Справа № 216/1108/19
Провадження № 2-а/216/76/20
іменем України
24 квітня 2020 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Собулевського Володимира Юрійовича, про визнання недійсною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії інспектора роти №1 батальйону №1 полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Собулевського В.Ю. недійсними, постанову НК №406705 від 16.02.2019 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП в розмірі 425,00 грн визнати незаконною та скасувати.
Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що постановою НК№406705 від 16.02.2019 відповідачем було накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП в розмірі 425 грн. Відповідно до вищевказаної постанови позивач 16.02.2019 о 20.18 год, керуючи автомобілем марки «Тойота Ленд Круизер», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Широківській, 118 м. Кривого Рогу, не виконав вимогу державного знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 8.5.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП. Він вважає, що вказана постанова винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, за відсутності доказів, які б підтверджували факт вчинення ним правопорушення. По-перше, застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, закріплених у ст.ст. 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП. По-друге, положеннями КУпАП передбачений 15-денний строк для розгляду справи, але відповідач її розглянув в той же день, а тому позивач не зміг скористатися своїм правом на правову допомогу. По-третє, відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок, встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП, виніс постанову без пред'явлення та дослідження доказів.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, а також вказав, що наполягає на задоволенні позову.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином, відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, про причини своєї неявки суд не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи, відзив на позов чи заперечень від останнього не надходило.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З обґрунтувань позивача судом встановлено, що 16.02.2019 інспектором роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Собулевським В.Ю.винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК №406705, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Надана копія оскаржуваної постанови є нечитабельною, з її змісту неможливо однозначно встановити дату, час, місце вчинення правопорушення, його суть, які вимоги Правил дорожнього руху порушено та за якою статтею КУпАП передбачена відповідальність.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з приписами пункту 2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП вбачається, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Тому суд відхиляє доводи позивача, із посиланням на вищевказане рішення Конституційного Суду України, щодо незаконності розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.
Позаяк, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.
Вказана права позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 березня 2018 року у справі №751/6165/17, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, враховується судом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання незаконною оскаржувану постанову з підстав розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на місці зупинки транспортного засобу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
З обґрунтувань ОСОБА_1 судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою. Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
На думку суду, такі дії інспектора порушили права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Наведені судом обгрунтування збігаються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № №524/9827/16-а.
Разом з цим, доказів передбачених ст. 251 КУпАП, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо, відповідачем не надано. Також відповідач не надав відзив на позовну заяву. Натомість, на запит суду від т.в.о. командира полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області надійшла відповідь, згідно з якою вбачається, що направити відеозапис зі службових портативних відео-реєстраторів з місця складання оскаржуваної постанови є неможливим, так як відеоматеріали не зберіглися.
Разом з цим, надана до матеріалів справи постанова про адміністративне правопорушення, складена з порушенням п.10 розділу XIV «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, зокрема: є нечитабельною, що як наслідок, є порушенням ст. 283 КУпАП, оскільки з неї неможливо зрозуміти суть адміністративного правопорушення.
Таким чином, постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б його обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності, факт вчинення позивачем правопорушення є недоведеним.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача у частині скасування постанови інспектора роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Собулевського В.Ю. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, нормами КАС України у даному випадку не передбачено право суду на визнання або не визнання дій суб'єкта владних повноважень недійсними, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.п 3.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв'язку з чим, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись Правилами дорожнього руху України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 247, 251, 254, 280, 283, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 3, 9, 32, 71, 72, 90,139, 242, 243-246 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Собулевського Володимира Юрійовича, про визнання недійсною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії НК №406705 від 16 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн 00 коп.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
-відповідач: інспектор роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Собулевський Володимир Юрійович, юридична адреса: 50069, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Волгоградська, буд. 11.
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О. Кузнецов