Справа №639/2053/20
Провадження №2-а/639/39/20
15 червня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В. В.,
за участю секретаря - Панікарук В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу №639/2053/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспектора 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Йовик В'ячеслава Євгеновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
03 квітня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Інспектора 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Йовик В'ячеслава Євгеновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій просив суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову Серія ЄАК №2317417 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позову зазначено, що 30 березня 2020 року інспектором УПП в Харківській області ДПП 4 батальйону 6 роти Йовиком В'ячеславом Євгеновичем, відносно громадянина ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЄАК №2317417.
Відповідно до змісту зазначеної постанови відносно позивача, відповідачем визнано, що позивач винний у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, позивач керував транспортним засобом та перевищив допустиму швидкість руху на 54 км/год в межах населеного пункту, але на цьому відрізку дороги не встановлено жодних дорожніх знаків, які повинні бути розташовані при ведені спостереження за дорожнім рухом співробітниками поліції.
В оскаржуваній постанові не встановлено, в межах якого населеного пункту було порушено ПДР України, зазначені відомості у оскаржуваній постанові відповідають вимогам при русі у місті, але місцем складання постанови не є м. Харків, доказів на підтвердження цього факту патрульним надано не було.
Окрім того, інспектором на підтвердження своїх посилань було надано для огляду прилад «Trukam ТС 000748», але при огляді та фотофіксації в присутності інспектора поліції, на ньому не було пломби органу сертифікації.
Зазначені дії інспектора позивач вважає протиправними, а постанову незаконною, винесеною з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що поліцейським також було порушено процесуальний порядок передбачений ст. 278-280 КУпАП.
Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.
УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Йовик В'ячеслава Євгеновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.
22 травня 2020 року позивачем було усунуто зазначені в ухвалі недоліки та сплачено судовий збір.
Окрім того, позивач уточнив свої позивні вимоги та просив суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову Серія ЄАК №2317417 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420, 40 грн. покласти на відповідача.
Позивач ОСОБА_1 . в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій адміністративний позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.
ВідповідачІнспектор 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Йовик В'ячеслав Євгенович, являючись суб'єктом владних повноважень і будучи повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився і про причини своєї неявки суд не сповістив, а тому справа у відповідності до ч. 3 ст. 205 КАС України була розглянута за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні було встановлено, що згідно Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК№ 2317417, складеної 30.03.2020 о 11.46 год.інспектором 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Йовик В'ячеславом Євгеновичем, відносно водія автомобіля AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , останній, у м. Харків по трасі М-18, 12 км., керував транспортним засобом та рухався в населеному пункті зі швидкістю 104 км/год, чим перевищив дозволену швидкість на 54 км/год. Швидкість вимірювалась Trukam ТС 000748, чим порушив п. 12.4 ПДР - Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год.
Даною постановою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 510, 00 грн.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови серії ЕАК № 2317417, складеної 30.03.2020 о 11.46 год., у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що і інші учасники виконують ці Правила.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху.
Відповідно до п. 12.4. постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 «Про Правила дорожнього руху», у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 3 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами 1, 3 та 4 ст. 21 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами. Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. У містах вулиці та дороги поділяються на магістральні вулиці та дороги, дороги та вулиці місцевого значення.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач перевищив швидкість на трасі М-18, 12 км., у м. Харків.
Відповідно до вимог постанови КМУ від 30 січня 2019 року № 55 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення», траса М -18, на якій було зупинено позивача є трасою «Харків-Сімферополь-Алушта- Ялта».
У самому змісті оскаржуваної постанови відповідач зазначив, що місце вчиненого порушення ПДР розташоване в межах населеного пункту, однак не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього, адже у самій постанові зазначено що зупинення відбулося на трасі, а отже положення п. 12.4. ПДР не поширюється на вказане в оскаржуваній постанові місце.
На місце вчиненого правопорушення, що вказане у постанові поширюються положення п. 12.6. ПДР, якими передбачено, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.
Відповідачем, всупереч нормам закону, не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ст. 276 КУпАП).
За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, - знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. (п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП).
Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.11.2015 року за № 1408/27853 затверджена Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція).
