Справа № 420/5056/20
16 червня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Нінель Володимирівна, розглянувши заяву представника позивача за вхід. №22873/20 від 15.06.2020 року про забезпечення позову,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача адвокат Нестеренко С.В. просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №84 від 25 лютого 2020 року «Щодо заборони торгівлі цінними паперами» в частині заборони торгівлі цінними паперами ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код юридичної особи 00231604) до ухвалення судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» про визнання протиправним та скасування Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №84 від 25 лютого 2020 року «Щодо заборони торгівлі цінними паперами» в частині заборони торгівлі цінними паперами ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код юридичної особи 00231604).
Заява обґрунтована наступним:
У рішенні №84 від 25 лютого 2020 року Відповідач не навів жодного обґрунтування та не зазначив конкретні підстави, які стали визначальними для прийняття даного рішення.
З листа відповідача від 09 квітня 2020 року №26/01/6042 вбачається, що єдиною підставою прийняття даного рішення є ніби то відсутність за місцезнаходженням Третьої особи, яка підтверджується лише тим, що до департаменту Відповідача у Південному регіоні повернулась постанова про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів від 17.01.2020р. № 04-ПД-1-Е у відношенні третьої особи, з відміткою поштового відділення зв'язку: «відсутні за місце знаходженням».
При цьому, ані в рішенні, ані в листі не вказано, що Відповідачем було направлено будь-які запити до фіскальних та правоохоронних органів з питання перевірки наявності Третьої особи за адресою зареєстрованого місцезнаходження, що також мало передувати прийняттю оскаржуваного рішення.
В свою чергу, необґрунтоване прийняття оскаржуваного рішення призвело до порушення прав позивача на розпорядження власним майном (цінними паперами), гарантованих ст. 41 Конституції України.
Зазначені обставини є достатніми для підтвердження очевидності ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача таким рішенням.
Відтак, наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України, для забезпечення позову шляхом зупиненням дії рішення №84 від 25 лютого 2020 року в частині заборони торгівлі цінними паперами ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код юридичної особи 00231604).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 дійшов наступних висновків:
«Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У разі оскарження відповідного акту суб'єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Тому, відсутність особливого порядку відшкодування шкоди внаслідок необґрунтованого зупинення дії спеціального дозволу, на що посилався суд, не може бути підставою вжиття заходів забезпечення позову».
Такий правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року по справі № 640/16714/19 та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи такий висновок Верховного Суду, суддя вважає, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову створює очевидну небезпеку та може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, що відповідно, позбавить позивача (в даному випадку заявника) ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких останній може звернутися до суду.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/13306/18 (постанова від 06.02.2019 року):
« 1. рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду;
2. предметом судового розгляду не є законність ймовірних наслідків невиконання припису, позаяк суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
3. твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують».
У спірних правовідносинах позивач просить визнати протиправним та скасувати Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 84 від 25 лютого 2020 року «Щодо заборони торгівлі цінними паперами» в частині заборони торгівлі цінними паперами ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД».
Вирішення даної позовної вимоги полягає у констатації правомірності чи протиправності рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.
Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують.
Щодо ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Мотиви, зазначені у заяві про забезпечення позову не містять обставин, за яких вірогідні дії відповідача можуть привести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Другою умовою забезпечення позову є що невжиття таких заходів може в майбутньому привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
«Натомість предметом судового розгляду у справі є правомірність рішення, а не законність ймовірних наслідків її невиконання. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
У заяві про забезпечення позову не йдеться про ефективний захист порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. З огляду на це відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України». До такого висновку дійшов Верховний Суд у вказаній вище постанові.
З огляду на це відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Заявником у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта - Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 84 від 25 лютого 2020 року «Щодо заборони торгівлі цінними паперами» в частині заборони торгівлі цінними паперами ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» - до вирішення спору.
Крім того, суддя звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача» у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Суддя не приймає доводи заявника, оскільки останні стосуються питання обґрунтованості заявлених позовних вимог і є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішуються ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 (справа № 826/16509/18).
Відтак, суддя дійшов висновку, що забезпечуючи позов шляхом зупинення дії індивідуального акта - Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 84 від 25 лютого 2020 року «Щодо заборони торгівлі цінними паперами» в частині заборони торгівлі цінними паперами ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» до набрання законної сили судовим рішенням, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Отже, суддя не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суддя,
Відмовити у задоволенні заяву представника позивача за вхід. вхід. №22873/20 від 15.06.2020 року про забезпечення позову.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена.
Приписами ч. 2 ст. 256 КАС України встановлено, що ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.