Справа № 316/1693/17
Провадження № 2/316/5/20
"04" червня 2020 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області
у складі головуючого судді Бульби О.М.
за участю секретаря судового засідання Черкашиної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Енергодара, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №316/1693/17 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діють адвокати: Дорошев Сергій Іванович, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Темненко Валентина Олександрівна про припинення права на частку у спільному майні та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Темненко Валентина Олександрівна до ОСОБА_1 , в інтересах якої діють адвокати: Дорошев Сергій Іванович, ОСОБА_2 , про визначення порядку користування квартирою, -
30.10.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просить суд:
- припинити право ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/6 частку у спільній квартирі АДРЕСА_1 ; .
- виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію, яка знаходиться на депозитному рахунку суду в сумі 83617 грн. в рахунок належної йому 1/6 частки в квартирі АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору в сумі 882 грн. 17 коп., витрати на проведення експертного дослідження по встановленню ринкової вартості спірної квартири в сумі 600 грн. та на оплату гонорару адвокату в сумі 4000 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви, позивач зазначає, що 13.08.2005 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, від якого мають спільну дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя не склалося і за її позовом шлюб було розірвано судом 06.08.2016 року.
01.07.2010 р. позивач разом із своєю матір'ю ОСОБА_5 та сестрою - ОСОБА_6 , за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Осипенко Л.А. та зареєстрованого за №2353, придбали квартиру АДРЕСА_1 кожному по 1\3 частики квартири. Після смерті матері - ОСОБА_5 , позивач успадкувала 1\3 частину квартири, що належала її матері і отримала право власності на спадкове майно. ОСОБА_6 також подарувала позивачу свою 1\3 частку даної квартири.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 03.03.2017 р. по цивільній справі №316/1753/16-ц визнано та припинено право спільної сумісної власності позивачки та ОСОБА_3 на 1\3 частку квартири АДРЕСА_2 , набуту на підставі договору кулівлі-продажу квартири від 01.07.2010 р. та визнано право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на 1/3 частку зазначеної квартири, в рівних частках. З посиланням на ст.365 Цивільного Кодексу України, якою передбачено припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, позивач вважає, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена йому в натурі, оскільки квартира АДРЕСА_1 жилою площею - 39,9 кв.м., має 3 кімнати площами 9,8 кв.м., 12,2 кв.м., 17,9 кв.м., таким чином 1/6 частка в зазначеній спільній квартирі складає 6,65 кв.м. (39,9 кв.м. : 6) і така частка не може бути виділена в натурі, оскільки є неподільною річчю так як її відокремлення від інших часток неможливе без порушення будівельних і санітарних норм та стандартів, а отже і спільне володіння і користування майном є неможливим.
Крім того, вказує, що починаючи з 01.07.2010 р., до розірвання та після розірвання шлюбу, відповідач в спірній квартирі жодного дня не проживав, квартирну плату і комунальні послуги жодного разу не сплачував, його постійне місце проживання зареєстровано по АДРЕСА_3 , а фактично, відповідач тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_4 , отже, відповідач житлом забезпечений. Крім того, як до так і після розірвання шлюбу між ними склалися неприязні стосунки, відповідач неодноразово зламував замок на вхідних дверях псував речі, брав речі з квартири без її відома та дозволу, у зв'язку з чим вона зверталась до поліції.
Позивач вважає, що припинення права на незначну частку у спільному майні з виплатою компенсації не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача (т.1 а.с.2-5).
Ухвалою судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського М.В. від 01.11.2017 р. провадження по справі було відкрито (т.1 а.с.35).
У зв'язку з закінченням повноважень судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського М.В., розпорядженням №13-149 від 24.05.2018 р. заступника керівника Енергодарського міського суду Запорізької області Костюченко О.М. було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (т.1 а.с.47) та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано до розгляду судді Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовській Н.О. (т.1 а.с.48), яку ухвалою від 25.05.2018 р. прийнято до розгляду суддею Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовською Н.О. (т.1 а.с.49).
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.07.2018 р., у зв'язку з набуттям чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. по справі призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.61).
