Справа № 639/1549/20
Провадження № 2/639/946/20
10 червня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Панікарук В.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/1549/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності у порядку спадкування за законом, суд
12.03.2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і господарчих споруд АДРЕСА_1 , після батька, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає і з 11.11.1981 року зареєстрована в АДРЕСА_2 . Після одруження з ОСОБА_7 10.12.1988 року вона змінила прізвище « ОСОБА_8 » на прізвище чоловіка. У свідоцтві про народження батьками позивача зазначені ОСОБА_5 і ОСОБА_9 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.04.1964 року. На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.01.1972 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і господарчими спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , було визнано за ОСОБА_3 і бабусею позивача, ОСОБА_10 , однак 1/2 частина вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і господарчих споруд на ім'я ОСОБА_3 не зареєстрована. Половину будинку, власником якого була ОСОБА_10 , позивач отримала у спадок після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , і державним нотаріусом П'ятої ХДНК 14.11.2012 року було видано свідоцтво про право власності за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Жовнір Я.В. від 19.09.2005 року. 27.09.1974 року ОСОБА_3 надав довіреність матері позивача, ОСОБА_9 , якою уповноважив її продати її чоловікові, ОСОБА_5 , за одну тисячу рублів належну йому половину будинку, зазначивши, що гроші він повністю отримав, надав ОСОБА_9 право надавати і отримувати різні довідки і документи, оформлювати договір купівлі-продажу, підписати його від імені ОСОБА_3 і виконувати усі дії, пов'язані з даним наказом. Ця довіреність була нотаріально посвідчена державним нотаріусом П'ятої ХДНК. Фактично і виходячи з тексту цього документу, між сторонами, тобто продавцем і покупцем, у повному обсязі були виконані усі умови договору купівлі-продажу, продавець ще до складання документу отримав усю суму коштів за договором, звільнив будинок до 27.09.1974 року, після чого той перейшов у повне володіння та розпорядження покупця та його родини, яка відразу оселилася у цій частині будинку, почала добудовувати кухню і коридор, поклеїли шпалери у кімнатах, вставили і пофарбували вікна, замінили підлогу на ДСП, встановили нові вхідні та міжкімнатні двері і користуються будинком протягом останніх сорока п'яти років поспіль, здійснюючи усі платежі щодо нього, маючи страхові свідоцтва. Однак, правочин купівлі-продажу не був оформлений належним чином, як то передбачалося цивільним законодавством того часу, оскільки ОСОБА_3 , отримавши частину будинку у січні 1972 року на підставі рішення суду, не здійснив державну реєстрацію свого права власності, виїхав за межі України, і згодом зв'язок з ним взагалі був втрачений. Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто через 2 місяці після складання довіреності, раптово померла мати позивача, на ім'я якої ця довіреність була складена. Таким чином, купівля-продаж була оформлена з порушенням діючого на той час законодавства, не посвідчена нотаріально, тому договір купівлі-продажу потребує визнання його дійсним на підставі судового рішення. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер, заповіту не залишив, єдиними його спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину, були позивач та її рідна сестра, ОСОБА_11 . Мати спадкодавця, ОСОБА_10 , на спадщину не претендувала, свої права на неї ніколи не заявляла, спадщину за життя не оформлювала, свідоцтво про право на спадщину за законом не отримувала, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Доньки спадкодавця фактично протягом шести місяців від дня відкриття спадщини вступили до управління та володіння спадковим майном, поховали батька, організували помини, прийняли усе його майно на пам'ять (наручні годинники, альбоми з фотокартками, радіоприймач тощо), на початку весни 2001 року переклеїли шпалери у кімнатах будинку, однак свої спадкові права не оформляли і свідоцтв про право на спадщину за законом не отримували. ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , заповіту не залишила. Єдиним її спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину, був на той час неповнолітній син спадкодавця, ОСОБА_4 , якому на час смерті спадкодавця виповнилося лише 16 років. Нещодавно для оформлення своїх спадкових прав і отримання свідоцтва про право на спадщину за законом позивач звернулася до державного нотаріуса ХМДНК № 2, внаслідок чого 03.03.2020 року була заведена спадкова справа № 124 П/2010, але отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки право власності на 1/2 частину спадкового майна по АДРЕСА_1 за спадкодавцем не зареєстровано. З цього приводу позивач змушена була звернутися до суду.
