Справа № 202/1258/20
Провадження № 2/202/1136/2020
10 червня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
головуючої судді Бєсєди Г.В.
за участю секретаря Голобородько О.М.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстраційного обліку місця проживання особи, -
ОСОБА_2 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстраційного обліку місця проживання особи.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Її син ОСОБА_3 також є співвласником та зареєстрований у вказаній квартирі, однак фактично в ній не проживає з 2014 року. З цього часу і по даний час не бере участі в утриманні квартири та не оплачує комунальні послуги. Окрім цього, зазначала, що через реєстрацію відповідача вона позбавлена можливості оформити субсидію.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, наполягаючи на його задоволенні з викладених у позовній заяві підстав.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, про відкладення розгляду не клопотав, що не перешкоджає розгляду справи згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України у її відсутності.
Третя особа ОСОБА_4 через канцелярію надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала та просила задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, дослідивши зібрані у справі докази, розглянувши позовні вимоги в заявлених межах, дійшов до наступних висновків.
Згідно матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності: ОСОБА_2 - 1/3 частка, ОСОБА_3 - 1/3 частка, ОСОБА_4 1/3 частка, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження №3/262-09 від 13 листопада 2009 року.
За даними довідки від 02.03.2020 року, виданої адресно-довідковим підрозділом ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області, у вказаній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_3 .
В судовому засідання в якості свідка було допитано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які повідомили суд, що відповідач в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2013 року.
Згідно з ч.3 ст. 319 ЦК України усім власниками забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
За змістом статі 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З наведеного слідує, що власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. Тобто законною підставою для зняття відповідача з реєстраційного обліку у спірній квартирі є вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст.405 ЦК України). Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Як встановлено судом позивач до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право не зверталась. Жодних перешкод в користуванні спірною квартирою відповідач за місцем його реєстрації не чинить, оскільки за місцем реєстрації не проживає.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Суд вважає, що не може підлягати до задоволення вимога позивача про зняття відповідача з реєстраційного обліку у власній квартирі, за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням (згідно із абзацом третім частини першої статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
За змістом ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.
Одночасно слід зазначити, що обставини непроживання як форма користування своєю власністю хоч і не впливають на зміст права власності, однак не залежать від обов'язку співвласника утримувати майно, що є у спільній власності.
Так, власність зобов'язує (ч.4 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Таким чином, відповідач має рівний з позивачем обов'язок з утримання спільної квартири квартири АДРЕСА_1 , і, відповідно, позивач, як особа, що несе в повному обсязі тягар утримання цієї квартири (квартплати, інших комунальних послуг) має право на повернення їй відповідачем (добровільно чи в судовому порядку) тієї частки оплати, що має сплачуватись відповідачем відповідно до її 1/3 частки у спільній власності.
За наведених в обґрунтування позовних вимог обставин, суд приходить до висновку по відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстраційного обліку місця проживання особи - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити, що відповідно до п. 3 розділ ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 284, 354 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя: Г.В. Бєсєда