Справа № 201/13844/19
Провадження № 2/201/937/2020
Іменем України
12 червня 2020 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання - Кисельової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі,
17.12.2019р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі (а.с. 1-4 т. 1).
Ухвалою судді від 18.12.2019р. відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 67-68 т. 1).
Ухвалою суду від 10.03.2020р. за клопотанням позивачки витребувано докази - відомості про доходи відповідача (а.с. 116 - 117 т. 1).
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона перебуває з ОСОБА_2 з 12.10.2013р. у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя подружжя не склалося, шлюбні відносини фактично припинені з травня 2019 року. Дитина мешкає з позивачкою. Остання не працює, шукає роботу після відпустки по догляду за дитиною, матеріальне становище дитини є скрутним, домовитися з відповідачем про розмір матеріальної допомоги для дитини сторони не можуть. Відповідач працевлаштований, працює на двох роботах, але розмір його офіційної заробітної плати є незначним, порівняно з дійсними доходами. Він не має іншої родини, не має на утриманні інших осіб.
Позивачка з дитиною мешкають у належній позивачці квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка придбана за кредитні кошти, перебуває в іпотеці банка. Щомісячний платіж за договором іпотеки складає 2 260 грн.
Згідно з розрахунком позивачки її загальні витрати складають приблизно 11 840 грн., з них - витрати на дитину - 6000 грн. на місяць, а саме: харчування - 2000 грн., засоби гігієни - 500 грн, одяг - 1500 грн., дитячий садок - 500 грн., розважальні заходи -1000 грн., транспортні витрати - 600 грн., комунальні послуги на місяць за квартиру, де проживає дитина - 2000 грн., кредитний платіж за квартиру - 2260 грн.
Відповідач є директором ТОВ «Стальна компанія 2018», статутний капітал якого становить 5 040 708 грн. За даними Єдиного державного реєстру МВС відповідачеві на праві власності з 01.02.2019р. належить автомобіль BMW 5251, 2002 року випуску.
Зазначила, що відповідач надавав позивачці кошти, зараховуючи їх на карту позивачки у AT КБ «Приват Банк» у період з березня 2019 року до вересня 2019 року у розмірах від 1 500 грн. до 10 000 грн., однак ці платежі були не регулярними, однак підтверджують, що відповідач має доходи, що перевищують офіційні.
На підставі викладеного, посилаючись на норми ст.ст. 181, 182 СК України, просила стягувати з ОСОБА_2 на свою користь аліменти щомісячно на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн.
Відповідач позовні вимоги визнав частково. 17.01.2019р. представник відповідача - адвокат Харламов Д.В. (діє на підставі ордеру від 17.01.2020р. - а.с. 84 т. 1) надав відзив на позовну заяву (а.с. 73-79 т. 1), у якому зазначив, що відповідач після припинення шлюбних відносин сумлінно виконує обов'язки з утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , сплачує кошти на картку позивачки в середньому по 5 900 грн., а також надає кошти готівкою, забезпечує доньку продуктами, одягом, оплачує дитячий садок (по 500 грн. на місяць), займається її вихованням.
ОСОБА_2 працює на посаді менеджера зі збуту в ТОВ «Альбатрос Прокат», отримує заробітну платню в розмірі 4 500 грн. на місяць. Працюючи на посаді директора ТОВ «Стальна компанія 2018» відповідач отримує заробітну плату в розмірі 4 200,00 грн. на місяць, всього місячний дохід становить 8 700 грн. Тобто відповідач витрачає на утримання дитини більшу частину свого доходу.
Позивачка також працює, є майстром манікюру, має постійну роботу, має кошти на відпочинок. Вважав, що позивачкою не надано на обґрунтування витрат у розмірі 6 000 грн. належних і допустимих доказів. А транспортні витрати в сумі 500 грн., витрати на сплату комунальних послуги в сумі 2000 грн., сплата по кредиту в сумі 2 260 грн. не є витратами на дитину і не відповідають цільовому призначенню аліментів.
Тому відповідач погоджується сплачувати аліменти лише в розмірі 1/4 від доходів щомісяця, що у грошовому вираженні становить 2 175 грн., що перевищує рекомендований розмір аліментів і відповідає прожитковому мінімуму на дитину віком до 6 років, який складає 2 020 грн. на місяць.
З урахуванням вищевикладеного, просив позов задовольнити шляхом стягнення аліментів не більше ніж 1/4 від заробітку (доходу) ОСОБА_2 .
Позивачка 03.02.2020р. надала відповідь на відзив з додатковими доказами (а.с. 93-108 т. 1), у яких посилалася на ч. 3 ст. 182 СК України, згідно із якою суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Заперечила з приводу того, що сплачувані відповідачем 5 936 грн. складають більшу частину його доходу, оскільки позивач перераховував їй у квітні 2019 року 10 515,00 грн., в липні 2019 року - 10 366,00 грн., що вказує на те, що ці витрати перевищують розмір його офіційного заробітку.