Ухвалою суду від 13.03.2020 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності у порядку спадкування за законом на Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і господарчих споруд була прийнята до розгляду,та відкрите загальне позовне провадження у цивільній справі. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів зі спадкової справи № 124 П/2010, заведеної 03.03.2020 року у ХМДНК № 2, щодо спадкоємців, які звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини або відмову від її прийняття після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заяву про виклик свідків.
Позивач до судового засідання не з'явилася, 11.03.2020 року надала клопотання про розгляд справи за її відсутністю, зазначивши, що свої позовні вимоги і обставини, зазначені у позові, підтверджує у повному обсязі і довіряє представнику, з якою укладено угоду про надання професійної правничої допомоги, представляти її інтереси по справі.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Сугачева Н.Л., яка діє на підставі ордеру юридичної консультації Жовтневого району м. Харкова від 19.02.2020 року за № 000028, позовні вимоги і обставини, викладені у первісному позові, підтримала і просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, до судового засідання не з'явився.
Відповідач ОСОБА_4 19.05.2020 року у порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги ОСОБА_2 визнає у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує, на спадщину після матері, ОСОБА_12 , померлої у ІНФОРМАЦІЯ_10, не претендує.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходив з положень ст. ст. 76-81 Цивільно-процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК.
Так, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З паспорту громадянки України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Харкова, виданого 22.07.2002 року Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, вбачається, що вона з 11.11.1981 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 6-7).
З паспорту громадянина України НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Явкін Баштанського району Миколаївської області, виданого 03.08.2004 року Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, вбачається, що він тимчасово 27.03.2013 року зареєстрований в АДРЕСА_3 (а.с. 9-17).
Матеріалами справи також встановлено наступне.
Як доведено свідоцтвом про народження позивача НОМЕР_3 , виданим Жовтневим районним ЗАЦС м. Харкова на підставі актового запису № 2 від 10.01.1965 року, її батьками зазначені ОСОБА_5 і ОСОБА_9 (а.с. 20).
ОСОБА_5 і ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.04.1964 року, що вбачається зі свідоцтва НОМЕР_4 (а.с. 21).
Після одруження з ОСОБА_7 10.12.1988 року позивач змінила дівоче прізвище « ОСОБА_8 » на прізвище чоловіка, що вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00016259827 від 30.01.2016 року (а.с. 19).
На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.01.1972 року (справа № 2-32/72) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і господарчими спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , було визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_10 (а.с. 22-23).
Згідно довідки КП «ХМБТІ» за вх. № 2326470 від 05.08.2011 року 1/2 частина цього житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і господарчих споруд на праві спільної часткової власності була зареєстрована на підставі вищезазначеного судового рішення на ім'я ОСОБА_10 , а друга половина будинку на ім'я ОСОБА_3 зареєстрована не була (а.с. 24).
Половину будинку, власником якого була бабуся позивача з боку її матері, ОСОБА_10 , позивач отримала у спадок після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , і державним нотаріусом П'ятої ХДНК Волохіною О.В. 14.11.2012 року за реєстровим № 3-725 було видано свідоцтво про право власності за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Жовнір Я.В. від 19.09.2005 року за реєстровим № 1877 (а.с. 25-27).
Матеріалами справи встановлено, що 27.09.1974 року ОСОБА_3 надав довіреність ОСОБА_9 , матері позивача, якою уповноважив її продати її чоловікові, ОСОБА_5 (батькові позивача), за одну тисячу рублів його половину будинку. При цьому зазначено, що ці гроші за належну йому половину будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 отримав повністю, надавши ОСОБА_9 право надавати і отримувати різні довідки і документи, оформити договір купівлі-продажу, підписати його від імені ОСОБА_3 і виконувати усі дії, пов'язані з даним наказом. Ця довіреність була нотаріально посвідчена державним нотаріусом П'ятої ХДНК Островерховою В.О. (а.с. 28).
Таким чином, судом, виходячи з тексту вищезазначеного документу, встановлено, що між сторонами, а саме продавцем ОСОБА_3 і покупцем ОСОБА_5 на час складання довіреності у повному обсязі були виконані усі умови договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і господарчих споруд, розташованого по АДРЕСА_1 .
З'ясовано, що ще до складання довіреності відповідач ОСОБА_3 отримав усю суму коштів за договором (1000 рублів), на 27.09.1974 року він фактично звільнив житло, після чого будинок перейшов у повне володіння та розпорядження покупця ОСОБА_5 та його родини, яка відразу оселилася у цій частині будинку, почала добудовувати кухню і коридор, поклеїла шпалери у кімнатах, вставила і пофарбувала вікна, замінила підлогу на ДСП, встановила нові вхідні та міжкімнатні двері, і сорок п'ять років поспіль продовжує користуватися будинком, здійснювати усі необхідні платежі щодо нього, має страхові свідоцтва.
