15 червня 2020 р. № 400/920/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправною та скасування вимоги від 22.11.2019 р. № Ф-17,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2019 р. № Ф-17.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не вказано дату набрання чинності вимогою, не зазначено на підставі якого індивідуально визначеного рішення ставиться вимога про сплату суми недоїмки. Неможливо здійснити юридичну чи фінансово-економічну експертизу обґрунтованості та законності вимоги. Вимозі про сплату боргу повинна передувати перевірка, а позивачу не надходило податкове повідомлення-рішення з цього приводу. Не зазначено періоду виникнення боргу.
Відповідач 26.03.2020 р. подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Крім того, у поданому клопотанні відповідач навів обґрунтування своєї незгоди з позовними вимогами, що є по суті відзивом на позов (а. с. 23-28). Так, відповідач зазначив, що оскаржувана позивачем вимога прийнята за результатами виїзної перевірки (акт від 21.10.2019 р.). Перевіркою виявлено завищення позивачем суми витрат за 2017-2018 роки за рахунок включення амортизаційних відрахувань на автомобілі.
Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд залишає без задоволення, виходячи з тощо, що у випадку множинності (суперечливості) правового регулювання, необхідно виходити з найбільш сприятливої для платника податків норми. Так, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) передбачено 10-денний строк звернення до суду з позовом про оскарження вимоги про сплату ЄСВ, водночас, ст. 122 КАС України встановлені загальні строки звернення до суду. Враховуючи, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору, строк звернення для оскарження рішення суб'єкта владних повноважень передбачено у 3 місяці. Позивач подав позов у межах вказаного строку.
За клопотанням представника відповідача справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
У вересні-жовтні 2019 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, результати якої оформлені актом від 21.10.2019 р. № 129/14-29-33-07/ НОМЕР_1 (а. с. 33-81).
Перевіркою серед іншого виявлено порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, а саме: порушення порядку нарахування, обчислення та строків сплати єдиного внеску із чистого оподатковуваного доходу, одержаного від здійснення підприємницької діяльності, чим занижено ЄСВ за 2017-2018 роки в загальній сумі 196353,89 грн.
22.11.2019 р. відповідачем сформовано податкову вимогу № Ф-17 на суму 196353,89 грн (а. с. 8).
12.12.2019 р. позивач оскаржив вимогу до Державної податкової служби України з підстав, вказаних у позові (а. с. 9).
Рішенням Державної податкової служби України від 16.01.2020 р. № 2024/6/ НОМЕР_2 скаргу позивача залишено без задоволення (а. с. 10-11).
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону 2464).
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 246 обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За визначенням, наведеним у п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Підставою для висновку відповідача про заниження позивачем ЄСВ стало встановлення факту завищення суми витрат за 2017 рік на 448131,42 грн і за 2018 рік на 556419,76 грн за рахунок включення до витрат амортизаційних відрахувань на легкові та вантажні автомобілі позивача.
Так, відповідно до п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення, зокрема, легкові та вантажні автомобілі.
Позивач жодним чином не заперечив виявленого відповідачем порушення, що потягло за собою порушення порядку нарахування, обчислення та строків сплати єдиного внеску із чистого оподатковуваного доходу, одержаного від здійснення підприємницької діяльності, і, відповідно, заниження ЄСВ за 2017-2018 роки в загальній сумі 196353,89 грн.
Доводи позивача стосуються виключно оформлення вимоги та спростовуються матеріалами справи. Так, в оскаржуваній вимозі є посилання на акт перевірки від 21.10.2019 р. № 129/14-29-33-07/ НОМЕР_1 , вказано і дату, на яку існує заборгованість, роз'яснено порядок сплати заборгованості, строки та порядок оскарження вимоги, а також наслідки несплати заборгованості. Сума заборгованості детально обрахована в акті перевірки. Отже, вимога містить усі необхідні реквізити.
Позивач достеменно знав про проведену відповідачем перевірку, оскільки вона була плановою виїзною, до того ж, про акт перевірки як на підставу формування оскаржуваної вимоги зазначено і в оскаржуваній вимозі, і в рішенні Державної податкової служби України від 16.01.2020 р. № 2024/6/ НОМЕР_2 про результати розгляду скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач довів перед судом правомірність оскаржуваної вимоги, а доводи позивача спростовуються матеріалами справи. Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2019 р. № Ф-17 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Дата складення повного судового рішення 15.06.2020 р.
Суддя Н. В. Лісовська