Справа № 344/7313/20
Провадження № 1-кс/344/2767/20
15 червня 2020 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні №42019091010000034 від 23.07.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч. 3 ст.365-2, ч. 3 ст. 362 КК України, -
в клопотанні вказано, що згідно матеріалів ВПК в Івано-Франківській області встановлено, що реєстратор Івано-Франківської філії КП "Центр реєстрації прав" Корецької районної ради Рівненської області ОСОБА_4 вчинив неправомірні дії, що виразились в умисному внесенні недостовірних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме скасування реєстраційного запису про право власності на приміщення по АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та перереєстрації даного приміщення на ОСОБА_7 . В подальшому, проведеними слідчими (розшуковими) діями, встановлено, що у відповідності до показів ОСОБА_5 , 04.07.2019 останньому стало відомо про те, що 02.12.2018 право власності за приміщенням по АДРЕСА_1 , власником частки якого він являється було анульоване, та протиправно перереєстровано на ТзОВ «Гостинець». У відповідності до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості до реєстру було внесено державним реєстратором Івано-Франківської філії комунального підприємства «Центр Реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області. Відповідно до звернень ОСОБА_5 , викладені обставини вчинені як без його згоди та присутності так і без співвласника згоди та присутності приміщення ОСОБА_6 , тобто були вчинені з метою незаконного заволодіння приміщенням в центральній частині м. Івано-Франківська, по вул. Шашкевича, 6. 13 травня 2020 державним реєстратором Івано-Франківської філії комунального підприємства «Центр Реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області - ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, а в подальшому 19 травня 2020 останньому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 3 ст. 365-2 та ч. 3 ст. 362 КК України. 04.06.2020 винесено постанову про визнання нежитлового приміщення, що за адресою: м. Івано-Франківськ, по вул. Шашкевича, 6, речовим доказом у кримінальному провадженні. Враховуючи наведене, на даний час, у органу досудового розслідування, існують обґрунтовані підставі у зверненні до суду із клопотанням про накладення арешту, на об'єкт нерухомості - що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Шашкевича, 6, що на даний час праві приватної власності належить ТОВ «Аквінта», з метою забезпечення його схороності, як такого, що є речовим доказом.
Слідчий в судове засідання не з'явився, просив розглянути клопотання без його участі та без участі представника ТОВ «Аквінта», з метою запобігання відчуженню, застави або зміни власника вказаного майна в інший спосіб.
Згідно з ч.2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
В свою чергу, з клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів встановлено, що органом досудового розслідування не проводиться досудове слідство щодо ТОВ «Аквінта», його службових чи посадових осіб. Таким чином вимогу про проведення розгляду клопотання без участі власника майна не обґрунтовано належними правими підставами.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні 3) наявність суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Отже об'єкт нерухомого майна, приміщення не зберегло на собі слідів злочину, що вчинений способом внесення недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Приміщення за вказаною в клопотанні адресою є нерухомим майном, загрози його знищення чи спотворення суду не надано.
Отже в клопотанні не обґрунтовано яким чином спірне нерухоме майно чи речові права на нього були використані і розглядаються слідчим в якості знаряддя вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також, безпосередньо в клопотанні слідчого вказано, що досудове розслідування здійснюється за фактом неправомірної перереєстрації прав на нерухоме майно за ТзОВ «Гостинець» та одночасно зазначено, що власником майна є третя особа ТзОВ «Аквінта», щодо якої згідно наданих матеріалів не проводиться досудове розслідування, слідчим не надано обґрунтування здійснення ТзОВ «Аквінта» будь-якої неправомірної діяльності.
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Також слід зазначити, що відповідно до частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.
В клопотанні не обґрунтовано відмежування обставин за ним від цивільно-правового спору, в якому учасники спору реалізують їх права та виконують обов'язки з підстав та у порядку, що встановлені законодавством. В клопотанні не обґрунтовано необхідність втручання.
Поняття «зловживання» представлене в статті 17 та статті 35§ 3 (a) (зловживання правом на індивідуальне звернення). Вона посилається на своє звичайне значення відповідно до загальної теорії права, а саме - шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене (Miroпubovs і інші проти Латвії, §§ 62 та 65; S.A.S. проти Франції [ВП], § 66).
В параграфі 68 рішення в справі Європейського суду з прав людини «Birsan проти Румунії» вказано, що ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямована на забезпечення демократій засобами боротьби з діями та діяльністю, які знищують або неналежним чином обмежують основні права та свободи незалежно від того, чи дії або діяльність здійснюються «державою», «групою» або «особою».
У разі встановлення законом правових підстав, порядку та процедури розгляду та вирішення претензій, реалізації прав і обов'язків учасники відповідних відносин зобов'язані їх дотримуватись.
Відповідно до ст. 7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Отже обов'язок доведення перед судом наявності правових підстав клопотання процесуальним законом покладено безпосередньо на суб'єкта відповідного клопотання.
Таким чином клопотання не обґрунтовано належними правовими підставами.
Відповідно зазначеного, суд -
в задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1