Справа № 639/5502/19
Провадження № 2/639/691/20
09 червня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова
в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,
за участю секретаря - Волкової С.І.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги,-
До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» з позовом до ОСОБА_2 і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 9 241,73 грн. та витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ПрАТ «МТС Україна», що з 23.05.2017 року змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку №3635641/1.11702869 від 17.06.2007 року, номер телефону - НОМЕР_1 . Згідно з п.3.1 Договору кожному Абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у Абонента номерами телефонів. Отже, з метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку Боржнику було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_2 . У зв'язку з проведенням перейменувань була проведена модернізація білінгової системи для контрактних абонентів, в зв'язку з чим змінилися номери особових рахунків (контрактів) та присвоєно № НОМЕР_3 . «ВФ Україна» здійснила фактичні дії щодо виконання договору в повному обсязі. Відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги на умовах, визначених договором, а також сплачувати авансові внески до моменту фактичного використання попереднього внеску. Позивачем на адресу боржника було надіслано рахунок № НОМЕР_4 від 31.03.2017 року за послуги, що були надані за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року. Згідно з рахунками відповідачу було нараховано 9 241,73 грн., з урахуванням оподаткування ПДВ та збором в Пенсійний фонд (використання мобільного інтернету 21.03.2017 року (Росія)). 24.08.2017 року відповідачу було направлено претензію №295368762291/08 з пропозицією погасити заборгованість, однак ні відповіді, ні коштів на рахунок від відповідача не надійшло. Позивачем подано заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, однак ухвалою суду від 21.06.2019 року судовий наказ по справі №639/7363/18 від 07.02.2019 року скасовано.
У зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги. Призначено судове засідання.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2019 року позов Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 9 241, 73 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» судовий збір у розмірі 1 921 грн..
26.12.2019 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2019 року у цивільній справі №639/5502/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, в якій просив суд скасувати вказане вище заочне рішення та призначити справу для розгляду в загальному провадженні.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.12.2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2019 року у цивільній справі №639/5502/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги - залишено без руху. Надано заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.
На виконання ухвали суду від 26.12.2019 року заявником вказані недоліки заяви були усунуті, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.01.2020 року прийнято до провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2019 року у цивільній справі №639/5502/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги і призначено розгляд заяви в судовому засіданні.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.01.2020 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2019 року у цивільній справі №639/5502/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги - задоволено. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2019 року у цивільній справі №639/5502/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги - скасовано. Цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання.
В судове засідання 09.06.2020 року представник позивача не з'явився, до початку судового засідання надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи в його відсутність.
ОСОБА_4 ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, надали пояснення, посилаючись на обставини, викладені в заяві про перегляд і скасування заочного рішення. Також відповідач в судовому засіданні заперечував, що виявляв згоду на підключення роумінгу, однак підтвердив, що дійсно він телефонував по Вайберу з Росії, зробив декілька дзвінків, однак для цього він користувався вай фай інтернетом в кафе. Також відповідач стверджував, що жодних повідомлень про підключення роумінгу та листів щодо заборгованості не отримував від позивача, однак визнав, що з часу укладення договору він змінив адресу проживання і не повідомляв про це оператора.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ПрАТ «МТС Україна » таОСОБА_3 укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку №3635641/1.11702869 від 17.06.2007 року, номер телефону - НОМЕР_1 . В тексті договору споживачем висловлено бажання замовити наступні послуги: UMC сім'я (2 номери), SMS, Вам дзвонили!, Є зв'язок, Додатковий пакет мережі, Переадресація встановлена оператором. Договір підписано сторонами, при цьому вказано адресу ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 (а.с.8).
Відповідно до п. 2.4.2. договору абонент зобов'язаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв'язку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку (плата за утримання номера в мережі сплачується і в тому разі, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою абонента). Фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.
Згідно з п.3.1 договору нарахування за надані послуги мобільного зв'язку здійснюється згідно з тарифами UMC, які є невід'ємною частиною цього договору (тарифи додаються). Розрахунковий період становить один календарний місяць. Кожному абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у абонента телефонами.
