про закриття провадження у справі
16 червня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/1751/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (Державна установа "Полтавська установа виконання покарань №23") до Держави, в особі представницького органу - Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
30.03.2020 ОСОБА_1 (Державна установа "Полтавська установа виконання покарань №23") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Держави, в особі представницького органу - Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність держави, яка виразилася в незабезпеченні ОСОБА_1 , інваліду 2 групи, ІНФОРМАЦІЯ_1 , подати заяву про перехід на пенсію з інвалідності ЧАЕС та отримати пенсію;
- зобов'язати державу доставити ОСОБА_1 до відділу обслуговування громадян Автозаводського району в м.Кременчуці та Кременчуцького району ГУ ПФУ в Полтавській області за адресою: пр.Полтавський, 2А, м.Кременчук, (вікно 3, 4) з 8 до 17 годин, перерва з 12 до 13 год, п'ятниця з 8 до 15:45 год, для подання заяви про перехід на пенсію з інвалідності ЧАЕС та оформлення пенсії, а також вивчити необхідні дії пов'язані з оформленням і отриманням пенсії;
- стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 150000,00 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, шляхом списання цих сум з єдиного казначейського рахунку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого отримав інвалідність 2 групи та отримує пенсію за віком. З 04.09.2014 перебуває під вартою в Державній установі "Полтавська установа виконання покарань №23". Внаслідок бездіяльності держави, зокрема Гадяцького районного суду Полтавської області, незважаючи на неодноразові клопотання про доставку до органу пенсійного фонду, ОСОБА_1 не доставлений до пенсійного органу, та відповідно, не може подати особисто заяву про отримання пенсії по інвалідності. Вказані дії Гадяцького районного суду Полтавської області позбавляють ОСОБА_1 , як інваліда 2 групи, права на отримання пенсійних виплат.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/1751/20. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19.05.2020 до суду надійшов відзив Міністерства юстиції України (а.с.174-180 т.1), в якому зазначено про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Фактично в даному позові ОСОБА_1 оскаржує процесуальні дії судді Гадяцького районного суду Полтавської області вчиненні при розгляді кримінальної справи №532/308/15-к. Вчинення судом процесуальних дій під час розгляду справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку передбаченому процесуальним законодавством, а не шляхом ініціювання нового судового процесу.
20.05.2020 до суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (а.с.216-217т.1), в яких зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та одночасно має право на пенсію за нормами Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Спеціалістами обслуговування громадян Автозаводського району в м.Кременчуці 04.07.2019 та 27.08.2019, у зв'язку з доцільністю переведення ОСОБА_1 на пенсію за нормами Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на домашню адресу були надіслані запрошення. У вересні 2019 року до сервісного центру звернулась дружина ОСОБА_1 та повідомила, що пенсіонер утримується під вартою та не може з'явитись особисто для подачі заяви про переведення на інший вид пенсії. За результатом неодноразових звернень заявника було здійснено запит до Пенсійного фонду України. Листом Пенсійного фонду України №2800-30203-9/9775 від 27.03.2020 було надано роз'яснення, що у разі перебування пенсіонерів в установах виконання покарань чи слідчого ізолятора, що унеможливлює особисте звернення до органів ПФУ, вважати за можливе заяву про перехід з виду на вид, підписану Мельником О ОСОБА_2 та посвідчену начальником Державної установи "Полтавська установа виконання покарань №23", приймати від осіб, що діють на підставі довіреностей. На даний час особисто звернення ОСОБА_1 або звернень довірених осіб заявника до Управління не надходило.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
10.06.2020 до суду надійшла відповідь на пояснення третьої особи (а.с.2-5 т.2).
11.06.2020 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.8-12 т.2), в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає дії Гадяцького районного суду Полтавської області протиправними, внаслідок яких завдана шкода.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 , виданого Полтавською облдержадміністрацією 19.11.2009 (а.с.56 т.1), а також інвалідом 2 групи з 17.04.2014, яка встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби з ЛНА на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК №198601 (а.с.59 т.1).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України (кримінальна справи №532/308/15-к).
З 04.09.2014 позивач утримується в Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№23)".
24.09.2019 до пенсійного органу подано заяву за підписом ОСОБА_1 про перехід на пенсію по інвалідності ЧАЕС (а.с.61 т.1).
Листом від 09.10.2019 №5087/М-02 позивачу роз'яснено, що згідно пункту 1.5 Порядку №22-1 заява подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем обслуговування (а.с.62 т.1).
