Справа № 420/3226/20
15 червня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (с. Коси, Подільський район, Одеська область, 66344, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (вул. Куяльницька, 26-а, с. Куяльник, Подільський район, Одеська область, 66344, код ЄДРПОУ 04379835) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якому просив:
визнати противоправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, при розгляді заяви від 19.12.2019 року за вхідним №Ко - 4524 яка стосується питань регулювання земельних відносин, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га ОСОБА_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за рахунок однієї земельної ділянки кадастровий номер: 5122983800:01:004:0135; 5122983400:01:001:0636; 5122983400:01:002:0177; 5122983400:01:001:0623; 5122983400:01:001:0638; 5122983400:01:001:0632, 5122983400:01:001:0624 або іншої земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області;
зобов'язати Куяльницьку сільську раду у Подільському районі Одеської області, повторно розглянути заяву від 19.12.2019 року за вхідним №Ко - 4524 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за рахунок однієї земельної ділянки кадастровий номер: 5122983800:01:004:0135; 5122983400:01:001:0636; 5122983400:01:002:0177; 5122983400:01:001:0623; 5122983400:01:001:0638; 5122983400:01:001:0632, або 5122983400:01:001:0624 та винести рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом;
зобов'язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га. кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Куяльницької сільської Подільського району Одеської області, за рахунок одної із земельних ділянок кадастровий номер: 5122983800:01:004:0135; 5122983400:01:001:0636; 5122983400:01:002:0177; 5122983400:01:001:0623; 5122983400:01:001:0638; 5122983400:01:001:0632, 5122983400:01:001:0624 або іншої земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач подав Куяльницькому сільському голові у Подільському районі Одеської області ОСОБА_2 звернення у вигляді заяви, яке відноситься до питань регулювання земельних відносин, про надання дозволу на проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність кожному для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області за межами с. Кунштик
До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру
Листом від 15.01.2020 року № Ко - 4524 Куяльницький сільський голова Паламарчук С.М ОСОБА_3 повідомив, що він розглянув звернення самостійно та відмовив винести це питання на сесію Куяльницької сільської ради посилаючись на те, що на даний час не завершена реєстрація земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, у комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, а також додатково повідомив, що для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського фермерського господарства у власність кожному громадянину необхідно особисто звернутися до Куяльницької сільської ради із заявою, документами, що посвідчують особу громадянина України, графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки”.
Відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 17.04.2020 року відкрито провадження по справі та повідомлено сторін, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 17.04.2020 року строк для подання відзиву на позовну заяву. Як вбачається з офіційного сайту «Укрпошти», копію ухвали про відкриття провадження відповідачем було отримано 15.05.2020 року, проте відзив до суду не надходив.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
19.12.2019 року за вхідним №Ко - 4524 Позивачем та ще двома особами була подана Куяльницькому сільському голові у Подільському районі Одеської області ОСОБА_2 колективна заява, в якій останні просили надати кожному заявнику дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області за межами с. Куси у відповідності із пунктом “б” частини 1 статті 121 ЗК України.
До заяви було додано відомості документації із землеустрою, з позначеням конкретного місця розташування земельних ділянок, на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, а також копії паспортів та ідентифікаційних номерів кожного заявника. Крім того в зверненні було зазначено прохання, що якщо вказана ділянка з якихось причин не відповідає вимогам дня відведення, запропонувати інші варіанти будь якої земельної ділянки, яка придатна для відведення, щоб дійти згоди.
Розглянувши заяву позивача Куяльницький сільський голова листом від 15.01.2020 року № Ко - 4524 повідомив, що на даний час не завершена реєстрація земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, у комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність будуть прийматись після реєстрації, оскільки на даний час не завершена реєстрація земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, в комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Додатково повідомлено, що для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського фермерського господарства у власність кожному громадянину необхідно особисто звернутися до Куяльницької сільської ради із заявою, документами, що посвідчують особу громадянина України, графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки”.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частина 1 статті 122 Земельного кодексу України визначає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Статтею 118 ЗК України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі №545/808/17, від 24.04.2018 року по справі №814/1961/17.
При цьому, згідно статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні повинно вирішуватись на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради.
Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Принцип юридичної визначеності, який є елементом принципу верховенства права, має на меті, крім іншого, дотримання принципів “доброго врядування” і “належної адміністрації” (встановлення процедури і її дотримання).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
Таким чином, позивач мав обґрунтовані очікування на прийняття відповідачем рішення за його клопотанням у відповідності до вимог законодавства, а саме на пленарному засіданні Куяльницької сільської ради.
В даному випадку позивач звернувся до відповідача з відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого орган місцевого самоврядування мав би прийняти відповідне рішення виключно на пленарному засіданні, в той час, як останній протиправно направив відповідачу відповідь у формі листа.
При цьому відповідачем не надано жодних доказів, на підтвердження того, що питання щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою було розглянуто на пленарному засіданні та за результатами розгляду прийнято відповідне рішення.