03.08.2018 р. представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , за нотаріальною довіреністю (т.1 а.с.71), було подано на позовну заяву письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнає, також зазначає, що вимоги позивача порушують принцип рівності прав співвласників та інтереси відповідача та вважає безпідставними посилання позивача щодо неможливості спільного проживання сторін у квартирі, як і посилання позивача на те, що 1/6 частка квартири є незначною, а сума компенсації вказана позивачем, не вирішить питання забезпечення відповідача іншим житлом (т.1 а.с.72-75)
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.07.2018 р. під голуванням судді Вільямовської Н. О. по справі було призначено судову економічну експертизу, на час проведення якої провадження по справі було зупинено (т.1 а.с.87).
06.11.2018 р. провадження по справі було відновлено ухвалою судді Енергодарського міського суду Запорізької області, для вирішення питання щодо погодження строку проведення експертизи за листом директора науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.09.2018 р. та призначено до розгляду (т.1 а.с.103).
У зв'язку з закінченням повноважень судді Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовської Н.О., розпорядженням №13-337 від 07.11.2018 р. заступника керівника Енергодарського міського суду Костюченко О.М. було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (т.1 а.с.107) та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано до розгляду судді Енергодарського міського суду Запорізької області Бульбі О.М. (т.1а.с.108).
Ухвалою судді Енергодарського міського суду Запорізької області Бульби О.М. від 07.11.2018 р. дану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т.1 а.с.109).
Ухвалою суду від 28.11.2018 р., за наслідками розгляду клопотання про погодження строку проведення експертизи директора науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.09.2018 р., зазначене клопотання задоволено, провадження по справі на час проведення експертизи зупинено (т.1 а.с.118).
Ухвалою суду від 08.07.2019 р. провадження по справі поновлено та справу призначено до підготовчого судового засідання (т.1 а.с.185).
03.08.2018 р. до Енергодарського міського суду Запорізької області, через канцелярію, із зустрічною позовною заявою звернувся ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Темненко Валентина Олександрівна до ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дорошев Сергій Іванович, в якій просить суд: встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :
- ОСОБА_3 , визначити в користування ізольовану житлову кімнату площею 9,8 кв.м.,
- ОСОБА_1 , визначити у користування: житлову кімнату площею 12,2 кв.м. і лоджію площею 2,0 кв.м., яка примикає до неї, та кімнату площею 17,9 кв.м. і балкон площею 0,9 кв.м., який до неї примикає.
- у спільному користуванні залишити: кухню площею 8,1 кв.м., коридор площею 10,1 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., вбудовану шафу площею 0,4 кв.м. та вбудовану шафу площею 1,2 кв.м.
- вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог, зазначено, що з 13.08.2005 р. по 06.08.2016 р. ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , за час якого, у подружжя народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося та шлюб було розірвано в судовому порядку за ініціативи відповідача 06.08.2016 р.
В період шлюбу, а саме 01.07.2010 р., подружжя за спільні кошти придбали 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . Інші 2/3 частки зазначеної квартири в рівних частках придбали її рідні, а саме: мати - ОСОБА_5 та сестра - ОСОБА_6 . Договір купівлі-продажу квартири в той же день було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко Л.А. та зареєстровано в реєстрі за №2353. Всі правовстановлюючі документи на 1/3 частку квартири було оформлено на ім'я ОСОБА_1 . На теперішній час відповідачка стала власницею і інших часток квартири. Своє право власності позивачем відстоювалось у судовому порядку. Не визнаючи права позивача на частку у квартирі, колишня дружина позивача всіма силами намагалась зробити так, щоб позивач не проживав у квартирі і з цією метою влаштовувала сварки та скандали на рівному місті. ОСОБА_3 став заручником ситуації і тому вимушений був залишити квартиру, поїхавши проживати на орендовану квартиру та звернутись до суду з позовом про розподіл спільно нажитого майна подружжя. Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 03.03.2017 р. за було визнано право власності ОСОБА_3 на 1/6 частку квартири. Своє право власності він зареєстрував належним чином.
Відповідно до технічного паспорту на спірну квартиру, вона складається з 3 житлових кімнат загальною площею 39,9 кв.м., з яких одна кімната площею 9,8 кв.м., 2-га кімната площею 12,2 кв., 3-тя кімната площею 17,9 кв.м., кухня площею 8,1 кв.м., коридор площею 10,1 кв.м., вбиральня площею 0,9 кв.м., ванна кімната площею 2,6 кв.м., вбудовані шафи площею 0,4 кв.м. та 1,2 кв.м., а також балкон площею 0,9 кв.м. та лоджія площею 2 кв.м. Загальна площа квартири складає 66,1 кв.м. Виходячи з площі квартири та розміру частки ОСОБА_3 , йому належить 6,65 кв.м. житлової площі (39,9 кв.м. : 6 = 6,65 кв.м.).