Також вказала, що донька з дитинства хворіє на атопічний дерматит, що підтверджено висновком лікаря, їй рекомендовані засоби для щоденного догляду за шкірою. Такий засобів за даними інтернет-сайту коштує 551 грн., шампунь 80 грн., зубна паста 76 грн., миючий засіб для атопічної шкіри - 343 грн. Інші витрати на дитину обґрунтувала орієнтованими цінами на дитячий одяг за даними дитячих магазинів, розважальних закладів, офіційних інтернет-сайтів. Витрати на транспортування обґрунтувала необхідністю возити дитину на власному автомобілі марки «Chevrolet aveo» 2006 року з об'ємом двигуна 1,498 л, витратами на бензин, кілометражем та кількістю поїздок.
Визнала, що відповідач дійсно оплачує за дитячий садок, проте витрати на садок є більшими, крім того, він часто вносить кошти невчасно. У садку здають кошти у фонди групи, які не документуються до 480 грн на місяць, які позивачка здійснює самостійно на користь дитячого садка. Оскільки сторони не спілкуються, відповідач не обізнаний про потреби дитини в необхідному їй одязі.
Також позивачка надала 09.06.2020р. пояснення щодо витребуваних доказів - виписки з банківського рахунку відповідача у АТ «Приват Банк» (а.с. 150-250 т. 1, а.с. 1-94 т. 2), у яких зазначила, що виписка про рух грошових коштів AT КБ «Приват Банк» станом на 19.05.2020р. доводить, що відповідач має високий дохід, що дозволяє сплачувати аліменти у заявленому розмірі. Обсяг зарахування на картку складає в середньому на місяць 36 779,64 грн. Також відповідач отримує офіційну заробітну плату в сумі 8 400 грн., тобто його сукупний дохід складає 45 179,64 грн. на місяць. Окрім того, відповідно до даних виписки на депозитному картковому рахунку відповідача № НОМЕР_1 від 04.12.2015р., відкритому в AT КБ «ПриватБанк» зберігаються грошові кошти у розмірі 128,92 грн. Сума на депозитному рахунку була 4 038,24 грн., а 28.01.2020р. відповідач зняв кошти в розмірі 4020,00 грн. Натомість законом забороненого використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Відповідач сплачував аліменти на її рахунок на утримання дитини у період з березня по вересень 2019 року у розмірі від 5 000 до 10 000 грн., з жовтня 2019 року до листопада 2020 року сплачував по 1 500 грн., а потім з січня 2020 року перестав платити.
З огляду на викладене, наполягала на задоволенні позовних вимог.
12.06.2020р. позивачка надала заяву, в якій просила справу слухати без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Відповідач в судове засідання, призначене на 12.06.2020р. не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи (а.с. 99 т. 2), додаткових заяв клопотань суду не надав. Враховуючи наявність відзиву відповідача, з якого вбачається позиція про незгоду з позовними вимогами, означене виключає сукупність підстав, передбачених ст. 280 ЦПК України для винесення заочного рішення, суд розглядає справу у порядку загального позовного провадження з винесенням судового рішення на загальних підставах.
З урахуванням заяви позивачки, судове засідання відповідно до положень ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України відбувалось за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши зібрані по справі докази відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Судом встановлено, що батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 6 т. 1).
Дитина мешкає з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідачем не заперечується у відзиві та підтверджено довідкою про склад сім'ї від 29.01.2020р. (а.с.102 т. 1).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від пред'явлення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до п.п. 1. 2, 3, 3-1, 3-2 ч. 1 ст. 182 СК України (в редакції Законів України від 17.05.2017р. та 03.07.2018р.) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.
Для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 займає посаду директора у ТОВ «Стальна компанія 2018», отримує заробітну плату в розмірі 4 200,00 грн. на місяць, що підтверджується довідкою про доходи № 1 від 16.01.2020р. (а.с. 58-61, 83 т. 1).
Також ОСОБА_2 працює на посаді менеджера зі збуту в ТОВ «Альбатрос Прокат», отримує заробітну платню в розмірі 4 500 грн. на місяць, що підтверджується з довідкою про доходи №1 від 16.01.2020р. (а.с. 82 т. 1).
З представленого позивачкою витягу з Єдиного державного реєстру МВС Відповідачу видно, що відповідачеві на праві власності належить автомобіль BMW модель 5251, 2002р. випуску, зареєстрований 01.02.2019р., об'єм двигуна 2 494 (а.с. 57 т. 1).
Визначаючи розмір аліментів, судом також враховано положення частини 3 ст. 182 СК України (в редакції Закону України від 03.07.2018р.), де визначено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід) і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як видно з наданої на вимогу суду банківської виписки з рахунку AT КБ «ПриватБанк», відкритого на ОСОБА_2 № НОМЕР_5 від 19.05.2020р., з якого відповідач переказував позивачці кошти, він має у своєму розпорядженні й інші грошові кошти, якими користується, але які не відображені у довідках про офіційні доходи (а.с. 150-250 т. 1., а.с. 1 - 94 т. 2). Доказів джерел походження цих коштів відповідач не надав. Обсяг зарахування на картку в середньому складає понад 30 000,00 грн. щомісячно.
