15 серпня 2007 р.
№ 1/59
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Уліцького А.М.,
суддів Гоголь Т.Г., Жаботиної Г.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Орлов В.В.
від відповідача: Шарій О.А.
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод“
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.06.2007р.
у справі № 1/59 Господарського суду Луганської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік“
до Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод“
про стягнення 241480,66 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік“ звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод“ про стягнення 214169,89грн. основної заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення -13980,67 грн. и 3% річних у розмірі 1999,52 грн., а також пені у розмірі 11330,58 грн., всього -241480,66 грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.04.2007р. (суддя Н.М.Зюбанова), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 15.06.2007р. (судді: Л.І.Іноземцева, Л.І.Бородіна, Л.І.Журавльова), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод“ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік“ 204063,95грн. боргу, 11010,51грн. пені, 1943,03грн. 3% річних, 13702,71 інфляційних нарахувань, 2307,20грн. витрат по сплаті держмита та 112,74грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Державне підприємство “Попаснянський вагоноремонтний завод“ подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 23.04.2007р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.06.2007р. та прийняти нове рішення. Свою вимогу Державне підприємство “Попаснянський вагоноремонтний завод“ мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод“ не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Господарським судом встановлено:
11.01.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір № ПВРЗ/БМЗ/06005/Ю, за яким по зивач зобов'язався поставити товар в асортименті та кількості відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач прийняти і оплатити товар протягом 10 банківських днів з дати поставки.
Специфікаціями № 1, 2, 3 до договору № ПВРЗ/БМЗ/06005/Ю сторони узгодили асортимент, кількість та ціну товару, що підлягає поставці.
Позивач за видатковими накладними від 01.09.2006р. № РН-0000289 на суму 114830,89 грн.; від 05.09.2006р. № РН-0000271 на суму 9900,00 грн.; від 05.09.2006р. № РН-0000272 на суму 4015,20 грн.; від 19.09.2006р. № РН-0000291 на суму 7581,12 грн., від 19.09.2006р. № РН-0000290 на суму 63920,74 грн.; від 28.09.2006р. № РН-0000298 на суму 3816,00 грн. передав відповідачу товар в асортименті згідно специфікацій на загальну суму 204069,95 грн., який одержаний представником відповідача, Плохотніковою Л.І., підпис якої вчинений в накладних та засвідчений печаткою підприємства.
Оплату одержаного товару у встановлений пунктом 6.1 договору строк відповідач не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 204069,95грн.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Господарським судом встановлено, що договором № ПВРЗ/БМЗ/06005/Ю за несвоєчасну оплату товару передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення, за умову дотримання постачальником пункту 6.5 договору, щодо надіслання платіжних документів. Документи, визначені п. 6.5 договору позивач відповідачу надіслав. За таких обставин, господарський суд попередніх інстанцій дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача неустойки за порушення зобов'язання щодо сплати вартості придбаного відповідачем товару.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлена ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав грошове зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару, то господарський суд попередніх інстанцій дійшов правомірного висновку щодо стягнення з нього індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.
Посилання відповідача на недослідження господарським судом обставин щодо ненадання позивачем відповідачу платіжних документів у встановлений договором термін не знаходять підтвердження в судових рішеннях.
Не може бути прийнято до уваги і посилання відповідача на те, що розрахунки між сторонами за поставлений товар мають здійснюватися після підписання акту звірки, оскільки, як встановлено господарським судом, п. 6.1 договору відповідач зобов'язався здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 10 банківських днів з дати поставки.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод“ залишити без задоволення, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.06.2007р. у справі № 1/59 -без змін.
Головуючий - суддя Уліцький А.М.
судді Гоголь Т.Г.
Жаботина Г.В.