Вищезазначені обставини щодо того, що між сторонами купівлі-продажу дійсно відбулися звільнення і фактична передача майна у повне користування, володіння і розпорядження покупця ОСОБА_5 , підтверджені довідкою ЖЄК від 04.11.1976 року, виданою на ім'я ОСОБА_10 , що у другій половині будинку живе ОСОБА_5 , страховими свідоцтвами на ім'я покупця за 1976, 1977, 1978 та 1983 роки, вимогами на придбання будматеріалів за 1974 рік, квитанціями за 1975, 1976, 1977 та 1981 роки (а.с. 31-43).
На підтвердження змісту позовних вимог у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_14 - сусідка родини позивача, та ОСОБА_7 - колишній чоловік позивача, які підтвердили суду, що колишнім власником половини житлового будинку був ОСОБА_3 Приблизно у 1974 році він отримав гроші за належну йому половину цього будинку і виїхав у невідомому напрямку. З того часу у будинку мешкала родина позивача, в одній половині жила її бабуся, ОСОБА_10 , другою стали користуватися ОСОБА_5 з дружиною і доньками. Вони добудували будинок, відремонтували його, здійснювали усі необхідні платежі щодо цього житла. ОСОБА_3 з того часу, як отримав гроші за свою частку будинку, там ніколи не з'являвся.
Розглядаючи справу, судом було встановлено, що ОСОБА_3 не здійснив державну реєстрацію свого права власності у КП «ХМБТІ», хоча мав це своєчасно зробити згідно вимог ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР (у редакції 1963 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача, ОСОБА_9 , на ім'я якої ОСОБА_3 оформив довіреність на продажу належної йому за правом спільної часткової власності половини спірного житлового будинку. Факт смерті ОСОБА_9 доведений свідоцтвом серії НОМЕР_5 , виданим повторно у Відділі державної РАЦС по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на підставі актового запису № 9986 від 26.12.1974 року (а.с. 29).
При цьому, судом встановлено, що правочин купівлі-продажу був оформлений без дотримання вимог діючого на той час цивільного законодавства, оскільки не відповідає вимогам ЦК України (в редакції 1963 року).
Як передбачено ст. 224 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього визначену грошову суму.
Положеннями ст. 227 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін являється громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 Кодексу).
Договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті.
Відповідно до вимог ст. 47 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), нотаріальне посвідчення правочину обов'язкове лише у випадках, зазначених в законі. Недотримання у цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність правочину з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 Кодексу.
При цьому, як передбачено ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), якщо одна зі сторін повністю або частково виконала правочин, який потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення правочину, суд вправі на вимогу сторони, яка виконала правочин, визнати його дійсним. У цьому випадку подальше нотаріальне посвідчення договору не потребується.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що вбачається зі свідоцтва серії НОМЕР_6 про смерть, виданим Харківським міським відділом РАЦС на підставі актового запису № 11067 від 15.11.2000 року (а.с. 44).
Заповіту ОСОБА_5 не залишив, що вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 59666431 від 03.03.2020 року (а.с. 45).
Єдиними спадкоємцями померлого за законом першої черги відповідно до положень ст. 529 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), які прийняли спадщину відповідно до вимог ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), були діти спадкодавця, ОСОБА_15 та ОСОБА_11 .
Як зазначено позивачем у позовній заяві та підтримано її представником у судовому засіданні, мати спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_10 , на спадщину не претендувала, свої права на неї не заявляла і за життя не оформлювала, свідоцтво про право на спадщину за законом не отримувала, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судом перевірено, що ОСОБА_16 - донька ОСОБА_5 . Це доведено свідоцтвом НОМЕР_7 про її народження ІНФОРМАЦІЯ_7 , виданим Жовтневим районним ЗАЦС м. Харкова на підставі актового запису № 374 від 19.06.1966 року, у якому батьками народженої зазначені ОСОБА_5 і ОСОБА_9 (а.с. 46).
Після одруження з ОСОБА_17 31.03.1984 року вона змінила прізвище дівоче прізвище на « ОСОБА_18 », що вбачається зі свідоцтва про укладання шлюбу НОМЕР_8 , виданого Корабельним районним відділом ЗАЦС м. Миколаїв, актовий запис № 156 (а.с. 47).