Відповідно до п. 3.3 Договору, рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок UMC або кредитною карткою в національній валюті України. За наявності авансу рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.
Також зі змісту договору вбачається, що своїм підписом відповідач ОСОБА_3 підтвердив отримання тарифів та «Правил користування мережами мобільного зв'язку», ознайомлений з цінами і тарифами, умовами договору, умовами користування і зобов'язується їх виконувати.
Зокрема, відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги на умовах визначених договором, а також сплачувати авансові внески до моменту фактичного використання попереднього внеску.
Позивачем зі свого боку виконані взяті на себе зобов'язання за договором у повному обсязі, що підтверджується інформацією про надані послуги та визнано відповідачем, який підтвердив користування послугами даного оператору зв'язку за вказаним номером, а також вбачається з детальної інформації про надані послуги (а.с.13-15).
ПрАТ «МТС Україна» надсилало на адресу відповідача, зазначену в договорі, рахунок за телекомунікаційні послуги, відповідно до якого ОСОБА_3 має заборгованість станом на 31.03.2017 року в розмірі 9241, 73 грн., в тому числі за послуги міжнародного роумінгу - 7341, 17 грн., а також податки та щомісячну вартість пакету та послуги, надані за межами пакету (а.с.11)
ПрАТ «МТС Україна» з 23.05.2017 року змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» (а.с.17-18).
24.08.2017 року ПрАТ «ВФ Україна» надіслано відповідачу на адресу, зазначену в договорі, претензію № С 295368762291/08 з проханням терміново сплатити суму заборгованості в розмірі 9 241,73 грн. (а.с.12).
Проте відповідач не сплатив згідно рахунку отримані ним послуги зв'язку, не надавши в судовому засіданні будь-яких доказів сплати вищевказаної заборгованості.
ПрАТ «ВФ Україна» було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення зазначеної заборгованості, однак ухвалою суду від 21.06.2019 року судовий наказ по справі №639/7363/18 від 07.02.2019 року скасовано (а.с.16).
За змістом ч. 2 ст. 166 ЦПК України заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Отже, позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за надані телекомунікаційні послугив порядку позовного провадження.
Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про телекомунікації» цим Законом регулюються відносини суб'єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються за умови укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
Згідно зі ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 6, ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року №720 (у редакції, чинній на час активації послуги міжнародного роумінгу), визначають порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг, регулюють відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій і споживачами телекомунікаційних послуг.
Згідно з п. 31 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року №720, споживач під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг має право на: отримання відомостей щодо можливості та порядку відмови від замовленої телекомунікаційної послуги та від оплати телекомунікаційної послуги, яка не замовлялася.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог. Так, дослідивши надані позивачем письмові докази, які підтверджують встановлені судом обставини та позовні вимоги, суд зауважує, що відповідачем та його представником в свою чергу під час судового розгляду не надано суду жодних доказів на спростування встановлених судом обставин. Крім того відповідач ОСОБА_3 під час судового розгляду підтвердив факт використання за кордоном України телекомунікаційних послуг за телефонним номером, яким він користується на підставі договору з позивачем, як визнав і наявність самого договору між ним та позивачем. В свою чергу такий договір визначає всі основні права та обов'язки сторін, у тому числі умову про те, що фактичне використання послуги вважається її замовленням споживачем. За таких умов суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що він не замовляв послуг, за користування якими позивач просить сплатити борг, при цьому відповідач не надав власного розрахунку, який би спростовував висновки позивача.
Отже суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги засновані на положеннях закону та договору і не спростовані відповідачем, тому з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» підлягає стягненню заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 9 241, 73 грн.
Окрім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у загальному розмірі 1 921,00 грн.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 76-82, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України та відповідно до ст. ст. 15, 16, 526, 546, 610, 611, 625, 901-903 ЦК України, ст. ст. 5, 63 Закону України «Про телекомунікації», суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 9 241 (дев'ять тисяч двісті сорок одна) гривня 73 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ЄДРПОУ:14333937;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Жовтневим РВ ГУ МВС України в Харківській області 30.05.2007 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складно 15.06.2020 року.
Суддя Н.В. Баркова