Справа № 146/476/20
"12" червня 2020 р. смт.Томашпіль
Слідчий суддя Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого СВ Томашпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , прокурора у кримінальному провадженні-прокурора Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Томашпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні-прокурором Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , внесеному до ЄРДР за № 42019021220000069 від 28.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, про арешт майна-
11 червня 2020 року слідчий СВ Томашпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 в порядку ст. 170 КПК України звернувся до суду з даним клопотанням, в якому просить накласти арешт на автомобіль марки «КАМАЗ - 5320», номерний знак НОМЕР_1 , який згідно довідки, виданої територіальним сервісним центром №0544 зареєстрований за спілкою співвласників майна та земельних паїв с.Клембівка Ямпільського району та який також згідно акту приймання - передачі майна у зв'язку з виділенням в натурі від 10.01.2014 року належить ПП «Клембівський сервіс» заборонивши його відчуження та розкомплектування.
Дане клопотання мотивовано наступним.
До Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області із заявою звернувся громадянин ОСОБА_5 , який являється засновником приватного підприємства «Клембівський сервіс». Відповідно заяви останнього було встановлено, що у період 2011-2018 років ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили розтрату майна ПП «Клембівський сервіс» с.Клембівка Ямпільського району Вінницької області та завдали підприємству шкоди на суму 389000 гривень.
За даним фактом 28 грудня 2019 року було розпочато кримінальне провадження № 42019021220000069 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, тобто привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.
В ході розслідування кримінального провадження було встановлено, що 03.03.2011 року громадянин ОСОБА_5 одноосібно заснував приватне підприємство «Клембівський Сервіс», яке розташоване по вул. Пирогова, 2 в с.Клембівка Ямпільського району. Під час того коли він займався підприємницькою діяльністю, то на власні кошти у громадян, які являються співвласниками майнових паїв с.Клембівка купував майнові сертифікати на техніку та транспортні засоби для того щоб в подальшому дану техніку та транспортні засоби використати в інтересах підприємства. Із громадянами у яких купувались майнові сертифікати укладались відповідні договори купівлі-продажу. Загальна кількість громадян, у яких купувались майнові сертифікати складає 450 осіб.
Після того як ОСОБА_5 набув право власності на вказані сертифікати то, не встигши отримати техніку і автомобілі від спілки співвласників майна в натурі, 20.05.2013 року, прийняв рішення про призначення директором вказаного підприємства ОСОБА_6 , крім того на посаді бухгалтера вказаного підприємства працював ОСОБА_7 .
В подальшому, під час того коли директором ПП «Клембівський сервіс» був ОСОБА_6 , то спілка співвласників майна с.Клембівка передала на користь ПП «Клембівський сервіс» майно відповідно сертифікатам, які купував ОСОБА_5 .
В подальшому 21.09.2018 року обов'язки директора ПП «Клембівський сервіс» на себе знову поклав ОСОБА_5 .
Під час проведення інвентаризації ПП «Клембівський сервіс» від 25.09.2018 року було встановлено, що на підприємстві відсутня документація, техніка та транспортні засоби та з приводу їх відсутності немає будь яких документів, договору купівлі продажу, тощо.
В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що серед відсутньої техніки на ПП «Клембівський сервіс» перебуває автомобіль марки «КАМАЗ 5320» номерний знак якого НОМЕР_1 .
Враховуючи, що вказаний автомобіль марки «КАМАЗ 5320» номерний знак якого НОМЕР_1 визнано як речовий доказ по вказаному кримінальному провадженні та необхідний судовому експерту для проведення судово товарознавчої експертизи, слідчий просить накласти на них арешт.
В судовому засіданні слідчий СВ Томашпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити за обставин, наведених у клопотанні, вказав, що місце перебування транспортного засобу на даний час не встановлено та посилався на ту обставину, що відповідно до постанови слідчого про арешт майна вказаний автомобіль визнано речовим доказом.
Прокурор у кримінальному провадженні-прокурор Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 клопотання підтримав, просив його задовольнити за обставин, наведених у клопотанні.
Представник власника майна - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення клопотання не заперечує.
Заслухавши думку слідчого, прокурора, заяву представника власника майна, дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, приходжу до наступного висновку.
Ч.1 ст.131 КПК України передбачає, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2 ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст.ст.170-173 КПК України.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідності до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, що відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст. 167 цього Кодексу.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, ч.3 ст.170 КПК України, визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Як вбачається із матеріалів, доданих до клопотання, СВ Томашпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019021220000069, від 28.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що у період 2011-2018 років ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили розтрату майна ПП «Клембівський сервіс» с.Клембівка Ямпільського району Вінницької області та завдали підприємству шкоди на суму 389000 гривень.
В своєму клопотанні слідчий не достатньо обґрунтовує наявність підстав для накладання арешту на майно- автомобіль марки «КАМАЗ - 5320», номерний знак НОМЕР_1 в рамках кримінального провадження №42019021220000069, від 28.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та не вказує осіб на які необхідно покласти обмеження. Доказів необхідності накладення арешту слідчим не подано. В судовому засіданні слідчий посилався на ту обставину, що відповідно до постанови слідчого про арешт майна вказаний автомобіль визнано речовим доказом. Однак у вказаній постанові не зазначено яке значення має вказаний автомобіль у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження).
Оскільки речові докази у даному кримінальному провадженні- автомобіль марки «КАМАЗ - 5320», номерний знак НОМЕР_1 фактично відсутній, слідчим не доведено можливість використання вказаного майна для проведення судово-товарознавчої експертизи.
Враховуючи, що слідчим СВ Томашпільського ВП та прокурором в судовому засіданні не доведено необхідність арешту речового доказу, а також не доведено наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч.1 ст. 170 КПК України, суд вважає, що в клопотанні про арешт майна необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 100, 113, 117, 131-132, 170- 171 КПК України слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Томашпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні-прокурором Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019021220000069, від 28.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, про арешт майна -відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1