Сторона позивача за зустрічною позовною заявою вважає, що порядок користування квартирою, який просить визначити у зустрічному позові, відповідає вимогам закону (т.1 а.с.195-198)
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.08.2019 р. - зустрічна позовна заява прийнята до провадження та об'єднана у одне провадження з первісною позовною заявою (т.1 а.с.205-206).
23.09.2019 р. представником відповідача за зустрічною позовною заявою-позивача за первісною позовною заявою: адвокатом Коваленко Володимиром Васильовичем, який діє на підставі письмового ордеру (т.1 а.с.215) було подано до суду, через систему «Електроннний суд», письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, у змісті якого вважає безпідставними та незаконними позовні вимоги зустрічної позовної заяви, у зв'язку з чим в їх задоволенні просить відмовити, вимоги первісної позовної заяви вважає такими, що відповідають вимогам закону (т.1 а.с.214, 216-217).
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.02.2020 р. підготовче провадження у даній цивільній справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті (т.1 а.с.247).
В судовому засіданні позивач за первісною-відповідач за зустрічною позовними заявами: Позивач ОСОБА_1 , позовні вимоги за своїм позовом підтримала у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги не визнала, зазначивши також, що на дату розгляду справи, їй належить на праві власності 5/6 частки квартири. 1/6 частки квартири це дуже мало, а отже ОСОБА_3 не може жити у квартирі. Крім того, неможливість проживання разом з колишнім чоловіком пояснила також неправомірною поведінкою останнього і неприязними стосунки, які існують між ними. Вимоги своєї позовної заяви підтримала, в задоволенні вимог зустрічного позову просить відмовити.
Представник позивача за первісною-відповідача за зустрічною позовними заявами: адвокат Дорошев Сергій Іванович, який діє на підставі угоди (т.1 а.с.7, 8, 9) в судовому засіданні позовні вимоги первісної позовної заяви підтримав у повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог просить відмовити. Також вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 доведені та належним чином обґрунтовані, вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 вважає безпідставними та незаконними, у тому числі, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 просить захистити своє право власності, а саме: визначити порядок користування своєю власністю за рахунок прав іншого співвласника, що є недопустимим. Неможливість встановити порядок володіння і користування спільним майном обґрунтовує як неприязними стосунками між співвласниками, а також того, що ОСОБА_3 не вказав на якій підставі він просить виділити йому у користування частину житлової площі, яка належить ОСОБА_1 , зазначаючи також, що у відповідності до нормативних документів діючих в області будівництва на території України, а саме п.2.22, п.2.24 ДБН В.2-2-15-2005, для обладнання роздільних квартир необхідно наявності в житловому будинку 2-х приміщень з площами не менше 15,0 кв.м. (житлових кімнат), 2-х приміщень не менше 7,0 кв.м. (кухня), 2-х санвузлів, а п.8.11 ДБН 8.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» забороняється при реконструкції і капітальному ремонті розміщувати кухні и санвузли над і під житловими кімнатами. Крім того, вважає, що ОСОБА_3 вказуючи на те, що не має вільного доступу до спірної квартири, не надав суду жодного підтвердження цього, а отже, такі посилання є його припущеннями.
Представник позивача за первісною-відповідача за зустрічною позовними заявами: адвокат ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 просить відмовити, надавши пояснення аналогічні викладеним в первісному позові ОСОБА_1 . Крім того, зазначив на відсутність нормативно-правового обґрунтування вимог зустрічної позовної заяви, а отже вини є незаконними. Користування спільним майном сторін по справі вважає неможливим, оскільки ОСОБА_3 зловживає своїми правами співвласника, псує майно та перешкоджає ОСОБА_1 користуватись та володіти спільним майном в повній мірі. Позивачем ОСОБА_1 виконані умови закону щодо внесення грошової суми, які, на думку представника, підлягають виплаті ОСОБА_3 .
Відповідач за первісним-позивач за зустрічним позовами: ОСОБА_3 , у судове засідання не з'явився, надавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутності за участі представника - адвоката Темненко Валентини Олександрівни (т.1 а.с.70).
В судовому засіданні, представник відповідача за первісною-позивача за зустрічною позовною заявою: адвокат Темненко Валентина Олександрівна (т.1 а.с.244-244зворот), позовні вимоги первинної позовної заяви не визнає в повному обсязі, просила відмовити в їх задоволенні, позовні вимоги зустрічної позовної заяви підтримала та просить суд їх задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у зустрічній позовній заяві та відзові на позовну заяву ОСОБА_1 .. Крім того, зазначила, що ОСОБА_3 не має іншого житла, а отже позбавлення його права власності на частку у спірній квартирі порушить його конституційне право та завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки ця квартира є його єдиним можливим місцем проживання. Вважає безпідставними доводи сторони позивача за первісним позовом щодо неможливості проживання сторін у одній квартирі та користування нею, оскільки належних, допустимих та достатніх доказів які б на це вказували, надано не було. Крім того, вказує, що саме ОСОБА_1 чинила ОСОБА_3 перешкоди у користуванні ним спірною квартирою, у тому числі, шляхом зміни замків вхідних дверей. Посилання сторони позивача за первісною позовною заявою на те, що розмір частки відповідача за первісним-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 є незначною, не може бути достатньою підставою для припинення його права власності на частку у спірній квартирі, оскільки в разі задоволення таких вимог, буде порушено принцип рівності прав співвласників, правовий же режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Отже, з врахуванням обставин справи, вважає, що припинення права власності ОСОБА_3 на 1/6 частину спірної квартири завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3 . Крім того, спірна квартира знаходиться у місті, де відповідач має постійну роботу, що, вважає, також повинно бути враховано при вирішенні питання.
Вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні спору у даній справі, суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Судом встановлено, що 13.08.2005 р. по 06.08.2016 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.11), від якого мають спільну доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.12). Учасниками справи не заперечується, що шлюб між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 06.08.2016 р.
01.07.2010 р. було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко Л.А. та зареєстровано в реєстрі за №2353 (далі - Договір купівлі-продажу) (т.1 а.с.19-20зворот). У вказаному Договорі купівлі-продажу, покупцями зазначено в рівних частках: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
17.11.2014 р. ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 за нотаріально посвідченим договором дарування 1/3 частки (т.1 а.с.23-24зворот).
Крім того, 15.11.2014 р. ОСОБА_1 отримала у спадщину від ОСОБА_5 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за законом (т.1 а.с.25).
На виконання Закону України від 09.04.2015 № 17-VІІІ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», розпорядженням Енергодарського міського голови «Про перейменування вулиць Комсомольської і Радянської в м. Енергодар» від 18.02.2016р. №56-р, у т ому числі, вулиця Комсомольська була перейменована на вулицю Молодіжна (https://www.en.gov.ua/files/upload/18.02.16%20%E2%84%9656-%D1%80.pdf), у зв'язку з чим, вірним буде зазначення вулиці на якій знаходиться будинок АДРЕСА_6 , що є предметом розгляду даної справи, як - вулиця Молодіжна.
Відповідно до технічного паспорту на спірну квартиру, загальна площа даної квартири становить 66,1 кв.м. та складається: з кухні площею 8,1 кв.м., коридору площею 10,1 кв.м., вбиральні площею 0,9 кв.м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м., двох вбудованих шаф площею 0,4 кв.м. і 1,2 кв.м., 3 (трьох) житлових кімнат загальною площею 39,9 кв.м., з яких: одна кімната площею 9,8 кв.м., друга кімната площею 12,2 кв.м., третя кімната площею 17,9 кв.м., а також балкону площею 0,9 кв.м. та лоджії площею 2,0 кв.м. (т.1 а.с.21-22).
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 03.03.2017 р., яке набрало законної сили, а отже відповідно до частин 4, 5 статті 82 УПК України, не доказуються при розгляді даної справи, було припинено право приватної власності ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , отриману нею на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.07.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2353 і визнано право приватної власності ОСОБА_1 на 1/3 частку зазначеної квартири, визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на 1/3 частку вищезазначеної квартири, припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на 1/3 частку зазначеної квартири та визнано право часткової ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири в рівних частках, тобто по 1/6 частці за кожним (т.1 а.с.13-14зворот).
Право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на відповідну частку у квартирі АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), було зареєстровано належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідними Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (т.1 а.с.234, 235-243), згідно яких, за ОСОБА_1 (позивач за первісним-відповідач за зустрічним позовами) - зареєстровано право приватної часткової власності на 5/6 частки спірної квартири, за ОСОБА_3 (відповідач за первісним позовом-позивач за зустрічним позовом) - зареєстровано право приватної часткової власності на 1/6 частки спірної квартири.