Зазначеною Інструкцією передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п. 9 Інструкції).
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10).
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення поліцейський може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (п. 12).
Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз'яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що саме відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Щодо використання лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів Trukam ТС 000748.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний ІЛІ LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13550, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 14 грудня 2018 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20, є придатним до застосування.
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc. також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04 жовтня 2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.
Разом з тим, швидкість руху автомобіля позивача вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості «TruCam LTI 20/20» серійний номер ТС 000748. Однак, позивачем був наданий фотознімок на якому чітко зображено, що на вказаному пристрої відсутній відбиток повірочного тавра або пломби. (а.с. 10, 11, 12)
З наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та оформлення її результатів" № 193 від 08.02.2016 року встановлено, що у разі якщо відбиток повірочного тавра або пломбу пошкоджено, чи свідоцтво про повірку втрачено, засіб вимірювальної техніки вважається не повіреним.
Отже, показники швидкості руху автомобіля отриманні за допомогою «TruCam LTI 20/20» не є належним доказом, оскільки пристрій, який здійснював заміри був належним чином не повірений (відсутня пломба або повірочне тавро), а тому суд не бере до уваги дані показники при внесенні рішення, а інших доказів, які підтверджували факт вчинення позивачем даного правопорушення, суду надано не було.
Таким чином, приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення позивачем правопорушення, відповідач, як посадова особа, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення, однак доказів на підтвердження викладених обставин у постанові до справи не долучив та не надав суду.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів владних повноважень.
На підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, до суду не надійшло доказів на спростування доводів позивача, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2317417, складеної 30.03.2020 о 11.46 год. інспектором 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Йовик В'ячеславом Євгеновичем відносно водія автомобіля AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн за скоєння правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП скасувати.
Зважаючи ж на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо вимоги позовної заяви, в частині визнання протиправними дії Інспектора 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Йовик В'ячеслава Євгеновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення щодо складання постанови серії ЕАК №2317417 від 30.03.2020 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в сумі 510, 00 грн. за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП незаконними, суд зазначає наступне.
У відповідності до приписів ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції), предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних правовідносин.
Таким чином, обов'язковою ознакою рішень, дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
В силу ч.1 ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.
У даному випадку Інспектор 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Йовик В'ячеслав Євгенович за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виніс оскаржувану постанову від 30.03.2020 року, якою і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Суд вважає помилковими висновки позивача щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними відповідних дій інспектора, оскільки, як зазначено вище, не діями відповідача, а його рішенням (оскаржуваною постановою), позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що інспектор 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Йовик В'ячеслав Євгенович наділений повноваженнями вчиняти дії та притягувати винних осіб до адміністративної відповідальності.
Оскільки за наслідками вчинення дій відповідачем прийнята постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, належним захистом прав позивача є скасування саме постанови про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, оскільки юридичні наслідки для особи у даному випадку має лише рішення у формі постанови, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, відповідач законом наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
При цьому, належним та достатнім способом захисту прав позивача у даному випадку є скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, про що і прийнято рішення судом першої інстанції.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Інспектора 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Йовик В'ячеслава Євгеновича при винесенні постанови серія ЕАК №2317417 від 30.03.2020 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП. задоволенню не підлягають.
Враховуючи те, що Управління патрульної поліції в Харківській області входить до складу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який діє на правах самостійної юридичної особи, то саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у відповідності до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного і керуючись ст. 5, 6, 9, 11, 19, 20, 70, 77, 78, 122, 139, 205, 241-246 КАС України, ст. 1, 2, 7, 9, 22, 23, 122, 245, 247, 251, 254, 258, 268, 280 КУпАП, ст. 19 Конституції України, Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Йовик В'ячеслава Євгеновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі від 30 березня 2020 року Серії ЕАК № 2317417, винесену Інспектором 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Йовик В'ячеславом Євгеновичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420, 40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
В силу розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 309 (строки апеляційного оскарження) продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення складено 15.06.2020 року.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 03 серпня 1998 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Інспектор 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Йовик В'ячеслав Євгенович, місцезнаходження: м. Харків, вул. Шевченка, б. 315-А.
Суддя В.В. Труханович