Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Справа № 191/379/20
Провадження № 2/191/128/20
Іменем України
15.06.2020
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: судді Кухаря Д.О. за участю секретаря Яніної О.В. розглянувши згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та володінні житловим будинком, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
06.02.2020 року до суду звернувся позивач з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та володінні житловим будинком, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона ОСОБА_1 , є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Житловий будинок належить позивачу на підставі договору дарування, посвідченого 20 червня 2007 року приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лівійською Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 453, та зареєстрованого 02 серпня 2007 року КП «СМБТІ» в реєстровій книзі № 33 за реєстром № 69.
Відповідачі по справі та двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є членами сім'ї позивача, проживали разом з її будинку за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстровані в ньому.
Однак з 2004 року відповідачі по справі не проживають у вищезазначеному будинку, який належить позивачу на праві власності, а мешкають фактично за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджуються довідкою № 182, виданою 27 січня 2020 року виконавчим комітетом Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Реєстрація і фактичне не проживання в даному будинку відповідачів та двох неповнолітніх дітей порушують права позивача та не даються можливості останній отримати субсидії на оплату комунальних послуг, що суттєво впливає на її матеріальний стан.
Вважає, що відповідачі втратили право на користування її будинком на підставі відсутності багатьох років в ньому, який вони покинули добровільно, вибувши в інше житлове приміщення.
Враховуючи вищевикладені обставини, просить суд, усунути їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перешкоди у здійсненні права користування та володіння будинком, шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
До початку проведення судового засідання позивач надала суду заяву про можливість розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися по невідомій суду причині, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.Відповідно до ст. 187 ЦПК України виклик відповідачів, також здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Таким чином, суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно копії договору дарування, посвідченого 20 червня 2007 року приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лівійською Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 453, та зареєстрованого 02 серпня 2007 року КП «СМБТІ» в реєстровій книзі № 33 за реєстром № 69 - ОСОБА_1 є власником, житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Роздорської Селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 182 від 27.01.2020 року - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але з 2004 року фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
За змістом ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про позбавлення права користування житловим приміщенням.
У зв'язку з тим, що зазначений Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим таку вимогу, як позбавлення права користування житловим приміщенням.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, та виходячи з того, що позивач є власником зазначеного вище будинку, а реєстрація відповідачів в ньому створює позивачу перешкоди у володінні ним, позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У даному випадку на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у сумі 840 гривень 80 копійок.
На підставі викладеного та ст. 17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, ст. 41 Конституції України, Глава 23, ст. 391 ЦК України, Закон України від 11. 12. 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280- 289 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перешкоди у здійсненні права користування та володіння будинком, шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 210 гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 210 гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 210 гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 210 гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, якщо не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 Цивільного процесуального кодексу України, а також строки апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя: Д. О. Кухар