Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10526/18
28 травня 2020 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі Осадчій А.Ю.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним та скасування рішення суду про розірвання шлюбу.
Ухвалою суду від 16.01.2018р. у відкритті провадження по справі щодо вимог про скасування рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 21.11.2017р. по справі №711/10115/16-ц про розірвання шлюбу, відмовлено.
Свої позовні вимоги, в тому числі в остаточній редакції від 23.07.2019р. (а.с.100), позивач мотивує тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2017р. по справі №711/10115/16-ц (провадження 2/711/2840/16) розірвано шлюб між сторонами і це рішення набрало законної сили. Вказує, що шлюб був укладений фіктивно, у обох не було намірів створювати сім'ю і набути права та обов'язки подружжя. У травні 1999р. відповідачці зроблено операцію і вона не могла мати дітей, а йому у лютому 2000р. встановлено інвалідність (встановлений діагноз дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ступеню). Між ним та відповідачкою було свідомо укладено недійсний шлюб 18.10.2001р. в Сиротинській селищній раді м.Сєвєродонецьк, Луганської області. Шлюб неможливо було реєструвати за станом здоров'я. В той час він працював з 05.05.1999р. по 14.05.2002р. керуючим справами виконкому і на нього були покладені обов'язки вести нотаріальні дії та вести реєстрації громадянського стану. Отже, такий шлюб вважається недійсним у зв'язку з порушенням умов укладення шлюбу.
Також позивач вказує, що вони обидва знали, що порушують закон, але відповідачці було вигідно, щоб отримати пільги на комунальні послуги та проживати у житлі позивача. Відповідачка ніколи його не кохала, глузувала за його малий зріст та його повноту. Спільних дітей у них не було. Відповідачка з ним розлучилась у 2008 році, а тоді самостійно без його згоди поновлювала шлюб. Відповідачка на протязі сумісного життя неодноразово зникала на декілька місяців, не платила комунальні послуги, посилаючись на малу зарплату та пенсію; користується і на даний час його пільгами, як дружина інваліда. Майно, придбане у фіктивному шлюбі, вважається набутим не на праві спільної сумісної власності - за спільні кошти у Черкасах не купували нічого.
Шлюб сторін є недійсним з самого його укладання у зв'язку з тим, що були порушені норми ст. 9 Закону України «Про нотаріат», ст.9 розд. ІІ наказу МЮУ від 18.10.2000р. №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації громадянського стану в Україні».
Крім того, вказує, що з 29.07.2017р. по серпень 2018р. відповідачка за місцем реєстрації не проживала, повернулася в Петровське, Краснолучського району, Луганської області і у його відсутність проникла до квартири АДРЕСА_1 , звідки викрала грошові кошти та документи. Відповідачка намагається заволодіти його майном та жити у його квартирі.
Таким чином, просить суд, - визнати шлюб, укладений 18.10.2001р. з відповідачкою, недійсним.
Ухвалою суду від 16.01.2019р. прийнято, відкрито провадження по справі щодо вимог про визнання шлюбу недійсним та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.03.2019р. відвід, заявлений ОСОБА_2 судді Позарецькій С.М., визнано необґрунтованим та зупинено провадження по справі до вирішення заяви про відвід.
Ухвалою суду від 22.03.2019р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Позарецькій С.М.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 03.04.2019р. відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції від 11.03.2019р.
Ухвалою суду від 11.04.2019р. поновлено провадження по справі.
Ухвалою суду від 02.09.2019р. відвід ОСОБА_2 судді Позарецькій С.М. визнано необґрунтованим та зупинено провадження по справі до вирішення заяви про відвід.
Ухвалою суду від 16.09.2019р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Позарецькій С.М.
Ухвалою суду від 26.09.2019р. поновлено провадження по справі.
Ухвалою суду від 17.10.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 05.03.2020р. зупинено провадження по справі за заявою позивача ОСОБА_2 до 16.04.2020р. до одужання ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 16.04.2020р. поновлено провадження по справі.
