Справа № 192/764/20
Провадження № 1-в/192/203/20
16 червня 2020 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бородаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» Міністерства юстиції України, засудженого вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано термін перебування під вартою з 28 вересня 2016 року; ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 28 вересня 2016 року по 21 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 22 червня 2017 року день за день; ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2019 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 08 липня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі,
за участю учасників провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника СВК №21 - ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3 ,
Початок строку: 28.09.2016 року
Кінець строку: 18.01.2021 року
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення на підставі того, що він працює в промисловій зоні установи, приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу «Професія», має одне стягнення, яке на даний час погашене, заохочень не має, визнав свою вину в повному обсязі, і розкаюється, більше вчиняти злочинів не буде, планує створити сім'ю.
Представник адміністрації ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» та прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, оскільки вважали, що засуджений не довів своє виправлення.
Суд, вислухавши засудженого, представника адміністрації Солонянської виправної колонії № 21, прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_3 в ДУ «Солонянська ВК (№21)» знаходиться з 03 серпня 2017 року, на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, на виробництві установи працевлаштований до ССЦ-3.
Згідно характеристики засуджений ОСОБА_3 не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, не бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, однак прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, не бере участь у роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи (а.с.8).
Згідно довідки про заохочення та стягнення, на даний період часу ОСОБА_3 заохочень не має, допустив одне порушення режиму утримання, за що має одне стягнення (а.с.9).
Суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання засудженого таким, що належно ставиться до праці, оскільки останній хоча і працює, але своїм ставленням до праці не довів свого виправлення, оскільки жодного разу заохочений не був.
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Згідно наявних в особовій справі характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризувався посередньо.
31 травня 2019 року комісією установи СВК № 21 було відмовлено у поданні до суду клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення засудженому ОСОБА_3 як особі, яка не довела свого виправлення, а також комісією установи засудженому було погоджено оцінку ступеню виправлення як такий, що не довів свого виправлення.
Також судом враховано те, що ОСОБА_3 25 вересня 2012 року звільнявся умовно-достроково, проте належних для себе висновків не зробив та вчиняв нові умисні злочини, у тому числі тяжкі злочини, та злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів. Причини вчинення злочинів після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суду пояснити не зміг, а вказана поведінка, на думку суду, свідчить про відсутність належних висновків у засудженого щодо своєї поведінки після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
З урахуванням зазначених обставин, суд не може визнати поведінку засудженого як сумлінну, а ставленням до праці останній не довів своє виправлення, оскільки не має відповідних заохочень. Відбуття засудженим певної частини покарання не надає безумовного права на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Головуючий: суддя ОСОБА_1