Справа № 216/997/18
Провадження № 2-а/216/22/20
іменем України
24 квітня 2020 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Реви Антона Валерійовича, про скасування постанови, -
ОСОБА_2 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону №1 лейтенанта поліції Реви А.В. серії ВР №103829 від 22.02.2018 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що постановою серії ВР № 103829 від 22.02.2018 відповідачем було накладено на неї адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 грн. Відповідно до вищевказаної постанови позивач 22.02.2018 о 10:00 год, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Петра Калнишевського та Черняховського м. Кривого Рогу, здійснила рух на заборонений сигнал світлофора, а саме: на червоний, чим порушила п. 8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вона вважає, що вказана постанова винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, за відсутності доказів, які б підтверджували факт вчинення ним правопорушення. По-перше, застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, закріплених у ст.ст. 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП. По-друге, відповідач позбавив її права можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. По-третє, відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок, встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП, виніс постанову без пред'явлення та дослідження доказів.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, а також вказала, що наполягає на задоволенні позову.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином, надіслав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки в його діях щодо прийняття постанови серії ВР № 103829 від 22.02.2018 порушень не було. Доказів щодо відсутності в діях позивача порушень Правил дорожнього руху України останнім не надано. При винесенні постанови позивачу були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, при цьому позивач не бажав скористатися всіма правами. В оскаржуваній постанові чітко вказана суть порушення, постанова складена у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015, тому вважає, що при винесенні постанови він керувався нормами КУпАП та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, КУпАП та іншими правовими актами.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як встановлено судом, 22.02.2018 відповідачем була прийнята постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ВР №103829 та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн., у зв'язку з тим, що позивач 22.02.2018 о 10:00 год, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Петра Калнишевського та Черняховського м. Кривого Рогу, здійснила рух на заборонений сигнал світлофора, а саме: на червоний, чим порушила п. 8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 1.9 ПДР України).
Згідно з абзацом 1 підпункту «е» пункту 8.7.3 пункту 8.7 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР), червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
У своєму позові позивач не погоджується з тим, що вона порушила Правила дорожнього руху та запевняє, що відповідачем було порушено процесуальні прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, закріплені у ст.ст. 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з приписами пункту 2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП вбачається, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Тому суд відхиляє доводи позивача, із посиланням на вищевказане рішення Конституційного Суду України, щодо незаконності розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.
Позаяк, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.
Вказана права позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 березня 2018 року у справі №751/6165/17, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, враховується судом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання незаконною оскаржувану постанову з підстав розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на місці зупинки транспортного засобу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З обґрунтувань ОСОБА_2 вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач порушив порядок, встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП, зокрема, не оголосив посадову особу, що розглядає справу, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішенні клопотання та не досліджені докази, не заслухані особи, які беруть участь у справі.
На підтвердження обґрунтованості оскаржуваної постанови відповідачем в якості доказу до письмового відзиву надано відеозапис, який було переглянуто та спростовано позицію позивача щодо порушення інспектором Ревою А.В. порядку розгляду справи. Разом з цим, наданим відеозаписом факт перетинання позивачем перехрестя на червоний сигнал світлофору не зафіксований, а лише відображено світлофор, з увімкненим червоним сигналом світлофору з іншої сторони перехрестя, та транспорті засоби, що проїжджають вищевказане перехрестя. Зі вказаного відеозапису також не можливо встановити які саме автомобілі рухалися, чи був серед них автомобіль позивача та який сигнал світлофору горів у напрямку руху ОСОБА_2 .
Таким чином, доказів передбачених ст. 251 КУпАП, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з чим, відповідач на виконання вимог ст.ст. 7, 245, 251 КУпАП, був зобов'язаний зібрати докази на підтвердження тих обставин, що позивач проїхав регульоване перехрестя вул. Петра Калнишевського та вул. Черняховського м. Кривого Рогу на забороняючий (червоний) сигнал світлофора, оскільки саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, так як постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.
Наданий відповідачем відеозапис суд не може взяти до уваги як належний доказ, оскільки факт вчинення позивачем правопорушення на ньому не зафіксований та ставить під сумнів перетинання перехрестя саме на червоний сигнал світлофору.
Рішенням у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 р. Європейський суд з прав людини встановив, що передбачений п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем не доведено факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення, яке їй інкримінується, та не надано прямих, безспірних і безсумнівних доказів його вини та, беручи до уваги, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, як передбачено ч. 3 ст. 62 Конституції України, це дає підстави дійти до висновку про необхідність задоволення позову.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.п 3.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв'язку з чим, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись Правилами дорожнього руху України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 247, 251, 254, 280, 283, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 3, 9, 32, 71, 72, 90,139, 242, 243-246 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Реви Антона Валерійовича, про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову серії ВР №103829 від 22 лютого 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн 00 коп.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
-позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ;
-відповідач: інспектор роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Рева Антон Валерійович, юридична адреса: 50069, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Волгоградська, буд. 11.
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О. Кузнецов