П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/2872/19
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Херсон;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
19.02.2020 року;
Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Ойл 1" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Ойл 1" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Ойл 1" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.09.2019 року №000004/21-22-32-36922727 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем порядку роздрібної торгівлі складені за результатом фактичної перевірки, проведеної у відповідності до норм податкового законодавства. У тому числі, перед початком перевірки підприємству не було вручено відповідне направлення на перевірку та не доведено її підстави, вичерпний перелік яких установлений на рівні закону. При цьому, під час накладення стягнення контролюючим органом не було враховано, що в силу положень ч. 22 ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", не застосовуються фінансові санкції, передбачені ст. 17 вказаного Закону, у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії. Таким чином, оскільки на момент виявлення порушення позивачем ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності і під час перевірки відповідач діяв не у відповідності до установленого порядку, оспорюване рішення не може відповідати критерію обґрунтованості і правомірність, що є безумовною підставою для його скасування.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки спростовуються матеріалами цієї перевірки, у тому числі дослідженими під час судового розгляду.
Водночас, з огляду на те, що контролюючим органом доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", ці обставини не спростовані позивачем, у тому числі встановлена неможливість поширення на здійснення роздрібної торгівлі пальним звільнення від відповідальності на підставі ч. 22 ст. 18 вказаного Закону, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішення суб'єкта владних повноважень та відсутність обставин для його скасування.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Ойл 1", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та необґрунтовано не враховано допущені порушення перевіряючими під час фактичної перевірки, а також правила законодавства, яке звільняє суб'єкта господарювання від відповідальності на момент вчинення правопорушення. За таких обставин, у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення адміністративного позову та скасування рішення відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 21.08.2019 року на підставі наказу від 31.07.2019 року №989, направлень від 20.08.2019 року №237, №238 ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі проведена фактична перевірка АЗС за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, смт. Дніпряни, вул. К. Маркса, 2а, яка належить суб'єкту господарювання ТОВ "Транс Ойл 1", з питань додержання вимог діючого законодавства у сфері виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального, за результатом якої складено акт від 21.08.2018 року №86/40/36922767.
Підставою для проведення перевірки стала інформація з АІС "Податковий блок" по РРО 3000198865 про реалізацію позивачем 01.07.2019 року підакцизного товару - пального (бензин А-92, А-95, дизельне паливо) без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Перевіряючими враховано, що строк дії відповідної ліцензії встановлений підприємству з 16.07.2019 року.
Вказані обставини свідчили про порушення позивачем ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
На підставі виявлених порушень ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі винесено рішення від 10.09.2019 року №000004/27-22-32-36922727, яким до ТОВ "Транс Ойл 1" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 250 000 грн.
Не погоджуючись із накладенням стягнення, посилаючись на необґрунтованість і неправомірність рішення суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 року №222-VIII ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
За правилами ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 року №481/95-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.
Відповідно до ч.ч. 20, 25, 30, 34 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - у розмірі 250000 гривень.
Слід зазначити, що правила Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР, зокрема, в частині обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати роздрібну торгівлю пальним за наявності відповідної ліцензії, введені в дію Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIII, згідно Прикінцевих та перехідних положень якого цей Закон набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), що набирає чинності з 1 липня 2019 року.
Отже, з 01.07.2019 року суб'єкти господарювання здійснюють роздрібну торгівлю пальним за наявності ліцензії на такий вид діяльності.
У разі порушення вказаних вимог закону суб'єкти господарювання несуть відповідальність у вигляді накладення фінансових санкцій у встановленому розмірі.
Так, за даними АІС "Податковий блок" по РРО 3000198865, який використовується позивачем на АЗС за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, смт. Дніпряни, вул. К. Маркса, 2а, суб'єктом господарювання 01.07.2019 року проведено реалізацію пального на загальну суму 2 745,46 грн.
При цьому, право на роздрібну торгівлю пальним позивач набув з 16.07.2019 року, а саме з моменту строку дії відповідної ліцензії.
Факт реалізації пального підтверджується і Z-звітом, роздрукованим з реєстратора розрахункових операцій ФН 3000198865, згідно якого позивачем здійснено відпуск ПММ на загальну суму реалізації у розмірі 2 745,46 грн., чим зменшено резервуари №01 Дизпалива Євро та №03 Бензин А-92 відповідно на 10,9 та 63,48 літрів.
Разом з цим, судом першої інстанції надано вірну правову оцінку вказаним обставинам та правильно враховано, що за правилами ч. 22 ст. 18 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.
Тобто, не підлягають застосуванню до суб'єктів господарювання штрафні санкції, передбачені ст. 17 вказаного Закону, за зберігання пального без ліцензії до 31 березня 2019 року.
Отже, оскільки вчинене позивачем правопорушення полягає у здійсненні роздрібної торгівлі пальним без ліцензії, судом першої інстанції правильно зазначено, що умови, передбачені ч. 22 ст. 18 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), на нього не поширюються.
Разом з цим, відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно із п. 80.1, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до п.п. 80.5, 80.9, 80.10 ст. 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Так, за правилами п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Згідно із п.п. 82.3, 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як встановлено під час вирішення спору та вбачається із матеріалів справи, підставою для проведення перевірки стала наявна у контролюючого органу інформація про порушення платником умов реалізації пального та необхідністю у зв'язку із цим здійснення перевірочних функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального.
Вказані підстави для проведення фактичної перевірки прямо передбачені п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України і наведені у наказі на перевірку, який разом із відповідними направленнями були вручені під розпис бухгалтеру підприємства.
Фактична перевірка проведена у строк в один день, її результати оформлено відповідним актом, примірник якого був вручений вищевказаній посадовій особі позивача під розпис.
Наведене свідчить про дотримання відповідачем приписів п. 82.3 ст. 82, п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України, а доводи позивача про порушення установленого порядку фактичної перевірки не знаходять свого підтвердження.
Враховуючи викладене, оскільки висновки контролюючого органу про здійснення позивачем роздрібної торгівлі підтверджені належними доказами та не спростовані позивачем, під час здійснення своїх функцій відповідача діяв у відповідності до норм податкового законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вказав на необґрунтованість адміністративного позову, відсутність підстав для його задоволення та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Апеляційний суд відповідно до ч. 2 ст. 303 КАС України не враховує доповнення до апеляційної скарги у зв'язку із не наданням апелянтом доказів надсилання копій відповідних доповнень іншим учасникам справи.
З огляду на наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Ойл 1" - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло