вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.06.2020м. ДніпроСправа № 904/1232/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовська К.В., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Нікополь, Дніпропетровська область
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в розмірі 199 705,49 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в розмірі 199 705,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у вересні 2019 року відповідачем здійснено перевезення вантажів (руда, флюси, кокс, обважнювачі для бурових розчинів, пек, графіт, тощо) до станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці одержувач - АТ "Нікопольський завод феросплавів".
Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 51375079, 51387652, 51405512, 51422566, 51439008, 51471167, 51524940, 51555639, 51574994, 51586246, досильної накладною № 47206040, накладними №№ 51586246, 51540003, 51482941, досильною накладною № 47072053, накладними №№ 51510584, 51628899, 51675239, 51675254, досильною накладною № 47366513, накладними №№ 51626885, 46462750, 51466019, досильної накладної № 51480606, накладної № 51474583, досильної накладної № 51480598, накладних №№ 51665859, 46405726, 47203104, 46660072, 47180385, 35583491, 35185727, 35405661, 35651769, 35697002, 35826593, 46050415, 46502985, 46641148.
Вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку із чим позивач нарахував до стягнення з відповідача суму штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 199 705,49 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 31.03.2020.
Ухвалою від 31.03.2020, у зв'язку з впровадженням на території України карантину, судове засідання відкладено на невизначений термін.
Ухвалою від 29.04.2020 призначено судове засідання на 14.05.2020.
Ухвалою від 14.05.2020 відкладено судове засідання на 26.05.2020.
25.05.2020 відповідач надав відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що вимоги за накладною № 50819176 від 25.07ю.2019 на суму 7 324,80 грн. вже було включено до позовної заяви від 30.01.2020 2020.01.30/42-4016 на суму 90 567,40 грн. Окрім цього, видача вантажу за накладною № 50819176 здійснена 02.08.2019, а позов до суду заявлено 28.02.2020, про що свідчить відбиток календарного штемпелю на конверті, тобто за межами 6-місячного терміну для заявлення позовів згідно зі статтею 136 Статуту залізниць України.
Таким чином, сума штрафу у розмірі 7 324,80 грн. по накладній № 50819176 заявлена неправомірно.
Також відповідач вказує на те, що невірно визначено термін доставки вантажу, а саме не враховані терміни на збільшення терміну доставки за актами загальної форми, які зазначені у графі 49 накладних, як наслідок неправильно визначено штраф по накладній № 46068854 від 16.08.2019 Чаплине - Нікополь (досилка до основної накладної № 46050415 від 15.08.2019 Улянівка - Нікополь), вагон № 55089056, прибуття на станцію призначення 01.09.2019 (графа 51 накладної).
На шляху прямування по станції Чаплине вагон № НОМЕР_1 власності ТОВ "МТК" (графа 20 накладної) затримано у зв'язку з технічною несправністю з 04-45 год. 16.08.2019 до 15-00 год. 27.08.2019 - 12 діб, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 27.08.2019 № 10028, а також відміткою у графі 49 накладної.
Технічна несправність підтверджується повідомленням про ремонт або технічне обслуговування вагона форми ВУ-23М від 16.08.2019, повідомленням на приймання вантажних вагонів з ремонту форми ВУ-36М від 27.08.2019.
Відповідач надав власний контррозрахунок прострочення відповідно до якого:
Норма доставки : 15 діб (2 доби на відстань 303 км) = 1 доба (на операції, пов'язані з відправленням -прибуттям) + 12 діб (на збільшення терміну згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
Фактично: 16 діб.
Прострочення: відсутнє.
Таким чином, сума штрафу у розмірі 1197,30 грн. по накладній № 46068854 заявлено неправомірно.
Крім того, відповідач просить зменшити розмір штрафу на 50%.
02.06.2020 позивач надав до суду заяву про зменшення розмірі позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 191 183,39 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяви позивача до розгляду.
Також 02.06.2020 позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що окрім суми штрафу в в розмірі 8 522,10 грн., яка врахована позивачем після подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідач у відзиві на позов по суті спору не заперечує та не спростовує актів порушення термінів доставки вантажів на адресу позивача, які стали причиною виникнення спору та нарахування штрафу. Зміст відзиву зводиться лише до клопотання про зменшення штрафу, що підлягає стягненню до 50 %.
Позивач заперечує проти задоволення такого клопотання відповідача про зменшення штрафу.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 15.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту порушенням відповідачам терміну доставки вантажу, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, та встановлення факту нарахування позивачем штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у вересні 2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2019 року відповідачем здійснено перевезення вантажів (руда, флюси, кокс, обважнювачі для бурових розчинів, пек, графіт, тощо) до станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці, одержувач - АТ "Нікопольський завод феросплавів".
Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 51375079, 51387652, 51405512, 51422566, 51439008, 51471167, 51524940, 51555639, 51574994, 51586246, досильної накладною № 47206040, накладними №№ 51586246, 51540003, 51482941, досильною накладною № 47072053, накладними №№ 51510584, 51628899, 51675239, 51675254, досильною накладною № 47366513, накладними №№ 51626885, 46462750, 51466019, досильної накладної № 51480606, накладної № 51474583, досильної накладної № 51480598, накладних №№ 51665859, 46405726, 47203104, 46660072, 47180385, 35583491, 35185727, 35405661, 35651769, 35697002, 35826593, 46050415, 46502985, 46641148.
Позивач зазначає, що під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на вказаних залізничних накладних.
Відтак, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі ст. 116 Статуту залізниць України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у загальному розмірі 191 183,39 грн., що і є предметом спору.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 п. 6 розд. 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно зі статтею 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно статті 130 Статуту залізниць України належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.
Згідно пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1. Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1. Правил).
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (п. 2.10. Правил).
Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (п. 8 Правил).
Згідно статті 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.
Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документ на вантаж, що прибув.
У Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів" зазначено, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2019 року відповідачем здійснено перевезення вантажів (руда, флюси, кокс, обважнювачі для бурових розчинів, пек, графіт, тощо) до станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці одержувач - АТ "Нікопольський завод феросплавів", що підтверджується залізничними накладними: №№ 51375079, 51387652, 51405512, 51422566, 51439008, 51471167, 51524940, 51555639, 51574994, 51586246, досильної накладною № 47206040, накладними №№ 51586246, 51540003, 51482941, досильною накладною № 47072053, накладними №№ 51510584, 51628899, 51675239, 51675254, досильною накладною № 47366513, накладними №№ 51626885, 46462750, 51466019, досильної накладної № 51480606, накладної № 51474583, досильної накладної № 51480598, накладних №№ 51665859, 46405726, 47203104, 46660072, 47180385, 35583491, 35185727, 35405661, 35651769, 35697002, 35826593, 46050415, 46502985, 46641148.
Наведені накладні є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення спірного вантажу, яка фактично була укладена між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Судом встановлено, що накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).
Дослідивши наявні у матеріалах справи залізничні накладні, господарський суд встановив, що вантаж за відповідними перевізними документами доставлено одержувачу з порушенням строків, які визначені ст.41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 191 183,39 грн. нарахована правомірно.
Відтак, вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 191 183,39 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу на 50 % суд зазначає наступне.
Клопотання про зменшення штрафу відповідач обґрунтовує тим, що ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" здійснює перевезення вантажів та пасажирів для задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб в безпечних та якісних залізничних перевезеннях у визначеному регіоні транспортної мережі України.
Фінансово-економічний стан залізниці, як і Укрзалізниці в цілому, багато в чому визначаються тими тенденціями, які сформувалися у попередніх роках. За основними доходо- і фінансоутримуючими показниками роботи (вантажообіг, відправлення вантажів) продовжується тенденція щодо їх зниження. Основною причиною є зниження обсягів промислового виробництва та непред'явлення вантажу до перевезень. Так, у 2019 році регіональною філією виконано перевезення вантажів у обсязі 31.2 млрд. т-км, що менше попереднього року на 1,6 млрд. т-км (-4,8%).
При зниженні обсягів перевезень та значному зростанні вартості матеріалів та паливо-енергетичних ресурсів, які становлять третину у складі операційних витрат регіональної філії, залізниця має забезпечувати баланс доходів та витрат і, як наслідок, змушена переходити до жорсткого регулювання всіх видів ресурсів. В умовах дефіциту фінансових ресурсів, маючи гостру потребу у коштах для підтримання належного технічного стану основних засобів та виконання вимог щодо забезпечення безпеки руху поїздів, а також для оновлення рухомого складу, 2020 рік залізниця почала зі значними сумами заборгованості.
Заборгованість по залучених коштах на кінець 2019 року становить 4 413,5 млн грн., з яких 1 214,8 млн. грн. - за довгостроковими кредитами, 896,4 млн. грн. - за єврооблігаціями, що емітовані Шортлайн Пі Ел Сі в інтересах АТ "Укрзалізниця" та 2 302,3 млн. грн. - заборгованості за договорами фінансового лізингу. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на початок 2019 року становила 311,5 млн. грн. Протягом року її зменшено на 33,9 млн, заборгованість залишається значною - 277,6 млн грн., з яких 90,3 млн. грн. це заборгованість капвкладеннях, 112,6 млн. грн. - за ТМЦ, 35,8 млн. грн. - за ремонти рухомого складу та інших основних засобів.
Залізниця несе основний тягар у такому важливому соціальному питанні, як надання безкоштовних послуг з перевезення пільгових категорій громадян (5,7 млн. осіб у 2018 році та 5,8 млн. осіб у 2019 році), але не отримує компенсації у потрібному обсязі. Місцевими органами влади не прийнято до оплати та не компенсовано 54,6 млн. грн. у 2018 році (68,9% нарахувань) та 72,5 млн. грн. у 2019 році (73,8% нарахувань). Що стосується надання пільг дітям віком від 6 до 14 років, то законодавчо не визначено хто саме має компенсувати в наслідок чого недоотримано 16,4 млн. грн. за 2018 рік та 21,8 млн. грн. за 2019 рік.
АТ "Укрзалізниця" змушена звернутися до суду з позовом про стягнення таких коштів.
Відповідач звертає увагу на те, що незважаючи на скрутне фінансове становище, залізниця продовжує своєчасно виконувати розрахунки по заробітній платі та з податків і зборів. Регіональна філія є платником податків до бюджетів всіх рівнів та державних фондів соціального страхування, що дозволяє також вирішувати і соціальні питання жителів регіонів, де розташовані підрозділи залізниці. У 2019 році значно зросло навантаження на фінансовий стан регіональної філії внаслідок відміни ціни для залізничного транспорту на загальнодержавному рівні та збільшення органами місцевого самоврядування ставок податку ля земель (відсотків нормативної грошової оцінки землі), які використовуються для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту. За 2019 рік регіональною філією сплачено 2 411,8 млн. грн., що більше попереднього року на 480 млн. грн. Із загальної суми 267,2 млн. грн. надійшло до держбюджету, 959,4 млн. грн. до цільових фондів та 1 176,3 млн. грн. до місцевих бюджетів, з яких 552 млн. грн. це плата за землю, що у 2,5 рази більше попереднього року.
Враховуючи приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд також зазначає, що сторони в судовому процесі мають право подавати пояснення, заяви, клопотання та довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарський суд звертає увагу, що право зменшувати розмір неустойки виникає за наявності виняткових обставини.
Відповідач не повідомив суд про існування виняткових обставин та не надав жодного доказу на обґрунтування заявленого клопотання, у зв'язку з чим господарський суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1 921,00 грн.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що сума судового збору за розгляд позовних вимог про стягнення 191 183,39грн., повинна була складати 2 867,75 грн.
Позивач звертаючись до суду із цим позовом сплатив 4 987,70 грн. судового збору, тобто переплата складає 2 119,95 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю
З огляду на викладене, позивач може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в розмірі 191 183,39 грн. - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5а, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ЄДРПОУ 00186520) штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 191 183,39 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 867,75 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням частини четвертої розділу Х “Прикінцеві положення” цього Кодексу.
Повне рішення складено 16.06.2020
Суддя Н.Г. Назаренко