печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33065/18-ц
05 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Бортницької В.В.
з участю секретаря Бондаренко О.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо- транспортної пригоди,
06.07.2018 до Печерського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) до ОСОБА_4 (далі - відповідач, ОСОБА_4 ), в якій просить стягнути з відповідача різницю між фактичними збитками та страховою виплатою у розмірі 137 845,36 грн. та судові витрати по справі у розмірі 1 378,45 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 12.11.2017 в м. Києві, по вул . Коновальця , буд. 33 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Audi», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_4 та транспортним засобом «Volkswagen», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_3 . Постановою Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант». Позивач звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з метою отримання страхового відшкодування. Страхова компанія відповідача сплатила позивачу страхове відшкодування у межах ліміту, відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ № АК2416870 у розмірі 99 500 грн., за вирахування франшизи у розмірі 500,00 грн. Вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу належного позивачу згідно Звіту № 299/171 від 03.12.2017 становить суму коштів у розмірі 237 345,36 грн. За цих підстав, позивач звернувся до суду з вказаним позовом щодо стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно ч.ч.3,4 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвала про закриття підготовчого провадження у справі постановлена 01.04.2019.
02.12.2019 до суду надійшов відзив позивача, що в силу процесуальних норм є порушенням строку на його подачу. Однак, суд, зважаючи, що в матеріалах справи було відсутнє належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, що стверджує його обмеженість у можливості подання відзиву у строк визначений ухвалою суду про відкриття провадження приходить до висновку, що не зважаючи на пропущення відповідачем строку на подання відзиву, причини такого пропуску є поважними, тому суд приймає його до уваги.
У відзиві до позову відповідач зазначає, що дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу під керування відповідача. На підставі судового рішення її визнано винною у вчинені цієї дорожньо-транспортної пригоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Враховуючи той факт, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) завданого позивачу згідно Звіту № 299/17 від 03.12.2017, складає 125 742,37 грн., тоді як з боку ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача було відшкодовано 99 500,00 грн., то відповідач повинна відшкодувати позивачу різницю між вартістю збитку та страховою виплатою у розмірі 26242,37 грн. (125 742,37 грн. - 99 500,00 грн. = 26242,37 грн.).
Не заслуговують до уваги твердження позивача про те, що відповідач повинна компенсувати різницю між вартістю ремонту з використанням деталей та страховою виплатою, оскільки позивач не надала жодного документального підтвердження факту проведеного відновлювального ремонту свого транспортного засобу. Тому, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт проведення ремонту із застосуванням нових запасних частин, вартість завданого позивачу матеріального збитку (реальні збитки) слід визначати саме виходячи з результатів Звіту № 299/17 від 03.12.2017, де його (вартість збитку) розраховано у розмірі 125 742,37 грн. Відтак є підстави для часткового задоволення позову на суму 26 242,37 грн., а в решті вимог слід відмовити.
Ухвалою від 23.07.2018 позову заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення збитків та шкоди залишено без руху та надано час на усунення виявлених недоліків.
Ухвалою від 14.09.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення збитків та шкоди
Ухвалою від 01.04.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову у повному обсязі заперечував. Підтримав позицію викладену у відзиві до позову щодо стягнення з відповідача суми у розмірі 26 242,37 грн.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 12 листопада 2017 року о 15 год. 00 хв., в м. Києві, по вул. Є. Коновальця, буд. 33, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Audi», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , при повороті ліворуч з другорядної дороги, поміченої дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», не надала перевагу у русі та допустила зіткнення з транспортним засобом марки «Honda», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався по головній дорозі, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 .
Постановою Печерського районного суду м. Києві від 16 квітня 2018 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
На момент скоєння ДТП відповідальність ОСОБА_6 , як власника автомобіля «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від АК 2416870.
Згідно звіту № 299/17 від 03 грудня 2017 року про оцінку вартості матеріального збитку, вартість відновлювального ремонту «Volkswagen», який належить ОСОБА_3 становить 237 345,36 грн.
ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 99 500,00 грн., за вирахування франшизи.
Відповідно до частин першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Положеннями статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки позивач отримала від ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування, якого не достатньо для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем у результаті ДТП, тому відповідач в силу статті 1194 ЦК України зобов'язана відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, якою є вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, і страховою виплатою, яка нею одержана від страховика.
Щодо посилання представника відповідача стосовно врахування вартості матеріального збитку без врахування вартості відновлювального ремонту та необхідності надання документів на підтвердження проведення ремонту відповідачем, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, посилання представника позивача суперечить положенням статті 22 ЦК України відповідно до якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Зі змісту вказаної норми вбачається, що до збитків належать і витрати, які особа понесе у майбутньому. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язок потерпілого надати акт виконаних робіт, тоді як розмір понесених збитків підтверджується Звітом.
Згідно з приписами частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача, оскільки з наведених вище норм та обставин, вбачається, що відповідач має відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної вимоги, в розмірі 137 845,36 грн., тобто різницю між вартістю відновлюваного ремонту, та виплатою страхового відшкодування страховою компанією, в якій була застрахована цивільна-правова відповідальність відповідача.
Окрім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 1378,45 грн..
Керуючись ст. ст. 22, 1167,1187,1192 ЦК України, ст. ст. 77-81, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо- транспортної пригоди - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 137 845 гривень 36.коп. в рахунок відшкодування метеріальної шкоди та 1378 грн.45 коп. сплаченого судового збору, а всього стягнути 139 223 гривні 81 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 РНОКППНОМЕР_6 , АДРЕСА_3 .
Суддя В.В. Бортницька