Справа № 216/1400/19
Провадження № 2/216/1094/20
іменем України
30 березня 2020 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 22.06.2007 відповідач отримала кредит у розмірі 14000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 19.02.2019 має заборгованість - 60056,92 грн, з яких: 31724,76 грн - тіло кредиту, 10509,31 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - нараховано відсотків за користуванням кредитом, 13977,40 грн - нараховано пені за прострочене зобов'язання, 747,50 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250.00 грн - штраф (фіксована частина), 2847,95 грн - штраф (процентна складова).
Відповідно до п. 1.1.7.11. Договору, Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43. Договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту Клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявної у Клієнта в момент закриття останнього рахунку Клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості. На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Представник позивача, відповідно до ч. 1 ст. 276 ЦПК України, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України. Разом зі своїм представником подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не заперечує факт отримання картки, проте не визнає факт отримання кредитних коштів. Крім того, відповідач не підписував Умови та правила надання банківських послуг, а тому вони не є складовою частиною договору. 17.05.2018 о 03.20 год на мобільний телефон відповідача надійшов вхідний дзвінок від оператора «ПРИВАТБАНК» із запитанням чи не знімалися кошти з рахунку в банкоматі, на що вона відповіла негативно. Після чого стали надходити SMS про перевод коштів. Відповідач через дві хвилини зателефонувала на гарячу лінію ПРИВАТБАНК з проханням заблокувати картки. Разом з цим, вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.02.2019, що набрав законної сили 07.06.2019, був визнаний винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: в тому, що 17.05.2018 приблизно 01.00 год. ОСОБА_2 проник до квартири АДРЕСА_1 , за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_1 , звідки таємно викрав майно, а саме: різнокольорову тканеву жіночу сумочку в якій знаходились документи - посвідчення ветеран праці Серія НОМЕР_1 , на імя ОСОБА_1 ; перепустка № НОМЕР_2 на територію військового містечка, на імя ОСОБА_1 ; пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 , на імя ОСОБА_1 ; безпровідний вимикач від люстри марки «I-FREE»; грошові кошти в сумі 40 гривень; три банківські картки ПАТ «ПриватБанк» з яких знято грошові кошти на загальну суму 34300,98 гривень. Після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на свою користь, завдавши таким чином потерпілій ОСОБА_1 , матеріального збитку на загальну суму 34340,98 гривень. Таким чином встановлено, що відповідач не знімав цих коштів та не користувалась ними. Станом на 17.05.2018 заборгованість по картці «Універсальна» була відсутня. Жодних покупок відповідач не здійснювала та послугою «Миттєва розстрочка» не користувалася.
У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача вказав, що клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на картковому рахунку і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки до стоп-листа платіжної системи.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання форми правочину, істотних умов договору та виконання зобов'язань за кредитним договором, а також Законом України «Про захист прав споживачів».
Судом установлено, що 22.07.2007 публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», укладено кредитний договір з відповідачем, згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 14000,00 грн, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. Базова процентна ставка за кредитом становить 1,9 % в місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 1%.
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 8).
З обґрунтувань позивача вбачається, що відповідач зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконувала, в результаті чого, станом на 19.02.2019 утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку (а.с. 5-7) становить 60056,92 грн, з яких: 31724,76 грн - тіло кредиту, 10509,31 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - нараховано відсотків за користуванням кредитом, 13977,40 грн - нараховано пені за прострочене зобов'язання, 747,50 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250.00 грн - штраф (фіксована частина), 2847,95 грн - штраф (процентна складова).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
З розрахунку заборгованості (а.с. 5-7) та виписки по рахунку(а.с. 87-89) вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами та належним чином виконувала свої зобов'язання щодо повернення кредиту. Заборгованості на рахунку картки напередодні 17.05.2018 у відповідача не було.
