Справа № 127/2520/20
Провадження № 2/127/374/20
03.06.2020 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування,-
До Вінницького міського суду Вінницької області в січні 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що 20.08.2017 року о 23:00 год. по вул. Ватутіна, 35 в м. Вінниці відбулася ДТП за участю автомобіля марки Ford Cargo, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , в результаті якої пішоход ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно - мозкової травми.
Постановою про закриття кримінального провадження від 19.12.2017 року, винесеною старшим слідчим СВ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області Мельничуком А.С., встановлено, що 20.08.2017 року близько 23:00 год. водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем марки Ford Cargo, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Вінниці по вул. Ватутіна в районі будинку № 35 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перетинав проїзну частину в невстановленому місці, зліва-направо по ходу руху автомобіля.
Враховуючи наслідки ДТП, позивачу була спричинена матеріальна та моральна шкода. Спричинена матеріальна шкода проявилася у витратах понесених позивачем на лікування та у тимчасовій втраті непрацездатності.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у відповідача за спричинену шкоду майну, житю та/або здоров'ю третіх осіб, відповідно до полісу АК/7060579, що діяв станом на дату спричинення такої шкоди.
Позивач зазначає, що поніс витрати на купівлю медикаментів, діагностику та лікування на загальну суму 23375,53 грн.
Після проведеної Національною комісією перевірки відповідач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50% від заподіяної шкоди виходячи з того, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження пішохід ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, перетинав дорогу у невстановленому місці, чим грубо порушив Правила дорожнього руху, саме через це сталась ДТП.
Відповідачем було прийнято рішення та здійснено виплату: 611,31 грн. відшкодування шкоди, пов'язаної із тимчасовою втратою працездатності, 7136,23 грн. відшкодування шкоди, пов'язаної із лікуванням, яке розраховувалось по читабельних чеках та медикаментах за призначенням лікаря, 387,38 грн. відшкодування моральної шкоди в розмірі 5% від страхової виплати. Про що повідомив відповідач представника позивача листом № 1836-31 від 14.03.2019 року. Таким чином відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 8134,92 грн.
Представник позивача вважає, що відповідач безпідставно визнав нечитабельними два фіскальних чеки, які підтверджують витрати позивача на лікування на загальну суму 2207,44 грн. та не врахував їх при визначенні розміру страхового відшкодування.
Таким чином представник позивача вважає, що до стягнення з відповідача належить сума недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 8134,92 грн., яка складається з 611,31 грн. відшкодування шкоди, пов'язаної із тимчасовою втратою працездатності, 7136,23 грн. відшкодування шкоди, пов'язаної із лікуванням, яке розраховувалось по читабельних чеках та медикаментах за призначенням лікаря, 387,38 грн. відшкодування моральної шкоди в розмірі 5% від страхової виплати та 2207,44 грн. витрат на лікування по двох ніби то нечитабельних фіскальних чеках.
Загальна сума страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача становить 10342,36 грн.
У зв'язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду.
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача заперечив в задоволенні позову, надавши суду відзив на позов. Відзив мотивований тим, що відносно позивача винесена постанова про закриття провадження у справі № 127/283/18 від 12.02.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Однак під час розгляду даної справи судом було встановлено, що 20.08.2017 року о 23:00 водій ОСОБА_2 ,керуючи автомобілем Форд, д.н.з. НОМЕР_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перетинав проїзну частину у невстановленому місці. В даному випадку в діях пішохода - позивача є всі алементи цивільного правопорушення - протиправна поведінка, що полягає в порушенні пішоходом п. 4.7 ПДР України. Таким чином, оскільки відповідальність ОСОБА_2 встановлена законом, а вина ОСОБА_1 встановлена постановою про закриття провадження у справі № 127/283/18 від 12.02.2018 року - відповідач виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства України, виплативши страхове відшкодування шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на осіб - учасників ДТП.
Також в матеріалах справи міститься відповідь на відзив, в якій зазначено, що в постанові Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2018 року, якою була встановлена вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не вказується на те, що ОСОБА_1 допустив грубе порушення ПДР. Також позивач вважає, що відповідач неправомірно застосував норми ст. 36.3 Закону, тобто здійснив ділення страхової виплати, належної позивачу на 2.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Постановою про закриття кримінального провадження від 19.12.2017 року, винесено старшим слідчим СВ Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Мельничук А.С., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020010004009 від 21.08.2017 року закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 України в діях водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно даної постанови вбачається, що 20.08.2017 року близько 23:00 год. водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем "Ford Cargo", державний номер НОМЕР_1 , рухаючись в м. Вінниці по вул. Ватутіна зі сторони вул. Баженова, напрямку вул. Чехова, в районі буд. 35, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перетинав проїзну частину в невстановленому місці, зліва-направо по ходу руху автомобіля.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2018 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, - закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Також з даної постанови вбачається, що 20.08.2017 року о 23.00 год. в м. Вінниці по вул. Ватутіна, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Форд, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перетинав проїзну частину у невстановленому місці.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
24.05.2018 року представником позивача на адресу ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» направлено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 11.05.2018 року та заяву на виплату страхового відшкодування в сумі 23375,53 грн. страхового відшкодування, пов'язаного із тимчасовою втратою працездатності та страхового відшкодування, пов'язаного із заподіяною моральною шкодою у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю з дорученням до них документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та належний до виплати розмір страхового відшкодування.