Ухвалою суду від 28.05.2020р. відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про зупинення провадження по справі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, навівши обґрунтування, що викладене у позовній заяві, в т.ч. остаточній редакції. Зазначив, що у нього та відповідачки не було намірів створювати сім'ю, шлюб укладений із порушенням законодавства України; шлюб не можливо було укладати за станом здоров'я сторін. Відповідачці було вигідно проживати у житлі позивача, користуватися пільгами, але вона його не кохала, вони зраджували один одному. В 2006 році вони розлучились, а згодом відповідачка поновила шлюб без його згоди.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 повністю заперечувала проти позову та просила відмовити у його задоволенні. Крім того, подано відзив на позов, за яким зазначено, що позивач намагається визнати шлюб недійсним для того, щоб зберегти спільно набуте ними майно та перешкодити їй у розгляді інших справ - про розподіл спільного майна подружжя та про вселення її до квартири АДРЕСА_1 . Не заперечує факту, що ОСОБА_2 працював в Сиротинській селищній раді, але законодавство не було порушене, оскільки реєстрація відбувалась в присутності голови селищної ради, головного бухгалтера та інших працівників селищної ради в робилась паспортистом. Реєстрація шлюбу відбувалась в день народження відповідачки, вдома їх чекали рідні та друзі, було свято та подарунки, про одруження знали оточуючі. Вважає, що позивач не повідомив суду істотні для справи обставини, не надав належних доказів відсутності реального наміру створити сім'ю і набути права та обов'язки подружжя, а також доказів того, що вони не жили, як подружжя. Доводи про те, що вона його не кохала, а користувалася лише його житлом та пільгами, є припущеннями.
Зазначено, що укладаючи 18.10.2001р. шлюб, сторони узаконили свої подружні відносини, які почалися ще в лютому 1992 року. Протягом 26 років вони проживали сім'єю і разом, піклувалися один про одного, не мали інтимних стосунків на стороні, вели спільне господарство, разом відпочивали, вона господарювала, коли він їздив на сесії, в санаторії та лікувався в лікарнях. Також разом відвідували друзів, рідних тощо. Зароблені гроші вкладали в сімейний бюджет, спільно приймали рішення. В 2013 році вони разом переїхали проживати до міста Черкаси, де придбали квартиру №52 і вона, як дружина покупця, надала згоду на укладання договору купівлі-продажу квартири, що посвідчений нотаріусом та у заяві, що посвідчена нотаріусом. Проживаючи в Черкасах, вони побудували металевий гараж, відвідували суди, органи прокуратури, вона була його представником в судах, що свідчить про те, що вони були подружжям і жили разом як сім'я. Шлюб, який укладений 18.10.2011р., був розірваний в 2006 році, який за рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.12.2006р. поновлений за заявами її та ОСОБА_2 . Отже, просила відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:
встановлено, що відповідно до свідоцтва серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який зареєстрований Сиротинською селищною радою м. Сєвєродонецьк Луганської області. У червні 2006 року сторони подали заяву до відділу РАЦСу Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області про розірвання шлюбу. За даними свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , яке видане відділом РАЦС Сєвєродонецького МУЮ Луганської області від 04.07.2006р., шлюб між ними розірваний.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.12.2006р. за спільними заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.52) поновлено шлюб між ними, який зареєстрований Сиротинською селищною радою м. Сєвєродонецьк Луганської області від 18.10.2001р. та анульовано актовий запис за №278 від 04.07.2006р. про його розірвання. Це судове рішення є таким, що набрало законної сили. При цьому, у судовому рішенні зазначено, що після розірвання шлюбу, заявники продовжували жити однією сім'єю і в майбутньому не мають наміру припиняти шлюбні відносини (а.с.33).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
Отже, обставини встановлені судовим рішенням від 11.12.2006р., є вже доведеними і такими, що не доказуються при розгляді даної цивільної справи (має преюдиційне значення для цієї справи).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 19.07.2018р., - внесено реєстраційний запис - реєстрація актового запису про шлюб - актовий запис №9, що складений 18.10.2001р. Сиротинською селищною радою м. Сєвєродонецьк, Луганської області (чоловік ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 , прізвище до шлюбу ОСОБА_3 ). Крім того, внесено запис про розірвання шлюбу на підставі судового рішення від 21.12.2017р. справа №711/8980/17 (а.с.34).
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2017р. (а.с.5) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені: шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (актовий запис №9 від 18.10.2001р.) розірваний. Вірний номер справи не №711/10115/16-ц, а №711/8980/17 (після виправлення описок ухвалою суду від 19.04.2019р.). Крім того, дане судове рішення набрало законної сили 22.01.2018р.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захист сімейних прав та інтересів передбачені ст. 18 Сімейного Кодексу України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України (в редакції, що діє з 01.01.2004р.), сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 13 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969р., в редакції чинній на час, виниклих правовідносин), реєстрація шлюбу встановлюється як в інтересах державних і громадських, так і з метою охорони особистих і майнових прав та інтересів подружжя і дітей. Права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку (ст. 15 цього Кодексу).
Як передбачено ст. 17 КпШС України, не допускається укладення шлюбу: між обома, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії, між повнорідними і неповнорідними братами й сестрами, а також між усиновителями і усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства.
Особи, які одружуються, мають бути взаємно обізнані про стан здоров'я один одного (ст. 18 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 45 КпШС, шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15 - 17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку. Шлюб визнається недійсним лише за рішенням суду, і на вимоги про визнання шлюбу недійсним, відповідно до ст. 9 КпШС України, позовна давність не поширюється.
Як передбачено статтею 38 Сімейного Кодексу України, що діє в редакції з 01.01.2004р., підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22 (шлюбний вік), 24-26 (добровільність шлюбу, одношлюбність, особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою) цього Кодексу.
Як передбачено частинами 1-3 статті 39 СК України, недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю (ст. 40 СК).
Статтею 41 СК України, передбачено випадки, коли шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду.
Як передбачено ч.1 ст. 20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.
Отже, суд вважає, що недійсність шлюбу це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов'язуються з дійсним шлюбом.
Відповідно до ч.2 ст. 43 СК України, якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019р. (справа № 756/8186/17) з системного аналізу вказаних норм чинного законодавства України слід дійти висновку, що не може існувати два рішення суду з приводу спору між тим самим подружжям, як про розірвання шлюбу, так і про визнання цього шлюбу недійсним.
Відповідно до абз.3 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12.06.1998р. «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» (незважаючи на те, що п.8 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 11 (v0011700-07) від 21.12.2007, суд вважає за доцільне звернути на нього увагу, враховуючи час виниклих правовідносин - дата укладення шлюбу 18.10.2001р.), у тих випадках, коли шлюб було розірвано, вимоги про визнання його недійсним можуть розглядатися судом, коли рішення останнього про розірвання шлюбу скасовано або одночасно заявляються вимоги про анулювання запису про реєстрацію розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя.
Отже, в даному випадку, враховуючи норми сімейного законодавства на час укладення шлюбу та на час розгляду справи, підлягає застосуванню норма ч.2 ст. 43 СК (позовна заява подана ОСОБА_2 до суду 06.12.2018р.), оскільки саме вона містить спеціальну умову для визнання шлюбу, який вже розірвано за рішенням суду, недійсним, а саме скасування рішення суду про розірвання шлюбу. При цьому, слід зазначити, що заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2017р. про розірвання між сторонами шлюбу є чинним на час вирішення даного спору. Більше того, суд звертає увагу, що саме за позовом ОСОБА_2 було розірвано шлюб і інформація про те, що відповідачка ОСОБА_1 подавала заяву про перегляд заочного рішення від 21.12.2017р., відсутня.
Таким чином, оскільки заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2017р., яким шлюб між сторонами розірвано, набуло законної сили та в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось, то відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Згідно із ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід компенсувати за рахунок державного бюджету України у порядку, передбаченому КМУ, враховуючи, що при подачі позовної заяви, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» (є особою з інвалідністю 2 групи, посвідчення серія НОМЕР_4 від 11.02.2015р.).
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним, - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.354 ЦПК України щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст судового рішення складений 09.06.2020 року.
Головуючий: С. М. Позарецька