17.05.2015 з банкоматів неодноразовими операціями були зняті кошти. Крім того, як вбачається з виписки по банківській картки відповідача, кожного місяця, починаючи з 17.06.2018 до 17.03.2019 на неї нараховувався платіж за послугою «Миттєва розстрочка». Також, 26.06.2018 та 26.07.2018 були внесені суми погашення заборгованості в розмірі 2,50 грн. Проте, як вбачається з деталей операції, дані кошти були внесені в рахунок заборгованості автоматично, шляхом переведення коштів з іншого рахунку відповідача. Будь-яких інших платежів, здійснених особисто відповідачем не відбувалося.
Разом з цим, судом встановлено, що кредитні кошти 17.05.2018 були зняті з карткового рахунку відповідача шляхом вчинення злочину щодо неї, що підтверджується наступним.
18 лютого 2019 року вироком Центрально-Міського району Дніпропетровської області у справі №216/4609/18 (а.с. 57-59) ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Вказаним вироком суду встановлено, що 17.05.2018 приблизно 01.00 год. ОСОБА_2 повторно, діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна та обернення його на власну користь, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, прибув до квартири АДРЕСА_1 , за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_1 . Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел та єдину мету спрямовану на викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій ОСОБА_2 впевнившись в тому, що його дії носять таємний характер, підійшов до одного з металопластикових вікон квартири та за допомогою знайденого неподалік металевого предмету відімкнув металопластикове вікно, через яке ОСОБА_2 проник до приміщення квартири, де взявши руками та утримуючи при собі, таємно викрав майно, а саме: різнокольорову тканеву жіночу сумочку в якій знаходились документи - посвідчення ветеран праці Серія НОМЕР_1 , на імя ОСОБА_1 ; перепустка № НОМЕР_2 на територію військового містечка, на імя ОСОБА_1 ; пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 , на імя ОСОБА_1 ; безпровідний вимикач від люстри марки «I-FREE»; грошові кошти в сумі 40 гривень; три банківські картки ПАТ «Приватбанк» з яких знято грошові кошти на загальну суму 34300,98 гривень. Після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на свою користь, завдавши таким чином потерпілій ОСОБА_1 , матеріального збитку на загальну суму 34340,98 гривень.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що кредитні кошти, за неповернення яких банком було нараховано відсотки та штрафні нарахування не отримувались відповідачем, як позичальником за кредитним договором.
Грошові кошти, зазначені у позові як тіло кредиту, є за своєю правовою природою з урахуванням встановлених судом обставин, майновою шкодою, завданою юридичній особі неправомірними діями винної у скоєнні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у Постанові від 13.05.2015 року по справі №6-71цс15, - не встановлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, свідчить про відсутність вини, як підстави цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п.14.16 ст.14 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Відповідно до вимог п.14.16 ст.14 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідачем було повідомлено банк про викрадення її банківських карток та заявлено про необхідність їх блокування, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, а отже, ризик збитків та відповідальність за здійснення операцій за вказаною карткою несе Банк.
Оскільки під час розгляду справи винних дій відповідача, як власника платіжної картки щодо розголошення особистого коду платіжної картки та інших відомостей, необхідних для ідентифікації власника картки та користування кредитними коштами на рахунку, що передувало зняттю кредитних коштів з рахунку відповідача, не встановлено, а списання грошових коштів з карткового рахунку 17.05.2018 відбулося не за розпорядженням відповідача, як власника рахунку, а внаслідок вчинення злочину, якому вона не сприяла, приймаючи до уваги виконання відповідачем вимог п.14.16 ст.14 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та те, що на час вчинення злочину заборгованість на рахунку картки була відсутня, ОСОБА_1 не повинна нести за такі операції цивільно-правову відповідальність у вигляді сплати кредиту, процентів, пені та штрафів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 81, 89, 128, 131, 136, 141, 247, 258-259, 263, 265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1048, 1049 ЦК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
-позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО 305299;
відповідач:
ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О. Кузнецов