15 червня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/1876/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу №440/1876/20 за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
08.04.2020 ОСОБА_1 та його представник адвокат Борзовець О.В. звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, в якому просять визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області та зобов'язати відповідача у спосіб, порядок та строк, передбачений чинним законодавством, розглянути на черговому засіданні сесії сільської ради його заяву від 07.02.2020.
Позов обґрунтований тим, що станом на момент подання позовної заяви до суду відповідачем не прийнято рішення за результатами розгляду заяви позивача від 07.02.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області відповідно до графічних матеріалів, у зв'язку з чим відповідачем допущена протиправна бездіяльність.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано докази у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 відмовлено у прийнятті та повернуто представнику позивача без розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 06.05.2020 у справі №440/1876/20.
Ухвалою суду від 15.06.2020 заяву про зміну позовних вимог від 19.05.2020 та заяву про зміну підстав позову від 19.05.2020 у справі №440/1876/20 повернуто представнику позивача без розгляду.
Ухвалою суду від 15.06.2020 клопотання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про об'єднання позовів у справі №440/1876/20 залишено без задоволення.
21.05.2020 засобами електронного зв'язку, а 05.06.2020 - поштою від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що 07.02.2020 від позивача надійшла заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Листом від 04.03.2020 Виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради позивача повідомлено про розгляд його заяви на черговій сесії сільської ради. 13.04.2020 на п'ятдесят шостій сесії Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області сьомого скликання розглянуто заяву та прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.
Розгляд даної справи, відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.
Розгляд справи здійснюється у перший робочий день після виходу з відпустки судді головуючого у даній справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частина сьома статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Крім того, вказаною нормою наведено альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
З такого правового регулювання слідує, що прийняття рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність відноситься до компетенції відповідної сільської ради, яка зобов'язана на пленарному засіданні прийняти відповідне рішення.
Судом встановлено, що 10.04.2020 на п'ятдесят шостій сесії Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області сьомого скликання розглянуто заяву ОСОБА_1 від 07.02.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, ще до відкриття провадження у цій справі 13.04.2020 відповідачем розглянуто заяву позивача від 07.02.2020 та прийнято рішення від 10.04.2020.
Тобто, відповідач самостійно усунув допущену бездіяльність щодо не вирішення питання про надання дозволу або відмову у наданні дозволу за заявою позивача, а тому предмет спору у цій справі фактично відсутній.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Оскільки оскаржуване порушення виправлене відповідачем, тоді як у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною після такого виправлення, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у цій справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За відсутності означеного клопотання позивача, сума судового збору поверненню не підлягає.
Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому, за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України можливість стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, пов'язана лише з прийняттям судом рішення про задоволення чи про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Оскільки провадження у даній справі закривається з підстав самостійного усунення відповідачем оскарженого порушення, то суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Керуючись статтями 238, 239, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у справі №440/1876/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Гоголя, 26, с. Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37645, код ЄДРПОУ 04383682) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити учасникам, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п. 3 Прикінцевих положень та п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун