заперечення щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Обґрунтовуючи вказану заяву відповідач зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагає проведення судового засідання з викликом сторін, що в свою чергу дозволить повно та всебічно встановити обставини, що мають значення для справи.
Розглянувши заяву відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зазначає, що предметом позову є стягнення 209900,00 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування (як було визначено судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 06.04.2020) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторони наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, зокрема щодо права на ознайомлення з матеріалами справи, надання письмових пояснень та доказів.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для здійснення розгляду справи № 910/3680/20 в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання в даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи № 910/3680/20 за правилами загального позовного провадження відмовлено.
19.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
21.05.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про об'єднання справ № 910/3680/20, № 910/5224/20 та № 910/5331/20 в одне провадження.
Обґрунтовуючи клопотання відповідач вказує, що в усіх вищезазначених справах одні й ті ж сторони, а також однакові підстави позову - неправильно зазначена маса вантажу в залізничних накладних, тому просить об'єднати справи № 910/3680/20, № 910/5224/20 та № 910/5331/20 в одне провадження.
Так, відповідно до ст. 173 ГПК України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Справи, що перебувають у провадженні господарського суду, в разі об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.
Якщо провадження у справах було відкрито в один день, справи, в разі об'єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд судді, який першим прийняв рішення про їх об'єднання.
Справи, об'єднані в одне провадження, роз'єднанню не підлягають.
Частиною 1 статті 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги, що предметом спору у справах № 910/3680/20, № 910/5224/20, № 910/5331/20 є стягнення штрафу через неправильно зазначену масу вантажу за різними накладними, враховуючи нарахування позивачем штрафних санкцій по кожному перевезенню окремо, за висновком суду об'єднання справ в одне провадження значно ускладнить вирішення спору з дотриманням строку розгляду справ, тому клопотання відповідача про об'єднання справ № 910/3680/20, № 910/5224/20, № 910/5331/20 в одне провадження задоволенню не підлягає.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДВТОРЛОМ" про об'єднання справ № 910/3680/20, № 910/5224/20, № 910/5331/20 в одне провадження судом відмовлено.
25.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
01.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, суд
Відповідно до накладної № 36210110 від 10.10.2019 відправником - ТОВ «Західвторлом» зі станції відправлення Чернівці Північна (Львівська залізниця) вантажоодержувачу ПрАТ «МК «Азовсталь» (станція призначення - Сартана (Донецька залізниця)) було відправлено вагон № 65294225 з вантажем - лом чорних металів, код вантажу 316073, маса вантажу, визначена відправником 49500 кг, провізна плата 41980,00 грн.
На станції призначення - Сартана (Донецька залізниця) на підставі акту загальної форми № 2 від 11.10.2019 (відповідно до плану контрольних зважувань станції Чернівці регіональної філії «Львівська залізниця») було здійснено контрольне зважування вищезазначеного вагону та складено комерційний акт № 484809/443 від 24.10.2019.
Відповідно до комерційного акту № 484809/443 від 24.10.2019 щодо вагону № 65294225 у перевізних документах зазначено маса нетто - 49500 кг, а при перезважуванні фактично виявилось 52150 кг, що більше на 2650 кг; вагон зважувався двічі, результат не змінився. По документу брухт чорних металів, вид 500, покриття листами, поверхня маркована. Фактично навантаження нижче рівня бортів 100-200 мм, маркування вапном не порушене. Двері, люки зачинені, вагон технічно справний.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач при відправлені вантажу за накладною № 36210110 неправильно зазначив його масу, яка за результатами комісійного зважування виявилась більшою ніж зазначено у накладній, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 209900,00 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує, що зазначення в Акті загальної форми № 2 відомостей щодо вірного нарахування тарифу свідчить про відсутність порушення з боку відповідача, оскільки, факт такого порушення в Акті загальної форми № 2 не встановлено. Разом з тим, маса відправленого відповідачем вантажу не перевищувала вантажопідйомність вагону, тому, з огляду на інформацію, викладену в Листі Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України № ЦМКО-1/242 від 16.03.2007 та Телеграмі № Ц-1-25/315-17 від 08.02.2017 у позивача відсутні законні підстави для подачі позову про стягнення штрафу за неправильно вказану в накладній масу вантажу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ст. 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила).
Заповнення відповідних граф накладної здійснюється відправником (п. 2.1 Правил).
Згідно зі ст. 23 Статуту залізниць України, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній ( ст. 24 Статуту залізниць України).