Аналізуючи матеріальне становище відповідача, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) відповідача за довідками ТОВ «Стальна компанія 2018» і «ТОВ «Альбатрос Прокат», та враховує наявність на праві власності у відповідача нерухомого майна (автомобілю), та можливість здійснювати витрати на його утримання (вбачається з виписки з банківського рахунку), що підтверджують задовільне матеріальне становище відповідача.
Суд також враховує й те, що інших дітей відповідач не має, іншим особам аліменти не сплачує.
При цьому, хоч відповідач і погоджується у відзиві виплачувати аліменти щомісячно тільки у розмірі прожиткового мінімуму на дитину, однак, як свідчать матеріали справи, відповідач сплачував на користь позивачки кошти з березня 2019 року по вересень 2019 року в сумах від 6 000,00 грн. до 10 000,00 грн. щомісячно, що вказує на можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, аніж прожитковий мінімум для дитини.
За вищезазначеного, суд робить висновок, що відповідач у змозі надавати матеріальну допомогу дитині в розмірі більшому, ніж один прожитковий мінімум на дитину у віці до 6 років у 2020 році.
Водночас, суд критично оцінює доводи позивачки про те, що до витрат на дитину відноситься сплата комунальних платежів в сумі 2 000 грн., сплата за кредитним договором в сумі 2 260 грн., а також «транспортні» витрати в сумі 600 грн., оскільки платником комунальних послуг, платником кредиту, користувачем автомобілю є сама позивачка і ці витрати прямо не пов'язані з утриманням дитини.
Також при прийнятті даного рішення судом враховано положення ч. 1 ст. 140 СК України, про те, що позивачка має такі ж обов'язки щодо утримання дитини, як і відповідач. Виходячи із засад рівності обов'язків батьків щодо дитини, суд зауважує на тому, що позивачка також на рівні з відповідачем має утримувати свою дитину, у зв'язку із чим має підтвердити належними доказами фактичні витрати на їх утримання, однак на підтвердження витрат на утримання дитини нею надана лише довідка КЗО ДНЗ № 326 ДМР про вартість харчування на день в сумі 12,73 грн. (а.с. 103 т. 1).
Інші суми орієнтованих щомісячних витрат на утримання дитини в загальній сумі 5000,00 грн. (одяг - 1 500,00 грн., харчування - 2 000,00 грн., засоби гігієни - 500,00 грн., розважальні заходи - 1 000,00 грн.) належними і допустимими доказами не підтверджені (а.с. 2 т. 1).
Стосовно доводів відповідача про те, що він самостійно оплачує дитині дитячий садок, купує речі, продукти, суд зауважує на тому, що матеріальне забезпечення (яке відповідач здійснював в розмірах на власний розсуд) по відношенню до малолітньої дитини є його обов'язком, а не правом, а регулярне отримання аліментів є гарантованим правом позивачки, відтак суд не може відмовити в задоволенні позову лише з цих підстав.
Позивачка має право отримувати регулярно суми аліментів у чітко встановленому розмірі, розраховуючи свій бюджет, як на суму аліментів, так і на дату їх надходження.
Слід звернути увагу на те, що стягнення аліментів на утримання дітей за цим рішенням з відповідача буде відбуватися з дня пред'явлення позову, отже допомога дітям (грошима, речами, подарунками, одягом та ін.), яку відповідач здійснював раніше, для правильного вирішення спору значення не має.
За таких обставин, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи, що розмір прожиткового мінімуму для дитини у віці до 6 років на 2020 рік встановлено у вищезазначених розмірах, суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття в розмірі 4 500,00 грн. щомісячно, стягуючи аліменти на користь матері дитини ОСОБА_1 , починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, а саме з 17.12.2019р.
Сума, яка дорівнює 4 500 грн. не є меншою, ніж 50% прожиткового мінімуму протягом усього 2020 року.
Ця сума є необхідною та достатньою для утримання, виховання, лікування дівчинки. Малолітня дитина потребує щоденних витрат на харчування, одяг, щорічний відпочинок тощо. Крім того, ОСОБА_3 має захворювання на атопічний дерматит, що підтверджено висновком лікаря (а.с. 101 т. 1), тому їй рекомендовані спеціальні засоби для щоденного догляду за шкірою.
Варто зазначити, що статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та інших випадках, які передбачені цим кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі в межах платежу за один місяць.
Обговорюючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що позивачка при пред'явленні позову була звільнена від сплати судового збору, то на підставі ст. 2 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн., що є мінімальною ставкою судового збору на 2019 рік (на момент подачі позову).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 140, 180 - 184, ч. 1 ст. 191 СК України, ст. 2 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, п.1 ч. 1 ст. 430, ст.ст.274, 275 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, в розмірі 4 500 грн. щомісячно, стягуючи аліменти на користь матері дитини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), починаючи стягнення дня пред'явлення позову, а саме з 17 грудня 2019 року.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені статтею 354 ЦПК України для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Наумова О.С.