вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
16.06.2020м. ДніпроСправа № 904/3866/19
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України, м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро
про визнання правочину недійсним
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без участі представників сторін
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить визнати недійсним правочин, оформлений Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заявою від 21 травня 2019 року №490007.2-Ск-8683-0519 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у травні 2019 року на адресу позивача надійшла заява АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" від 21 травня 2019 року № 490007.2-Ск-8683-0519 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зі змісту якої вбачається, що АТ "Дніпропетровськгаз" має перед НАК "Нафтогаз України" непогашене грошове зобов'язання на загальну суму 100 371 794 грн. 83 коп., підтверджене рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року у справі № 904/1209/18. Ці обставини позивач визнає, тому вони не потребують додаткового доведення.
Разом з цим, зі змісту заяви вбачається, що НАК "Нафтогаз України" має перед АТ "Дніпропетровськгаз" грошове зобов'язання на таку ж суму - 100 371794 грн. 83 коп., яке виникло внаслідок невиконання позивачем вимоги ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" від 10 травня 2019 року № 497007-СЛ-6770-0519.
Ці обставини, а саме факт наявності у НАК "Нафтогаз України", у тому числі, щодо не погашеного грошового зобов'язання на загальну суму 100 371 794 грн. 83 коп. перед АТ "Дніпропетровськгаз" чи перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", НАК "Нафтогаз України" не визнає.
Відповідач проти позову заперечує наступним.
Щодо правових підстав для припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Як вбачається зі змісту заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зобов'язання сторін, щодо яких АТ "Дніпропетровська" направлено до АТ "НАК "Нафтогаз України" відповідну заяву, є грошовими та однорідними, строк виконання цих зобов'язань настав. АТ "Дніпропетровськгаз" належним чином повідомило АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі про вчинення одностороннього заліку, внаслідок якого його грошові зобов'язання перед АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі №904/1209/18 на загальну суму 100 371 794,83 гри. є припиненими. АТ "Дніпропетровськгаз" наводить правову позицію Верховного суду у складі Касаційного господарського суду з аналогічного спору, викладену у постанові від 25.04.2019 по справі №918/541/18. Зі змісту якої вбачається правомірність заявленого АТ "Дніпропетровськгаз" припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги відповідача виникли на підставі договору від 21.05.2019 №21-05/19 відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "Дніпропетровськгаз", який є діючим та не оскаржений.
Щодо твердження позивача про відсутність у АТ "НАК "Нафтогаз України" грошового зобов'язання перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут".
На думку відповідача, дії АТ "Дніпропетровськгаз" повністю узгоджуються з нормами Цивільного кодексу України, а саме ст. 601, а заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог оформлена відповідно до вимог ЦК України та ГК України. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року №619 в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, були встановлені наступні норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників: - плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9,8 куб.м (людино-місяць); - плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача- 18,3 куб.м (людино-місяць); - плита газова та газовий водонагрівач - 23,6 куб.м (людино-місяць). Саме ці норми враховані в актах приймання-передачі природного газу, підписаних з боку ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "НАК "Нафтогаз України".
В свою чергу Постановою КМУ №203 затверджено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників згідно з додатком до неї, а саме: - плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання куб. метрів 3,3 людино-місць); - плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача 5,4; - плита газова та водонагрівач 10,5. Саме по таким заниженим нормам виставлялися рахунки до сплати населенню.
У зв'язку з тим, що протягом 2015-2019 років ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" закуповувало природний газ для потреб населення, в тому числі, для споживачів без газових лічильників виключно у НАК "Нафтогаз України", із прийняттям зазначених постанов КМУ виникла різниця у вартості природного газу спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість, згідно з постановою КМУ №63 від 08.02.2019 та №143 від 27.02.2019.
Таким чином, у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" виникла переплата перед НАК "Нафтогаз України" по договорах поставки природного газу, за якими закуповувався газ для потреб населення без лічильників газу.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відзив ґрунтується на припущеннях, довільному трактуванню відповідачем норм Цивільного Кодексу, Господарського Кодексу України та постанов Уряду. При цьому, зі змісту відзиву видно, що АТ "Дніпропетровськгаз" намагається у будь-який спосіб уникнути відповідальності за порушення грошового зобов'язання перед НАК "Нафтогаз України".