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Пунктом 10 Правил складання актів (ст. 129 Статуту залізниць), затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 №334 передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як встановлено судом, відповідно до накладної № 36210110 від 10.10.2019 відправником - ТОВ «Західвторлом» зі станції відправлення Чернівці Північна (Львівська залізниця) вантажоодержувачу ПрАТ «МК «Азовсталь» (станція призначення - Сартана (Донецька залізниця)) було відправлено вагон № 65294225 з вантажем - лом чорних металів, код вантажу 316073, маса вантажу, визначена відправником 49500 кг, провізна плата 41980,00 грн.
На станції призначення - Сартана (Донецька залізниця) на підставі акту загальної форми № 2 від 11.10.2019 (відповідно до плану контрольних зважувань станції Чернівці регіональної філії «Львівська залізниця») було здійснено контрольне зважування вищезазначеного вагону та складено комерційний акт № 484809/443 від 24.10.2019.
Як встановлено судом, відповідно до комерційного акту № 484809/443 від 24.10.2019 щодо вагону № 65294225 у перевізних документах зазначено маса нетто - 49500 кг, а при перезважуванні фактично виявилось 52150 кг, що більше на 2650 кг; вагон зважувався двічі, результат не змінився. По документу брухт чорних металів, вид 500, покриття листами, поверхня маркована. Фактично навантаження нижче рівня бортів 100-200 мм, маркування вапном не порушене. Двері, люки зачинені, вагон технічно справний.
Щодо твердження відповідача про те, що зазначення в Акті загальної форми № 2 відомостей щодо вірного нарахування тарифу свідчить про відсутність порушення з боку відповідача, оскільки, факт такого порушення в Акті загальної форми № 2 не встановлено, а відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України саме вказаний документ може бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника, суд зазначає наступне.
Так, у Акті загальної форми № 2 було встановлено, що фактична маса вантажу, яка була виявлена при контрольному зважуванні становить 75900 кг, що більше маси, визначеної в документах на 2600 кг. Разом з тим, вага зазначена в накладній № 36210110 (49500 кг) та фактична вага (52100 кг) входять до однієї розрахункової маси для нарахування плати за перевезення вантажу згідно з тарифною сіткою, з огляду на що у вказаному акті було зазначено, що тариф нараховано вірно й перерахунку не потребує.
При цьому, розходження в результатах зважування вантажу за накладною № 36210110 на станції Чернівці та на станції Сартана на 50 кг може бути зумовлене допустимими похибками ваг, але в будь-якому випадку відомості щодо маси вантажу як за даними Комерційного акта №484809/443, так і за даними Акта загальної форми № 2 свідчать про невідповідність фактичної ваги вазі, зазначеній у перевізних документах.
Більше того, оскільки, у даному випадку обставинами, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, - належним та допустимим доказом в силу приписів ст. 129 Статуту залізниць України є саме комерційний акт, а не акт загальної форми, тому твердження відповідача щодо відсутності факту встановлення порушення в Акті загальної форми № 2 є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно з ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Відтак, судом встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено неправильне зазначення відправником маси вантажу, що є підставою для застосування відповідальності за допущене порушення.
При цьому, щодо доводів відповідача про відсутності у позивача законних підстав для подачі позову про стягнення штрафу за неправильно вказану в накладній масу вантажу з огляду на інформацію, викладену в Листі Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України № ЦМКО-1/242 від 16.03.2007 та Телеграмі № Ц-1-25/315-17 від 08.02.2017, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Суд зазначає, що Лист Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України № ЦМКО-1/242 від 16.03.2007 та Телеграма № Ц-1-25/315-17 від 08.02.2017 не є нормативно-правовими документами і мають виключно інформаційно-розпорядчий характер та за своєю суттю не вносять зміни до Статуту залізниць як щодо підстав та виду відповідальності за неправильне зазначення маси вантажу у перевізному документі, так і щодо права залізниці на звернення до суду, тому вищезазначені доводи відповідача є необґрунтованими та судом до уваги не приймаються.
Відтак, відповідно до накладної № 36210110 від 10.10.2019 провізна плата за вагон № 65294225 складає 41980,00 грн., у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, перевіреним судом, розмір штрафу складає 41980,00 грн. х 5 = 209900,00 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західвторлом» (01010, м. Київ, вул. Левандовська, 3, літ. В; ідентифікаційний код: 39460216) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) штраф у розмірі 209900 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3148 (три тисячі сто сорок вісім) грн 50 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева