Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №460/1253/16-а
адміністративне провадження №К/9901/14439/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Яворівського районного суду Львівської області 30.05.2016 (суддя - Варениця В.С.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду 24.10.2016 (головуючий суддя - Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В., Малетич М.М.) у справі № 460/1253/16-а (876/5795/16) за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Яворівського районного суду Львівської області з позовом, в якому просила визнати дії заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченка М.І. щодо притягнення її до адміністративної відповідальності неправомірними; постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченка М.І. в справі про порушення митних правил №0617/20917/16 від 11.03.2016 скасувати у зв'язку з відсутністю складу правопорушення; справу про порушення митних правил за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України закрити.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області 30.05.2016 позовні вимоги задоволено частково. Змінено постанову №0617/20917/16 від 11.03.2016 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 8500 грн., скасувавши накладене адміністративне стягнення, справу про порушення митних правил провадженням закрито на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оголосивши ОСОБА_1 усне зауваження. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції погодився із висновком митного органу про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, та зазначив, що безумовною підставою для звільнення від відповідальності згідно положень зазначеної законодавчої норми, є повідомлення про факт аварії чи дії непереборної сили. Разом з тим, враховуючи встановлені обставини, що несвоєчасне вивезення транспортного засобу за межі території України, а також неповідомлення митного органу про такий факт, фактично було зумовлено передчасними пологами, народженням дитини та подальшим доглядом, а також беручи до уваги, що особа вперше притягується до адміністративної відповідальності, ступінь вини, а також факт наступного вивезення транспортного засобу за межі території України, суд дійшов висновку про можливість звільнення позивача від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, застосувавши усне зауваженням, а провадження по справі закрив.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 24.10.2016 постанову Яворівського районного суду Львівської області від 30.05.2016 у справі №460/1253/16-а скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано дії заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченка М.І. щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 неправомірними. Скасовано постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченка М.І. в справі про порушення митних правил №0617/20917/16 від 11.03.2016. Провадження у справі в частині вимог про закриття провадження у справі про порушення митних правил закрито.
При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, оскільки порушення строків доставки транспортного засобу до органу доходів і зборів призначення зумовлене непереборними обставинами, а саме поломкою автомобіля. Суд апеляційної інстанції зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене частиною третьою статті 470 Митного кодексу України віднесено до компетенції митних органів, а тому суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями звільняти особу від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення. Належним способом захисту порушеного права позивача є скасування оскаржуваної у даній справі постанови.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Львівська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Яворівського районного суду Львівської області 30.05.2016, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що дії позивача містять ознаки порушення митних правил визначених частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, у зв'язку з чим позивача обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності. Доказів існування визначених статтею 460 Митного кодексу України обставин (аварії, дії обставин непереборної сили) наявність яких звільняє особу від адміністративної відповідальності, позивачем до митного органу не надано. Про обставини, що унеможливили вивезення та місцезнаходження транспортного засобу ОСОБА_1 . Львівську митницю ДФС чи найближчий митний орган не повідомляла.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи прийняті у справі судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 26.02.2016 близько 15:45 год. ОСОБА_1 , здійснюючи приватну поїздку з України в Республіку Польща через митний пост «Грушів», в якості водія легкового автомобіля марки «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в'їхала в зону митного контролю, обравши для проходження митного контролю канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»).
Під час перевірки інформації в ЄАІС ДФС України встановлено, що громадянка ОСОБА_1 06.10.2015 ввезла через пункт пропуску «Грушів-Будомєж» на територію України в митному режимі «транзит» легковий автомобіль «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , країна реєстрації транспортного засобу - Республіка Польща.
26.02.2016 посадовою особою Львівської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил №0617/20917/16 відносно ОСОБА_1 за ознаками порушення передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, з яким ознайомлено позивача під підпис та надано примірник протоколу 26.02.2016. В протоколі, зокрема, зазначено, що на момент перетину кордону 26.02.2016 позивач надала пояснення про те, що вказаний автомобіль був поламаний і знаходився на станції технічного обслуговування з 10.10.2015 по 26.02.2016, про що надала підтверджуючі документи (довідка №162 від 26.02.2016, чек від 25.02.2016, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-162 від 26.02.2016, копія витягу з реєстру платника єдиного податку).
За результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних правил, 11.03.2016 заступником начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченком М.І. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0617/20917/16, відповідно до якої якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.
Згідно частини першої статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до статті 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
За змістом статті 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Частиною другою статті 200 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.
Згідно частини шостої статті 379 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.
Статтею 95 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).
Згідно пунктом 1 частини другої цієї статті, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.
У свою чергу, статтею 192 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Статтею 460 Митного кодексу України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657.
За змістом положень розділу VIII наведеного Порядку №657, аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.
Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що особа звільняється від відповідальності за статтею 470 Митного кодексу України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.
Разом з тим, як свідчать обставини справи, доставка транспортного засобу до органів доходів і зборів призначення поза межами встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку була зумовлена поломкою автомобілю, що не є в розумінні наведених норм законодавства аварією чи дією обставин непереборної сили, з чим законодавець пов'язує обставини звільнення від відповідальності за порушення митних правил.
При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 11.03.2016 інших обставин неможливості доставлення транспортного засобу у митний орган до закінчення строку, визначеного статтею 95 Митного кодексу України, позивачем повідомлено не було.
Таким чином, судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми права, що призвело до помилкового висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, у зв'язку із перебуванням транспортного засобу, ввезеного у митному режимі «транзит», у ремонті. У свою чергу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях позивача складу правопорушення.
Суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що право закрити провадження у справі про порушення митних правил або змінити вид адміністративного стягнення належить лише центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність та обґрунтованість постанови у справі про порушення митних правил.
Отже, звільнення позивача від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення не належить до повноважень суду адміністративної юрисдикції.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, що підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, застосування до ОСОБА_1 санкції у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 470 Митного кодексу України відповідає вимогам законодавства.
Так, частиною третьою статті 470 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, застосоване до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8 500 грн. є обґрунтованим, а тому відсутні правові підстави для висновку про визнання протиправною та скасування постанови Львівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0617/20917/16 від 11.03.2016.
Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За вказаних обставин постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби задовольнити.
Постанову Яворівського районного суду Львівської області 30.05.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду 24.10.2016 скасувати.
Ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду