Дата документу 12.06.2020
ЄУ № 942/534/20
Провадження №3/942/303/20
12 червня 2020 року смт. Новопсков
Луганська область
Суддя Новопсковського районного суду Луганської області Пронька В.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Попасна Луганської області, громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Первомайським МВ УМВС України в Луганській області 05.06.2002, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Новопсковського районного суду Луганської області повторно надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №130961 від 22.04.2020 відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зі змісту якого вбачається, що 22.04.2020 о 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 , будучи особою, яку поміщено до місця обсервації за адресою: АДРЕСА_3 . Чернишової, АДРЕСА_4 , самовільно залишив місце лікувального закладу КНП «Новопсковське ТМО», чим порушив вимоги ст. ст. 29, 31 та п.2-1, п. 2-3 Прикінцевих положень Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та п.п.17 п. 2 постанови КМУ від 11.03.2020 №211, та вимоги головного лікаря вказаного лікувального закладу.
В судове засідання, призначене на 12.06.2020, ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце судового засідання сповіщений своєчасно та належним чином, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надавав.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи сповіщений своєчасно і належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не надавав, враховуючи положення ст.268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ст. 44-3 КУпАП, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП суддя при розгляді адміністративної справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин повинен провадитися їх судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Так, ст. 44-3 КУпАП, яка ставиться у провину ОСОБА_1 , передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
За приписами ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією ст. 44-3 КУпАП.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» (з подальшими змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України установлено карантин. Згідно постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» дію карантину продовжено до 22 червня 2020 року.
Згідно з положеннями ст. 31 вищенаведеного Закону обсервації та самоізоляції підлягають особи, які підпадають під критерії, визначені в рішенні про встановлення карантину.
Порядок проведення обов'язкової госпіталізації осіб, які здійснюють перетин державного кордону, до обсерваторів (ізоляторів) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 262 та є додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що керівники обласних, Київської міської держадміністрацій: визначають перелік спеціалізованих закладів для організації обсервації (ізоляції) та надсилають його до штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідної адміністративно-територіальної одиниці; забезпечують чергування біля пунктів пропуску через державний кордон бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час направлення осіб на обсервацію (ізоляцію); визначають обсяги витрат, які необхідні для забезпечення транспортування осіб до місць обсервації (ізоляції) та укладають відповідні договори з постачальниками послуг; забезпечують організацію харчування, яке здійснюється за рахунок коштів осіб, які перебувають в обсерваторах (ізоляторах); забезпечують організацію медичного (дистанційного) супроводу осіб у місцях обсервації (ізоляції), надання їм медичної допомоги та видачі листків непрацездатності у разі потреби.
Відповідно до абз. 5 п.5 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції Постанови КМ № 262 від 08.04.2020) обов'язковій госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів), які визначаються обласними, Київською міською державними адміністраціями, підлягають особи, які здійснюють перетин державного кордону (крім осіб, які є працівниками дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на ОСОБА_2 -19 особою). Обов'язкова госпіталізація таких осіб до обсерваторів (ізоляторів) проводиться у порядку, визначеному цією постановою.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно 22 квітня 2020 року перетнув державний кордон, в'їхав через КПП Мілове на територію України.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №130961 від 22.04.2020, ОСОБА_1 , будучи особою, яку поміщено до місця обсервації за адресою: АДРЕСА_4 , самовільно покинув межі лікувального закладу КНП «Новопсковське ТМО».
Однак доказів про направлення та оформлення надходження ОСОБА_1 на госпіталізацію до обсерватору (ізолятору), яким визначено терапевтичне відділення Білолуцького підрозділу КНП «Новопсковське ТМО» (вул. Чернишової, 1, смт. Білолуцьк), матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Крім того, в матеріалах справи наявна інформована добровільна згода особи на проведення обсервації та спостереження за станом здоров'я, діагностики та лікування, згідно якої 22.04.2020 ОСОБА_1 , у зв'язку з потенційним ризиком інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, надав згоду на обсервацію протягом щонайменше 14 календарних діб за умови відсутності нових випадків інфекцій, яка буде відбуватись за адресою: вул. Пушкіна, 246, смт. Троїцьке Луганської області, тобто за місцем проживання ОСОБА_1 .
Судом було досліджено доданий до протоколу відеозапис, який також не підтверджує вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, оскільки згідно пояснень останнього, під час перетину державного кордону він підписав добровільну згоду на самоізоляцію вдома за місцем проживання, а не на проходження обсервації в терапевтичному відділенні Білолуцького підрозділу КНП «Новопсковське ТМО» (вул.Чернишової, 1, смт. Білолуцьк).
Тож, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не підтверджуються зібраними доказами, які містяться у справі. Таким чином, докази вини ОСОБА_1 не є переконливими, обставини, зазначені в протоколі, є суперечливими, а суд не має права з власної ініціативи у будь-який спосіб збирати докази винуватості особи.
Також поза увагою суду не може залишитися і той факт, що постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 20.05.2020, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП повертався для належного оформлення. Однак, після повернення матеріалів справи такі недоліки не усунуто.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, тому в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виносить постанову про закриття справи.
За встановлених у судовому засіданні обставин, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.44-3 КУпАП, внаслідок недоведеності вини, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 9, 44-3, 245, 247, 251, 276-279, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-тиденного строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги в десяти денний строк з дня винесення постанови.
Суддя: В.В. Пронька