Відповідно до даних висновку суб'єкта оціночної діяльності: ТОВ «Аналітичний центр Дробнова» викладеного у звіті про незалежну оцінку спірної квартири від 25.10.2017 р., надану стороною позивача за первісним позовом, вартість об'єкта оцінки, тобто, квартири АДРЕСА_1 , складає 501700 грн. (т.1 а.с.15-16зворот).
Відповідно до Висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.05.2019 р., проведеного на виконання ухвали суду у даній цивільній справі (т.1 а.с.134-183), ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 486501 грн. (т.1 а.с.141).
Згідно з частинами 4, 5 статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 321 ЦК України.
Як вбачається з огляду практики Європейського суду з прав людини, термін «житло» в тлумаченні Суду означає переважне місце, де особа мешкає на постійній основі, або де особа мала твердий намір мешкати (справи «Новоселицький проти України», «Кривицька та Кривицький проти України», «Прокопович проти Росії»).
Відповідно до ч.3 ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, як з підстав, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських інтересів.
Частиною 1 статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких, суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні, а саме: частка є незначною і не може бути виділена у натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливе за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених частиною першою статті 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 р. у справі №6-8іцсіі та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 р. по справі №908/1754/17.
При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном (Постанова Верховного суду від 18.07.2019 р. по справі № 210/2236/15-ц, провадження № 61-339240018 (ЄДРСРУ№ 83105519).
У зв'язку з пред'явленням позову про припинення права власності, відповідно до вимог ст.365 ЦК України, позивачем за первісним позовом - ОСОБА_1 було виконано умову щодо попереднього внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Запорізькій області компенсацію вартості частки у спірній квартирі, яка належить відповідачу та перераховано 81083 гривень 50 копійок, що підтверджується квитанцією №0.0.17256000369.1 від 03.06.2020 р. Енергодарського відділення Запорізького РУ АТ КБ «ПриватБанк» (т.2 а.с.7).
Обґрунтовуючи вимоги первісного позову, сторона позивача за цим позовом, у якості підстав для припинення права ОСОБА_3 на його частку у праві спільної часткової власності на спірну квартиру вказує, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим.
Суд не приймає, як належний доказ підтвердження неможливості спільного користування квартирою адвокатський запит №1956 від 06.02.2020 р., опис документів, що надано адміністратору для проведення реєстрації документів з питань надання адміністративних послуг та фотокартки, оскільки адвокатський запит №1956 від 06.02.2020 р. та опис документів, що надано адміністратору для проведення реєстрації документів з питань надання адміністративних послуг, наданих стороною позивача за первісним позовом, оскільки вини не стосуються предмету спору, а надані фотокартки неможливо ідентифікувати у співставленні із спірною квартирою.
Суд критично відноситься до наданих стороною позивача за первісним позовом висновків за її зверненнями до поліції, оскільки останні не підтверджують, що саме ОСОБА_3 завдавав шкоди майну та чинив перешкоди ОСОБА_1 у проживанні в спірній квартирі.
Як встановлено судом, відповідач за первісним-позивач за зустрічним позовами - ОСОБА_3 не має іншого житла, крім 1/6 частки власності у спірній квартирі, компенсація вартості належної йому частки у спірній квартирі, про яку просить сторона позивача за первісним позовом, на думку суду, є незначною, а отже не забезпечить ОСОБА_3 відповідача за первісним позовом можливості придбати у власність квартиру для проживання. При цьому, як встановлено судом, ОСОБА_3 працює на ВП Запорізька АЕС ДП НАЕК «Енергоатом», який розташовано в місті Енергодарі.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що припинення права власності ОСОБА_3 на його 1/6 частку у спірній квартирі завдасть істотної шкоди його інтересам, що є неприпустимим, у зв'язку з чим, суд вважає, що вимоги первісної позовної заяви задоволенню не підлягають, а підлягають задоволенню вимоги зустрічної позовної заяви, оскільки вони є такими, що відповідають інтересах ОСОБА_3 не порушують вимог закону, виходячи з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст.356, ч. 1-3 ст.358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок житлового будинку з володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Домовленості про порядок володіння та користування спірної квартирою між співвласниками (сторонами по справі) досягнуто не було.
Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 р. №6-1500цс15.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.04.2013 р. у справі №6-12цс13, ст.358 ЦК України регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема при встановленні порядку користування будинком кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку, виходячи з його частки в праві спільної власності на будинок. Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно. Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
Виходячи з розміру квартири, про який судом зазначалось вище, та розміру 1/6 частки яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , йому належить 6,65 кв.м. житлової площі (39,9 кв.м.:6 = 6,65 кв.м.). Кімната саме такого розміру у спірній квартирі відсутня, однак, суд погоджується з позицією сторони позивача за зустрічним позовом, що ОСОБА_3 має право на визначення у користування у спірній квартирі кімнати площею 9,8 кв.м., а відповідачу за зустрічним позовом - ОСОБА_1 виділення у користування кімнати площею 12,2 кв.м., лоджії площею 2,0 кв.м. яка примикає до цієї кімнати та кімнати площею 17,9 кв.м. та балкону площею 0,9 кв.м, що до неї прилягає, та у оскільки, на думку суду, таке визначення порядку користування житловою площею допоможе вирішити житловий конфлікт, враховуючи також і те, що ізольовані кімнати у квартирі відповідають вимогам Житлового кодексу України щодо укладення окремого договору найму на жилі приміщення. У зв'язку з чим, слід залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 : кухню площею 8,1 кв.м., коридор площею 10,1 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., вбудовану шафу площею 0,4 кв.м. та вбудовану шафу площею 1,2 кв.м.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами. Відповідно до п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, про розподіл судових витрат зазначається і у резолютивній частині рішення.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, частина 3 статті 133 ЦПК України відносить наступні витрати: на професійну правничу допомогу (п.1); витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.2); пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів (п.3); пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 було сплачено на відповідний депозитний рахунок ТУ ДСА Запорізької області грошовий розмір компенсації вартості частки відповідача у спірній квартирі в сумі 81083 гривень 50 копійок, що підтверджується квитанцією №0.0.17256000369.1 від 03.06.2020 р. Енергодарського відділення Запорізького РУ АТ КБ «ПриватБанк» (т.2 а.с.7), враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог первісної позовної заяви, зазначена сума підлягає поверненню позивачу за первісним позовом - ОСОБА_1 .
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісної позовної заяви, понесені позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору (т.1 а.с.1) та витрати з надання послуг з правничої допомоги адвоката (т.1 а.с.10) - розподілу не підлягають.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення вимог зустрічної позовної заяви, з відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 на користь позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 підлягають стягненню наступні витрати: сума сплаченого ОСОБА_3 судового збору в розмірі 704 гривні 80 копійок (т.1 а.с.194) та сума сплачених витрат за проведення експертного дослідження призначеного по даній справі ухвалою суду, відповідно до рахунку на оплату №807 від 11.09.2018 р. (т.1 а.с.96) в розмірі 5491 гривні 20 копійок, сплата яких підтверджується квитанцією №28 від 04.10.2018 р. у філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» (т.1 а.с.100).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 10, 12, 13, 18, 77-82, 89, 133, 141, 258, 259, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діють адвокати: Дорошев Сергій Іванович, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Темненко Валентина Олександрівна про припинення права на частку у спільному майні - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Темненко Валентина Олександрівна до ОСОБА_1 , в інтересах якої діють адвокати: Дорошев Сергій Іванович, ОСОБА_2 , про визначення порядку користування квартирою - задовольнити.
Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - визначити у користування ізольовану житлову кімнату площею 9,8 кв.м.,
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - визначити у користування: житлову кімнату площею 12,2 кв.м. і лоджію площею 2,0 кв.м., яка примикає до неї, та кімнату площею 17,9 кв.м. і балкон площею 0,9 кв.м., який до неї примикає.
У спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - залишити: кухню площею 8,1 кв.м., коридор площею 10,1 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., вбудовану шафу площею 0,4 кв.м. та вбудовану шафу площею 1,2 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) - суму сплаченого судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) - понесені витрати пов'язані з проведенням експертизи, в сумі 5491 (п'яти тисяч чотириста дев'яносто однієї) гривні 20 копійок.
Повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), сплачені нею на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, грошові кошти в розмірі 81083 (вісімдесяти однієї тисячі вісімдесяти трьох) гривень 50 копійок, відповідно до квитанції №0.0.17256000369.1 від 03.06.2020 р. Енергодарського відділення Запорізького РУ АТ КБ «ПриватБанк».
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням положень ч.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» та п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 12.06.2020 р.
Суддя: О. М. Бульба