В поясненнях по справі ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" вказує, що у зв'язку з відсутністю реагування з боку АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідно до ст.ст 512-519 ЦК України між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "Дніпропетровськгаз"21.05.2019 за №21-05/19 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" відступив, а АТ "Дніпропетровськгаз" набув право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо виконання грошового зобов'язання у сумі 100 371 794,83 грн. Про відступлення права вимоги на суму 100 371 794,83 грн. ТОВ"Дніпропетровська збут" повідомило АТ "НАК "Нафтогаз України" листом від 21.05.2019 року №497007.2-Ск-7343-0519.
Внаслідок виконання постанови КМУ №143, ТОВ "Київоблгаз збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" вимушені були здійснити коригування вартості газу, який придбавався для потреб побутових споживачів, які споживали газ без лічильників газу, зокрема зменшити вартість газу в частині тих обсягів, які споживалися такими споживачами. З урахуванням вказаного коригування у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" виникає переплата перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за відповідними договорами купівлі-продажу газу.
В додатку №2 до Звіту зазначена сума переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" в розрізі договорів купівлі-продажу природного газу на загальну суму 1 756 256 489,15 грн.
У відповіді на відзив АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач зазначає, що дії ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" щодо здійснення коригування заборгованості за придбаний та повністю оплачений у відповідності до умов договорів купівлі-продажу газу, не є такими, що вчинені у законний спосіб.
Як наслідок, відповідні незаконні дії ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не змінюють характеру правовідносин між сторонами вказаних договорів купівлі-продажу газу, а тому посилання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на існування у АТ НАК "Нафтогаз України" обов'язку по сплаті переплати в розмірі 1 756 256 489, 15 грн. є такими, що ґрунтуються на припущеннях.
У додаткових поясненнях АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" зазначає, що дії АТ "Дніпропетровськгаз" повністю узгоджуються з нормами Цивільного кодексу України, а саме ст. 601, а заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог оформлена відповідно до вимог Цивільного Кодексу України та Господарського Кодексу України.
Саме тому, АТ "Дніпропетровськгаз" вважає, що у спірних відносинах необхідно застосувати правову позицію Верховного суду у складі Касаційного господарського суду з аналогічного спору, викладену у постанові від 25.04.2019 по справі №918/541/18.
В частині інших заперечень у відповіді на відзив відповідач-2 заперечує та зазначає, що позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
05 червня 2020 року відповідачем подана до господарського суду заява про забезпечення позову, якою просить:
1. Зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 по справі №904/1209/18 про стягнення з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 679 583,84 грн. 3% річних, 81 075 510,99 грн. інфляційних втрат, 616 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору до набрання законної сили рішенням по справі.
2. Заборонити державним та/або приватним виконавцям, банківським установам, нотаріусам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 по справі №904/1209/18 про стягнення з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 679 583,84 грн. 3% річних, 81 075 510,99 грн. інфляційних втрат, 616 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору, в тому числі арештовувати рахунки АТ "Дніпропетровськгаз", перешкоджати реалізації права АТ "Дніпропетровськгаз" розпоряджатися коштами, розміщеними на банківських рахунках АТ "Дніпропетровськгаз", перешкоджати праву АТ "Дніпропетровськгаз" списувати, відчужувати власне рухоме та нерухоме майно.
3. Зупинити дію всіх постанов, винесених будь-якими державними та/або приватними виконавцями по виконавчим провадженням, відкритих на виконання виконавчого документа, виданого на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 по справі №904/1209/18 (наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 на суму 100 371 794,83 грн.) - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування заяви посилається на приписи ст.ст. 136, 137 ГПК України та зазначає, що наразі триває примусове виконання приватним виконавцем Куземченко А.С. рішення по справі №904/1209/18, який залучений до виконання саме позивачем - АТ "НАК "Нафтогаз України", і, яким ігнорується проведений АТ "Дніпропетровськгаз" залік.
25.10.2019 на адресу АТ "Дніпропетровськгаз" надійшли постанови приватного виконавця Куземченко А.С. про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2019 №60403353, винесену при примусовому виконанні наказу по справі №904/1209/18 від 01.04.2019, про арешт коштів від 23.10.2019, про стягнення з боржника основної винагороди від 23.10.2019, пізніше 30.10.2019 також надійшли постанови про розшук та арешт майна боржника від 28.10.2019. При цьому, приватний виконавець Куземченко А.С. відкрив виконавче провадження за відсутності боргу АТ "Дніпропетровськгаз" перед стягувачем - АТ "НАК "Нафтогаз України".
На підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 по справі №904/1209/18, які набрали законної сили 25.03.2019 з АТ "Дніпропетровськгаз" всього стягнуто 100 371 794,83 грн.
Як стверджує відповідач, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, грошові зобов'язання АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 904/1209/18 на загальну суму 100 371 794,83 грн. є припиненими в силу приписів ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України.
АТ "Дніпропетровськгаз" зазначає, що не ухилялося від виконання грошового зобов'язання у зв'язку з його повним погашенням, а постанова приватного виконавця Куземченко А.С. від 23.10.2019 про відкриття виконавчого провадження №60403353 за виконавчим документом по справі №904/1209/18 та від 23.10.2019 про арешт коштів боржника, від 28.10.2019 про розшук та арешт рухомого, нерухомого майна були винесені за відсутності на це правових підстав з огляду на відсутність боргу.
Відповідно до постанови про арешт коштів боржника, приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, що обліковуються на всіх рахунках і вкладах чи перебувають на зберіганні в банках чи фінансових установах України, в тому числі, у наступних банках: АТ "Банк Кліринговий Дім", Філія - Дніпропетровське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", АТ "Державний експортно-імпортний банк України", Філія АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Дніпрі, ПАТ АБ "Укргазбанк", АТ КБ "Приват Банк", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", також накладено арешт на рахунки Самарівського виробничого управління АТ "Дніпропетровськгаз" в АТ "Банк Кліринговий Дім" та Філія - Дніпропетровське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України".
Так, станом на 05.05.2020 з коштів АТ "Дніпропетровськгаз" було в примусовому порядку списано коштів всього в розмірі 12 918 222,20 грн. в рамках ВП №60403353. 23.10.2019 приватним виконавцем Куземченко А.С. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої з АТ "Дніпропетровськгаз" стягнуто 9 831 750,73 грн. основної винагороди.
Разом з цим, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавцем відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавця.
В порушення вимог діючого законодавства приватним виконавцем було накладено арешт та здійснено списання грошових коштів з рахунків зі спеціальним режимом.
10.02.2020 приватному виконавцю ОСОБА_1 було надано заяву про закінчення виконавчого провадження від 29.01.2020 №490007.2-Ск-1175-0120 з додатками та заяву про зняття арешту з коштів боржника від 29.01.2020 №490007.2-Ск-1174-0120 з додатками щодо виконавчого провадженням №60403353, які були ним проігноровані та залишені без відповіді.
Необхідність у забезпеченні позову обумовлена тим, що приватним виконавцем повністю проігноровані вимоги діючого законодавства з приводу підстав для закінчення виконавчого провадження.
Щодо триваючих дій з продовження існування обставин, що ускладнюють ефективний захист порушених прав АТ "Дніпропетровськгаз", за захистом яких ми звернулися до суду, а також очевидними є ознаки протиправності дій ОСОБА_1 , у зв'язку з чим необхідним є вжиття заходів забезпечення позову,
Станом на дату складання даної заяви обставини, що містять очевидні ознаки протиправності дій ОСОБА_1 тривають. Так, приватним виконавцем продовжується списання грошових коштів з рахунків підприємства. Станом на 28 жовтня 2019 року з коштів АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" в межах виконавчого провадження ВП №60403353 списано грошові кошти в розмірі 531 018,63 грн., та станом на 05 травня 2020 року всього списано - 12 918 222,20 грн.
Також заявник зазначає, що судове рішення у справі №904/1209/18 вже виконано. Стягувач, АТ "НАК "Нафтогаз України" намагається повторно стягнути відповідні кошти з АТ "Дніпропетровськгаз", не дочекавшись вирішення судом питання правомірності проведеного заліку.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи" Дніпропетровськгаз" про забезпечення позову, господарський суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Згідно ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою (ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним правочину, який оформлено Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заявою від 21 травня 2019 року №490007.2-Ск-8683-0519 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, тобто немайнова вимога.
Зі змісту заяви (одностороннього правочину про залік) вбачається, що НАК "Нафтогаз України" має перед АТ "Дніпропетровськгаз" грошове зобов'язання на таку ж суму - 100 371794 грн. 83 коп., яке виникло внаслідок невиконання позивачем вимоги ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" від 10 травня 2019 року № 497007-СЛ-6770-0519.
У заяві про вжиття заходів до забезпечення позову відповідач просить зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 по справі №904/1209/18 про стягнення з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 679 583,84 грн. 3% річних, 81 075 510,99 грн. інфляційних втрат, 616 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору до набрання законної сили рішенням по цій справі; заборонити державним та/або приватним виконавцям, банківським установам, нотаріусам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 по справі №904/1209/18; зупинити дію всіх постанов, винесених будь-якими державними та/або приватними виконавцями по виконавчим провадженням, відкритих на виконання виконавчого документа, виданого на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 на суму 100 371 794,83 грн.
Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Зважаючи на те, що предметом заявленого позову є немайнова вимога позивача про визнання недійсним правочину, на підставі якого припиняється зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних позовних вимог на загальну суму 100 371 794,83грн., а у разі задоволення позовних вимог та набрання рішенням суду по справі №904/3866/19 жодних дій з примусового виконання рішення не має відбуватись, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову, заявлених саме відповідачем, ускладнить чи унеможливіть виконання рішення по справі №904/3866/19.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Господарський суд зазначає, що в поданій відповідачем заяві про забезпечення позову міститься лише посилання на потенційне порушення прав, при цьому, відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності термінового забезпечення позову саме шляхом застосування визначених відповідачем способів забезпечення з урахуванням предмету та підстав заявлених позовних вимог.
Отже, виходячи з предмета позову та вимог заяви відповідача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд, з урахуванням норм частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Щодо вимоги заявника (відповідача) про зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 по справі №904/1209/18 до набрання законної сили рішенням по справі.
Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України обов'язковість судового рішення є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 Господарського процесуального кодексу України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У загальному розумінні судовий виконавчий документ (наказ) є офіційним розпорядженням, що видається судом (суддею) і зобов'язує певного суб'єкта на вчинення юридично значимих дій.
Так, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 № 904/1209/18, на виконання якого було видано наказ від 01.04.2019 та відкрито виконавче провадження № 60403353, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та постановою Верховного Суду від 14.08.2019, є таким, що набрало законної сили та підлягає виконанню, відповідно до вимог чинного законодавства.
У даному випадку заявник просить суд зупинити виконання судового рішення по іншій господарській справі, яке набрало законної сили, що не передбачено приписами ГПК України та суперечить загальним засадам судочинства, зокрема, щодо обов'язковості судового рішення (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Крім того, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в той же час, невиконання судових рішень нівелює принцип обов'язковості виконання судових рішень.
Щодо вимоги про заборону державним та/або приватним виконавцям, банківським установам, нотаріусам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 по справі №904/1209/18 та вимоги про зупинення дій всіх постанов, винесених будь-якими державними та/або приватними виконавцями по виконавчим провадженням по справі №904/1209/18, господарський суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. ч. 1,2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з п.2 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
При цьому, суд зазначає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник щодо заборони вчинення будь-яких зводяться щодо необхідності зупинення вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, що по суті є зупиненням виконання рішення, яке набрало законної сили.
Проте, вирішення цього питання відноситься виключно до компетенції органу примусового виконання рішень (у даному випадку - приватного виконавця), дії або бездіяльність якого у разі незгоди можуть бути оскаржені в порядку норм розділу VI Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів забезпечення шляхом зупинення вчинення виконавчих дій, адже за приписами вищевказаних норм матеріального та процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного (приватного) виконавця.
Отже, з урахуванням наведених мотивів для вжиття заходів до забезпечення позову та наявних у матеріалах справи доказів, невідповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати відповідач, позовним вимогам, суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову,
Судовий збір відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про судовий збір" та статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Відмовити Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 16.06.2020 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.М. Євстигнеєва