04.11.2019 позивач подав до Гадяцького районного суду Полтавської області клопотання про забезпечення явки до пенсійного органу у м.Кременчуці для подання заяви про здійснення перерахунку пенсії (а.с.63 т.1).
17.12.2019 представником позивача повторно подано клопотання до Гадяцького районного суду Полтавської області про забезпечення явки до відділу обслуговування громадян Автозаводського району в м.Кременчуці та Кременчуцького району ГУ ПФУ в Полтавській області для подання заяви про перехід на пенсію по інвалідності ЧАЕС (а.с.64 т.1).
18.02.2020 позивачем подано клопотання до Гадяцького районного суду Полтавської області про доручення Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№23)" та ГУ НП в Полтавській області забезпечити явку до відділу обслуговування громадян Автозаводського району в м.Кременчуці та Кременчуцького району ГУ ПФУ в Полтавській області для подання заяви про перехід на пенсію та оформлення пенсії з інвалідності ЧАЕС (а.с.65 т.1).
Як слідує з позовної заяви вказані клопотання Гадяцьким районним судом Полтавської області не розглядалися.
Позивач вважає, що внаслідок бездіяльності держави, зокрема Гадяцького районного суду Полтавської області, незважаючи на неодноразові клопотання про доставку до органу пенсійного фонду, ОСОБА_1 не доставлений до пенсійного органу, та відповідно, не може подати особисто заяву про отримання пенсії по інвалідності.
З вищевикладеного слідує, що ОСОБА_1 не погоджується з процесуальними діями (бездіяльністю) судді, які вчиненні в межах розгляду кримінальної справи №532/308/15-к, щодо не розгляду клопотань про забезпечення явки до пенсійного органу з метою подання заяви про перехід з одного виду пенсії на інший.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами 1 та 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус судів" встановлено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
За змістом п. 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною першою статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Згідно з частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Суд, здійснивши аналіз норм Конституції України, а також законодавства України, яке регулює діяльність суду з вказаних питань, приходить до висновку, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади" судам роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" судам роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.
Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.
Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.
Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм, суд зауважує, що якщо сторона вважає, що суд допустив порушення норм права під час розгляду його справи, вона має можливість оскаржити вчинення судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій (бездіяльності) до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законі.
У позовній заяві позивач зазначає: "зважаючи на правові висновки Верховного Суду, що суди у даній категорії справ не можуть бути відповідачами у справі, а в даному випадку Гадяцький районний суд Полтавської області, оскільки внаслідок його бездіяльності порушуються мої права. в даних категоріях справ відповідачем у справі виступає держава, тому в якості відповідача залучається держава - в особі представницького органу міністерства юстиції України" (а.с.1 зворотній бік).
Отже, позивач обізнаний, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Доказів оскарження бездіяльності Гадяцького районного суду Полтавської області щодо не розгляду поданих у кримінальній справі №532/308/15-к клопотань від 04.11.2019, 17.12.2019 та 18.12.2020 позивачем не надано.
Також суд зазначає, пунктом 4 частини 3 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 передбачено, що основним завданням Мін'юсту, зокрема, є забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України.
Таким чином, обраний спосіб захисту прав шляхом звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Держави, в особі представницького органу - Міністерства юстиції України є не належним способом захисту прав Мельника О.О.
За наведених обставин, належним способом захисту прав позивача є оскарження бездіяльності Гадяцького районного суду Полтавської області, яка, на думку позивача, мала місце при розгляді кримінальної справи №532/308/15-к, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, ініційований позивачем спір у адміністративній справі №440/1751/20, зміст якого зводиться до оскарження бездіяльності Гадяцького районного суду Полтавської області при розгляді кримінальної справи №532/308/15-к щодо не розгляду поданих позивачем клопотань, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та будь-якого іншого судочинства, оскільки такий позов взагалі не може розглядатися судами.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави, в особі представницького органу - Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії є такими, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та провадження у справі підлягає закриттю.
Суд звертає увагу позивача на лист Пенсійного фонду України №2800-30203-9/9775 від 27.03.2020, яким надано роз'яснення, що у разі надання довіреною особою пенсіонера ( ОСОБА_1 ) заяви про перехід на інший вид пенсії, складеної пенсіонером та засвідченої начальником установи, де ОСОБА_1 перебуває під вартою, можливо перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 238 КАС України, суд -
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (Державна установа "Полтавська установа виконання покарань №23") до Держави, в особі представницького органу - Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) до Другого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя Г.В. Костенко