Тому, суд доходить висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення, прийнятого на пленарному засіданні, про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не зважаючи на надсилання позивачу листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. За таких обставин має місце протиправна бездіяльність відповідача стосовно розгляду поданого позивачем клопотання.
При цьому суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Чинним законодавством не передбачено права суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17.
Судом встановлено, що у зверненні позивача було зазначено цільове призначення земельної ділянки та її розмір, а також додані інші документи, тобто вимоги ч. 6 ст. 118 ЗК України щодо таких клопотань позивачем дотримано.
З огляду на зазначене, позивач при зверненні до відповідача подав всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.
Однак, відповідачем було розглянуто звернення та листом фактично відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, з підстав того, що на даний час не завершена реєстрація земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, в комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та додатково повідомлено, що для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського фермерського господарства у власність кожному громадянину необхідно особисто звернутися до Куяльницької сільської ради із заявою, документами, що посвідчують особу громадянина України, графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки”.
Разом з тим суд зазначає, що вищезазначеної підстави для відмови не передбачені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, а отже така відмова є протиправною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.
В Рекомендації R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням розуміються повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином суд не вправі підміняти собою державні органи чи органи місцевого самоврядування, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
Водночас, повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі та важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд враховує, що відсутність належним чином оформленого рішення Куяльницької сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмову в цьому саме у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Куяльницьку сільську раду повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти відповідне рішення на пленарному засіданні.
Враховуючи що відповідачем не було прийнято жодного рішення у передбачений законом спосіб (у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні), суд дійшов висновку, що відсутні підстави зобов'язувати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з чим у задоволенні вимоги про зобов'язання Куяльницьку сільську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слід відмовити.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративни позов належить до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 гривень.
Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачену ним суму судового збору.
Стосовно компенсації витрат на надання правничої допомоги суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 30.03.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Осокіним С.Ю., було укладено договір про подання професійної правичої допомоги.
В зв'язку із розглядом справи позивачем понесено витрати на правову допомогу в розмірі 2300,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 22.04.2020 року.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В акті про виконані роботи складались з наступних сум: зустріч з замовником, надання консультації, узгодження правової позиції - 600, 00 грн., зібрання доказів, аналізування законодавства, судової практики, підготування позову для подання до Одеського окружного адміністративного суду від імені ОСОБА_4 - 400, 00 грн., зібрання доказів, аналізування законодавства, судової практики, підготування позову для подання до Одеського окружного адміністративного суду від імені ОСОБА_5 - 500, 00 грн., зустріч з замовником, консультації, узгодження правової позиції перед засіданням Одеського окружного адмінсуду - 800,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням зазначеного, гонорар адвоката за представництво інтересів в суді та надання правничої допомоги повинен включати в себе витрати щодо підготовки справи до розгляду, збору доказів, тощо.
Разом з цим суд не погоджується із сумою понесених витрат в розмірі 2300,00 грн., як такою що є повністю об'єктивно підтвердженою належними доказами та розрахунками.
Так в акті виконаних робіт зазначено, про віртість зібрання доказів, аналізування законодавства, судової практики, пдготування позову для подання до Одеського окружного адміністративного суду від імені ОСОБА_4 - 400, 00 грн., та вартість зібрання доказів, аналізування законодавства, судової практики, пдготування позову для подання до Одеського окружного адміністративного суду від імені ОСОБА_5 - 500, 00.
Разом з цим Позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є предметом розгляду по даній справі.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що Ухвалою від 17.04.2020 р. прийнято до розгляду справу та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а тому витрати у розмірі 800 грн. понесені у зв'язку з зустріччю із замовником, консультації, узгодження правової позиції перед засіданням Одеського окружного адмінсуду безпідставні.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналізуючи документи, надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, суд враховує незначну складність справи (оскільки дана категорія справ дуже поширена), помірний обсяг виконаних адвокатом робіт відповідно до їх переліку, враховуючи також інші критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч.5 статті 134 КАС України суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2300,00 частково з урахуванням наведених обставин, суд вважає справедливим розміром правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів за підготовку до участі в справі в розмірі 1000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (с. Коси, Подільський район, Одеська область, 66344, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (вул. Куяльницька, 26-а, с. Куяльник, Подільський район, Одеська область, 66344, код ЄДРПОУ 04379835) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати противоправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, при розгляді заяви від 19.12.2019 року за вхідним №Ко - 4524 яка стосується питань регулювання земельних відносин, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га ОСОБА_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області
Зобов'язати Куяльницьку сільську раду у Подільському районі Одеської області, повторно розглянути заяву від 19.12.2019 року за вхідним №Ко - 4524 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (вул. Куяльницька, 26-а, с. Куяльник, Подільський район, Одеська область, 66344, код ЄДРПОУ 04379835) на користь ОСОБА_1 (с. Коси, Подільський район, Одеська область, 66344, РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (тисяча) грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.