До суду у порядку витребування доказів надійшла письмова інформація з Другої ХМДНК за вих. № 598/02-14/П від 25.03.2020 року разом з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 59901719 та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 59901839 від 25.03.2020 року (а.с. 62-64), з яких вбачається, що згідно алфавітних книг обліку спадкових справ і книг обліку та реєстрації спадкових справ Відокремленого підрозділу Другої ХМДНК, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 була заведена спадкова справа № 124П/2020 року.
У матеріалах спадкової справи знаходяться заява доньки спадкодавця, ОСОБА_2 , зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 03.03.3030 року за № 314, з проханням видати свідоцтво про право на спадщину (спадщину прийняла, оскільки була зареєстрована і фактично проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті) на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_4 , і Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зареєстрована в журналі реєстрації вихідної кореспонденції за № 487/02-31/П від 03.03.2020 року, винесена державним нотаріусом Другої ХМДНК Волохіною О.В., щодо неможливості видачі на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_5 , оскільки не подано правовий документ на нерухоме майно.
Інших заяв про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 в матеріалах спадкової справи немає, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.
Положеннями ст. 548 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як передбачено ст. 525 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 Кодексу.
Судом з'ясовано, що обидві доньки спадкодавця спадщину прийняли, оскільки фактично протягом шести місяців від дня відкриття спадщини вступили до управління та володіння спадковим майном, поховали батька, організували поміни, прийняли його майно на пам'ять, однак свої спадкові права не оформляли і свідоцтв про право на спадщину за законом не отримували.
ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що доведено свідоцтвом серії НОМЕР_9 про смерть, виданим міським відділом РАГС Миколаївського обласного управління юстиції на підставі актового запису № 4926 від 17.10.2002 року (а.с. 48).
Єдиним її спадкоємцем за законом першої черги відповідно до положень ст. 529 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), був на той час неповнолітній син спадкодавця, ОСОБА_4 , якому на час відкриття спадщини виповнилося 16 років.
Факт того, що ОСОБА_4 - син ОСОБА_12 , підтверджується свідоцтвом НОМЕР_10 про його народження ІНФОРМАЦІЯ_8 , виданим Явкинською селищною радою виконавчого комітету Баштанського району Миколаївської області на підставі актового запису № 24 від 21.06.1986 року, у якому батьками народженого зазначені ОСОБА_17 та ОСОБА_12 (а.с. 49).
На а.с. 51 знаходиться Постанова державного нотаріуса ХМДНК № 2 Волохіної О.В за вих. № 487/02-31/П від 03.03.2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на ст. ст. 67, 68 ЗУ «Про нотаріат», п. п. 4.14, 4.15, 4.18 п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст. 182 ЦК України, ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якій зазначено, що право власності на 1/2 частину спадкового майна по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 не зареєстровано, і це унеможливлює видати свідоцтво про право на спадщину за законом його доньці, ОСОБА_2 .
При розгляді справи суд виходить з вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України, що позови, які вникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Також судом приймаються до уваги положення п. 1 ППВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у спорах про спадкування», що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Пунктом 3.1 Роз'яснень ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 передбачено, що якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Тобто, судом з'ясовано і підтверджено усіма матеріалами справи, що позивач спадщину після смерті свого батька прийняла у відповідності з вимогами діючого на час відкриття спадщини цивільного законодавства, фактично вступила до управління і володіння спадковим майном, на час відкриття спадщини фактично проживала разом зі спадкодавцем, про відмову від прийняття спадщини не заявляла.
Аналізуючи усі надані докази, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги доведеними і приходить до висновку про можливість їх задоволення у повному.
На підставі викладеного та відповідно 47, 48, 224, 227, 524-527, 529, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 4, 5, 10, 13, 18, ч. 1 ст. 30, 76-84, 259, 263-266 ЦПК України, п. 1 ППВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у спорах про спадкування», п. 1, 3.1 Роз'яснень ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 25.02.1974 року Ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і господарчих споруд, розташованих у АДРЕСА_1 , між продавцем ОСОБА_3 і покупцем ОСОБА_5 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на Ѕ частину надвірних будівель і господарчих споруд, розташованих у АДРЕСА_1 , без урахування самовільно побудованої прибудови літ. А2, після батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В силу пункту 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України , на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 354 (строки апеляційного оскарження) продовжуються на строк дії такого карантину.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_11 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний тест рішення складено 15.06.2020 року.
Суддя В. В. Труханович