Відповідно до листа ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» від 18.01.2019 року, останній зазначає, що відповідно до постанов про закриття кримінального провадження від 19.12.2017 року дії пішохода ОСОБА_1 є порушенням вимог п. 7 Правил дорожнього руху України, а саме 20.08.2017 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 перетинав проїзну частину в невстановленому місці, що призвело до аварійної ситуації на дорозі та настання даної ДТП. Відповідно до умов ст. п.п. 32.1, п. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно - правової відповідальності відповідно до закону.
Позивач ОСОБА_1 через свого представника оскаржив дії відповідача до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг шляхом подання скарги. Після проведеної Національною комісією перевірки відповідач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50% від заподіяної шкоди виходячи з того, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження пішохід ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, перетинав дорогу у невстановленому місці, чим грубо порушив Правила дорожнього руху, саме через це сталась ДТП.
Відповідачем було прийнято рішення та здійснено виплату: 611,31 грн. відшкодування шкоди, пов'язаної із тимчасовою втратою працездатності, 7136,23 грн. відшкодування шкоди, пов'язаної із лікуванням, яке розраховувалось по читабельних чеках та медикаментах за призначенням лікаря, 387,38 грн. відшкодування моральної шкоди в розмірі 5% від страхової виплати. Про що повідомив відповідач представника позивача листом № 1836-31 від 14.03.2019 року. Таким чином відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 8134,92 грн.
Також листом від 04.09.2019 року представник відповідача визнав нечитабельними два фіскальних чеки, які підтверджують витрати позивача на лікування на загальну суму 2207,44 грн. та не врахував їх при визначенні розміру страхового відшкодування.
Статтею 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Встановивши, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який здійснював експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», а дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 20.08.2018 року, внаслідок якої ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, є страховим випадком, відповідач прийняв рішення про часткову виплату страхового відшкодування.
З положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 24.1 статті 24 вказаного Закону встановлено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Згідно з п. 26.2 ст. 26 Закону шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 26-1 Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
За змістом п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на який посилався страховик для визначення розміру належної до виплати відшкодування шкоди, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Суд зазначає, що положення вказаної норми права до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність пішохода ОСОБА_1 не була і не може бути застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначений пункт застосовується у разі здійснення страхової виплати потерпілому внаслідок взаємодії кількох об'єктів підвищеної небезпеки.
Крім того, відповідно до п. 36.1 ст. 36 вказаного Закону страховик, керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). При цьому Законом не передбачена можливість прийняття рішення страховиком про зменшення розміру страхового відшкодування і врахування дій потерпілого, здоров'ю якого заподіяно шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Як зазначалось вище відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відносини, що виникають у результаті завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, виділяють у спеціальний делікт у зв'язку з особливостями механізму завдання шкоди, а також умовами виникнення обов'язку таку шкоду відшкодувати. При цьому враховується, що особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об'єкта законодавець зобов'язує відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілими несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Виходячи із положень ч. 5 ст. 1187 ЦК України згідно з якими особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 1 п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події, тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад суїцид).
Судом в ході розгляду не встановлено існування під час ДТП непереборної сили для водія, який пересуваючись в темну пору доби в межах міста повинен бути обачливим, або наявності умислу потерпілого.
Самі по собі обставини зіткнення з пішоходом в темний час доби, перебування потерпілого у стані сп'яніння, на чому зосереджує увагу відповідач, хоча і містять ознаки грубої необережності, але не доводять умислу потерпілого або надзвичайних або невідворотних за даних умов для водія подій, що виключало б цивільно-правову відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки.
Сам факт порушень Правил дорожнього руху не свідчить про бажання або свідоме допускання настання шкідливого результату позивачем. Перебування особи в стані алкогольного сп'яніння також не свідчить про усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. Докази, які підтверджують умисел позивача, матеріали справи не містять.
За роз'ясненнями, викладеними в абз. 4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, відсутність складу злочину у разі закриття кримінального провадження не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.
Отже, та обставина, що відносно водія ОСОБА_2 закрито справу за ч. 1 ст. 286 КК за відсутністю в його діях складу злочину, не звільняє від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.
Відтак, у даному випадку, суд вважає, що саме володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії цього джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у заподіянні і доводи відповідача щодо відсутності вини відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що мали б бути взяті судом за основу звільнення його від відповідальності у даному спорі, не є юридично спроможними, з огляду на положення ст. 1187 ЦК України.
Також суд звертає увагу, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не оспорює загальний розмір страхового відшкодування, заявлений ОСОБА_1 , оскільки з листа від 14.03.2019 року вбачається. що відповідач визнав його в сумі 8134,92 проте, прийняв рішення про виплату 50% цієї суми, безпідставно застосувавши положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У зв'язку з вищенаведеним суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 8134,92 грн. підлягає задоволенню.
Щодо відшкодування витрат позивача на лікування, суд зазначає, що порядок здійснення відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, регулюється ст. 24 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв'язку із лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати. Витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. Позивач зазначив, що на придбання ліків також витратив 2207,44 грн., однак надані два фіскальні чеки в переважній більшості є нечитабельними, тому за умови, якщо зазначені чеки відповідають умовам ст. 24 Закону, страховик не заперечував би проти задоволення позовної вимоги щодо відшкодування витрат на лікування у розмірі 2207,44 грн. то суд виходить з того, що в їх задоволені необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення 661,34 грн. судового збору на користь держави, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог, так як позивач був звільнений від його сплати.
Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1176, 1187 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого страхового відшкодування, пов'язаного з витратами на лікування та заподіяною моральною шкодою у розмірі 8134 (вісім тисяч сто тридцять чотири) гривні 92 копійки.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 661 (шістсот шістдесят одну) гривню 34 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20782312.
Суддя