Справа № 638/286/20
Провадження № 2-а/638/137/20
10 червня 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого Аркатової К.В.,
секретаря Рижикової В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №4 Управління патрульної поліції в м.Суми Медзіновського Євгена Володимировича про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду із позовом про скасування постанови серії ЕАК №1948379 від 07.01.2020 року про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позову посилається на те, що постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням прав позивача. Так, відповідач при зупинці транспортного засобу вже був впевнений у своєму рішенні. Відповідач у постанові не зазначає номер пристрою та не надає змоги перевірити наявність сертифікатів та коректності роботи приладу. Відповідач не може бути впевненим, що знаки 5.45. ПДД «початок населеного пункту» при перетині населеного пункту позивачем встановлені та добре видні, хоча зазначає про це у постанові. Вимірювання швидкості руху здійснено не у автоматичному, а у ручному режимі. Постанову винесено «на місці вчинення правопорушення», а відтак позивач не мав часу скористатися своїми правами. Відповідачем привласнено функції правосуддя, що виходить із положень ст..124 Конституції України.
У судове засідання сторони не з'явились, позивач надав заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Відповідач причин неявки не повідомив, надав відзив з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки діяв у межах повноважень, факт порушення п.12.4 ПДР України підтверджується наданим відеозаписом з нагрудних камер, на правових підставах застосований прилад TruCam .
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Згідно постанови ЕАК №1948379 07.01.2020 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом KIA номерний знак НОМЕР_1 по вул.Харківській у м.Суми порушив швидкісний режим на 52 км/год.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Статтею 72 КАС України визначено, щодоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. 122 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.
Таким чином, відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу.
Крім того, суд звертає увагу, що Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, приймалось до внесення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року №596-VIII, змін у статтю 258 КУпАП, а тому не може застосовуватися у правовідносинах, що виникли після набрання чинності зазначеними змінами.
Тобто, доводи позивача щодо протиправності дій посадової особи відповідача під час складання постанови про адмінправопорушення на місці його вчинення, спростовуються положеннями ст.258 КУпАП.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року по справі № 341/91/17, яка відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права.
Як вбачається з наданого відповідачем відео, автомобіль позивача рухався у населеному пункту зі швидкістю 102 км/год., відповідачем роз'яснено права, показаний відеодоказ, жодних клопотань, крім зауважень, позивачем не заявлено.
Позивач в позовній заяви посилається на незаконність використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 та, відповідно, прийняття незаконної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903- 2012.
Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17651, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 14.02.2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС001065, є придатним до застосування.
Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
На підставі викладеного, суд приймає за належні докази надані відповідачем відеозаписи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Так, позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правомірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, доводи позивача у своєму позові не спростовують висновків суду, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 72, 77, 229, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 122, 283 КУпАП, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора роти №4 Управління патрульної поліції в м.Суми Медзіновського Євгена Володимировича (м.Суми, вул.Білопільский шлях, 18/1) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий