?
11 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/1099/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Балабко А.В. - адвокат (ордер ДН 000№113679 від 17.12.2018)
відповідача - Вілько Н.Г. - адвокат (довіреність від 31.03.2020 №185)
третьої особи - Карнаков О.В. - адвокат (ордер АР № 1011009 від 20.02.2020)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"
на рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020
за позовом Компанії ADMETOS TRADING GmbH
до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"
про стягнення 131 003, 75 доларів США
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів"
У травні 2019 року Компанія ADMETOS TRADING GmbH (далі - Компанія, позивач) звернулася до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - ПАТ "АСК "ІНГО Україна", відповідач) страхового відшкодування в сумі 128 725,49 доларів США, пені в сумі 2 098,40 доларів США, 3% річних - 179,86 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застрахований позивачем вантаж було викрадено, що є страховим випадком, передбаченим договором страхування, у зв'язку з чим страховик зобов'язаний сплатити страхове відшкодування, однак у визначений строк не виконав свого обов'язку, безпідставно зазначивши про те, що відповідна подія не є страховим випадком.
Рішенням господарського суду Запорізької області позов задоволено; з ПАТ "АСК "ІНГО Україна" на користь Компанії стягнуто 128 725,49 доларів США страхового відшкодування, 2 098, 40 доларів США пені, 179,86 доларів США - 3% річних та 1 965,06 доларів США судового збору.
Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що у зв'язку з настанням страхового випадку, а саме таємним викраденням застрахованого Позивачем товару, у Відповідача на підставі договору страхування від 02.04.2018 № 570217897.18 виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, який останній безпідставно не виконав.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020 рішення господарського суду Запорізької області змінено в частині стягнених сум та розподілу судових витрат, у зв'язку з чим резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (01054, м. Київ вул. Бульварно-Кудрявська , буд.33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Компанії ADMETOS TRADING GmbH (1010, Австрія, м. Відень, вул.Есслінггассе, 17/6, ідентифікаційний код FN431201w ) страхове відшкодування - 128 081,86 доларів США (сто двадцять вісім тисяч вісімдесят один долар США 86 центів), пеню - 2 087,40 доларів США (дві тисячі вісімдесят сім доларів 40 центів), 3% річних - 178,97 доларів США (сто сімдесят вісім доларів 97 центів), судовий збір - 1 955,23 доларів США (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят п'ять доларів США 23 цента).
В решті позову відмовити".
Здійснено поворот виконання рішення в частині відмови в позові та стягнути з Компанії на користь ПАТ "АСК "ІНГО Україна" страхового відшкодування - 643,63 доларів США (шістсот сорок три долара США 63 цента), пені - 11,00 доларів США (одинадцять доларів 00 центів), 3% річних - 0,89 доларів США (нуль доларів США 89 центів), судового збору - 9,83 доларів США (дев'ять доларів США 83 цента).
Змінюючи рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що суд першої інстанції, правомірно зазначивши про те, що факти, викладені в матеріалах органів дізнання чи досудового слідства не мають преюдиціального значення для господарського суду, встановивши факт втрати вантажу, та відсутність допустимих і належних доказів такої втрати саме внаслідок шахрайських дій, які кваліфікуються за статтею 190 Кримінального кодексу України, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав вважати, що втрата вантажу позивача не є страховим випадком. Однак, суд першої інстанції не врахував положення пункту 12.1.3. Правил добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) від 18.12.2006 та не зменшив суму відшкодування на розмір франшизи. З огляду на це, сума страхового відшкодування, враховуючи вартість вантажу - 128 725,49 доларів США та 0,5% безумовної франшизи, становить 128 081,86 доларів США.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, 02.03.2020 (згідно з відміткою на конверті) ПАТ "АСК "ІНГО Україна" звернулося до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області та постанову Центрального апеляційного господарського суду; ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Зазначену касаційну скаргу подано 02.03.2020, а тому розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.
Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "АСК "ІНГО Україна" на рішення господарського суду Запорізької області та постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/1099/19 та призначено її до розгляду на 07.05.2020.
Зазначена ухвала мотивована зокрема тим, що скаржник обґрунтував наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, і таке обґрунтування полягає у тому, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.
Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 908/1099/19 з огляду на таке.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами: об'єктом та змістом прав і обов'язків.
Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що правова позиція Верховного Суду щодо застосування норм права відсутня, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у справі від 19.11.2019 № 908/250/19. Підстави позову у зазначеній справі і у справі № 908/1099/19 та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання - є подібними.
У справі № 908/250/19 суди давали оцінку певним фактам, які вказали на відсутність допустимих та належних доказів втрати вантажу саме внаслідок шахрайських дій, які кваліфікуються за статтею 190 Кримінального кодексу України, які підтверджували б, що відповідна подія не є страховим випадком відповідно до пункту Договору страхування.
Колегія суддів касаційної інстанції у справі № 908/250/19 погодилася з висновком суду першої інстанції, який правомірно зазначивши про те, що факти, викладені в матеріалах органів дізнання чи досудового слідства не мають преюдиціального значення для господарського суду, встановивши факт втрати вантажу, та відсутність допустимих та належних доказів такої втрати саме внаслідок шахрайських дій, які кваліфікуються за статтею 190 Кримінального кодексу України, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав вважати, що втрата вантажу позивача не є страховим випадком.
Натомість, вміщені у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 908/1099/19 висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність позовних вимог ґрунтуються на встановленні тих фактичних обставин, що:
1) відповідач не надав суду відповідного вироку суду у кримінальній справі або іншого процесуального документу у кримінальній справі, на підставі яких господарський суд міг би встановити, що втрата відповідного вантажу мала місце саме внаслідок шахрайських дій, які кваліфікуються за статтею 190 Кримінального кодексу України.
2) згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про підозру від 05.08.2019 по кримінальній справі №12018080070002376 її пред'явлено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 185 Кримінального кодексу України-таємне викрадення чужого майна в особливо великих розмірах;
3) відсутні підстави для застосування відповідачем пункту 5.11. Договору страхування, оскільки вчинення шахрайських дій у цій справі не доведено належними та допустимими доказами.
Верховний Суд зауважує, що зміст поданої касаційної скарги переконливо свідчить про неспростування скаржником зазначених фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваних рішення та постанови, а саме, незалежно від попередньої кваліфікації злочинних дій, факти, які викладені в матеріалах органів дізнання чи досудового слідства не мають преюдиціального значення для господарського суду,
Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду у справі № 908/250/19 та на який посилався позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу, стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі № 908/1099/19.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 4 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "АСК "ІНГО Україна" на рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 908/1099/19.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем правил доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 908/1099/19 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова