Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №808/328/16
адміністративне провадження №К/9901/38295/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2016 (суддя - Нестеренко Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді: Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 808/328/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - ПрАТ «ДТЕК Дніпроенерго») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі) від 04.11.2015 № 0000274100.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що визначена контролюючим органом сума завищення від'ємного значення за результатами попередніх документальної та камеральної перевірок в розумінні Податкового кодексу України підлягає відображенню в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку 20.3, оскільки такий залишок не є грошовим зобов'язанням.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача щодо даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2015 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 100/28-04-41-00/00130872, в якому відображено висновок про порушення позивачем п.п. 9 п. 5 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.10.2014, за № 1267/26044 зі змінами та доповненнями, в результаті чого у р. 20.3 декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року не відображена сума зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що призвело до завищення ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2015 у розмірі 369620 грн.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем 25.11.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000294100, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 369 620,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі стало невідображення у рядку 20.3 «збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу» декларації з ПДВ за вересень 2015 року суми від'ємного значення в розмірі 369620 грн., визначеної контролюючим органом за результатами документальної перевірки (акт від 11.08.2015 №11/28-04-41-00/00130872).
На підставі акту перевірки від 11.08.2015 №11/28-04-41-00/00130872, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2015 №0000244100, яке ПрАТ «ДТЕК Дніпроенерго» було оскаржено в судовому порядку.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/9084/15 від 23.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, податкове повідомлення-рішення від 02.09.2015 року №0000244100 скасовано. За висновками суду підтверджена правомірність формування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення суми ПДВ по господарським операціям платника податків з ТОВ «Віл Груп Плюс» та ТОВ «Макс» на загальну суму податку на додану вартість 369620,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2016 на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №808/9084/15.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У відповідності до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Норми чинного податкового законодавства не містять заборони декларування від'ємного значення з податку на додану вартість без урахування висновків податкового органу, які не набули статусу обов'язкових до їх узгодження в установленому законом порядку, тому обов'язок платника податків врахувати суми зменшення податку на додану вартість у наступних податкових періодах виникає лише після узгодження таких, зокрема шляхом набрання законної сили судовим рішенням, яким би було встановлено правомірність рішення контролюючого органу про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судове оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.09.2015 №0000244100 не було завершене, суми не були узгодженими, позивач не повинен був враховувати їх при складанні податкової звітності. Неврахування позивачем податкового повідомлення-рішення за вересень 2015 року не може бути розцінено як порушення правил оподаткування, що свідчить про протиправність прийняття контролюючим органом оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду