Справа № 420/6357/19
15 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65102, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, 36-Г) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.06.2018 року ВП №56145469, -
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просить суд:
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міхновича М.О. від 28.06.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 80862,28 грн. у виконавчому провадженні №56145469.
Ухвалою суду від 26.11.2019 року, позовну заяву повернуто ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.03.202 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та на підставі Розпорядження Одеського окружного адміністративного суду №80 від 02.06.2020 року, після повторного проведення автоматичного розподілу, справу призначено до розгляду судді Бутенко А.В.
Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 04 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 09 червня 2020 року.
Зазначено також, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Виклад позиції позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки не здійснено фактичного стягнення заборгованості за виконавчим документом, у головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міхновича М.О. були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 80862,28 грн. у виконавчому провадженні №56145469, оскільки вона не відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження», а тому є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.
Від Відповідача відзиву на позов не надходило. Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
Обставини справи.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.05.2014 року у справі №1527/2-575/11 з ОСОБА_1 , стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4722816 грн.
30.03.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскренко О.С. відкрито виконавче провадження ВП №47039426 при примусовому виконанні виконавчого листа №1527/2-575/11 від 21.05.2014 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси.
Державним виконавцем винесено постанову від 07.04.2015р. про стягнення виконавчого збору у сумі 472281,65 гривень.
30.06.2015р. на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на тої час (надалі Закон) винесено постанову про повернення виконавчого документу (інформація про виконавче провадження №47039426 з АСВП від 22.09.2015р. додається).
24.06.2018 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Долинським М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51492745 при примусовому виконанні виконавчого листа №1527/2-575/11 від 21.05.2014 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси. В подальшому виконавчий документ був переданий державному виконавцю Цинєву В.О.
На підставі заяви представника стягувача відповідно до п.1 ч.І ст.37 Закону державним виконавцем Цинєвим В.О. винесені постанови від 12.09.2017р. про повернення виконавчого документу та про стягнення виконавчого збору у сумі 472281,65 грн.
Після отримання повернутого виконавчого документа, стягувач подав його із відповідною заявою до Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області за місцем знаходження іпотечного майна для примусового виконання.
28.09.2017 р. державним виконавцем Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івановим І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54794299 при примусовому виконанні виконавчого листа №1527/2-575/11 від 21.05.2014 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси, а також про стягнення виконавчого збору на суму 472281,65 грн. та 200 грн. витрат.
Судом встановлено, що 17 травня 2018 року стягувач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив права вимоги за договором іпотеки Публічному акціонерному товариству «Оксі Банк». Згідно укладеного між ними договору відступається права вимоги за кредитним договором №014/0054/74/72883 від 06 квітня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та позичальником ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, передаються всі права вимоги за Іпотечним договором, укладеним між позичальником ОСОБА_1 та майновими поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і який виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору (а.с. 91).
ПАТ «Оксі Банк» відступило права вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», яке в свою чергу, відступило право вимоги громадянину ОСОБА_4 (а.с. 92-93).
ОСОБА_4 у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження, передбаченого п.6.5 Кредитного договору.
17 жовтня 2019 року позивачці стало відомо, що 11.04.2018р. державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чумаченко К.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого надпису №245, виданого 12.02.2018 року приватним нотаріусом Зоріною Н.В.
21.05.2018 року стягувач подав заяву про повернення виконавчого документу, зв'язку із добровільним припиненням зобов'язання.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем Суворовського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Чумаченко К.В. 21.05.2018 р. винесено постанову про арешт майна боржника.
28.06.2018р. державним виконавцем Суворовського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Міхновичем М.О. винесені наступні постанови:
- про стягнення виконавчого збору в сумі 80862,28 грн.,
- про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 219,00 грн.,
- про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.І ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», в якій зазначається, що з боржника стягнута необхідна сума заборгованості та перерахована за належністю.
Не погоджуючись з постановою головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міхновича М.О. від 28.06.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 80862,28 грн. у виконавчому провадженні №56145469, позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно зі ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у самостійному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" (на час спірних праводносин) випадках - на приватних виконавців.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі- Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, виконавчих написів нотаріуса.
За приписами ст.10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: І) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Положеннями ст. 18 Закону передбачено, обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404).
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір, - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Частиною 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
Пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця простягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.
Позивач у позові зазначає, що з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем не лише не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим документом, а й не було фактичного стягнення та перерахування відповідної суми стягувачу, а тому вважає, що оскільки не було здійснено фактичного стягнення заборгованості, у головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міхновича М.О. були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 80862,28 грн. у виконавчому провадженні №56145469.
Суд не погоджується із зазначеною думкою Позивача та зазначає наступне.
Як встановлено судом із листа від 21.05.2018 року стягувач подав заяву про повернення виконавчого документу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», зв'язку із добровільним припиненням зобов'язання (а.с. 105-106).
28.06.2018р. державним виконавцем Суворовського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Міхновичем М.О. винесені наступні постанови:
- про стягнення виконавчого збору в сумі 80862,28 грн.,
- про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 219,00 грн.,
- про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», в якій зазначається, що з боржника стягнута необхідна сума заборгованості та перерахована за належністю.
Суд зазначає, що на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню, а не поверненю. Повернення виконавчого документу здійснюється на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження».
Також, суд зазначає, що Позивачка не оскаржує постанову від 28.06.2018р. державного виконавця Суворовського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Міхновича М.О. про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується Позивачем, постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого надпису №245, виданого 12.02.2018 року, державним виконавцем було винесено 11.04.2018року.
Лист від стягувача, АТ «Райффайзен Банк Аваль» про повернення виконавчого документу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» датований 21.05.2018 року, тобто він був поданий вже після відкриття виконавчого провадження, а тому, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено постанову від 28.06.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 80862,28 грн. у виконавчому провадженні №56145469.
Враховуючи викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , не належать до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бутенко А.В.
.