Справа № 315/336/20
Номер провадження № 2/315/235/20
Іменем України
09 червня 2020 року м. Гуляйполе
Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:
головуючої судді - Романько О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сухової С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМІУМ АКТИВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
10.03.2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту у розмірі 137 650,50 грн. та сплачених судових витрат в сумі 2102,00 грн.
В позові зазначили, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту. Цей договір було укладено за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті ТОВ «ФК Є ГРОШІ» - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо порядку укладення договору позики позивач посилався на ЗУ «Про електронну комерцію».
Далі в позові зазначили, що на виконання вимог зазначеного закону, під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті позикодавця ІНФОРМАЦІЯ_1відповідач надав всі необхідні відомості шляхом заповнення обов'язкових реквізитів договору позики та проставлянням відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, що відповідає вимогам Закону України «Про захист персональних даних». Порядок надання послуг ТОВ «ФК Є ГРОШІ» закріплено у правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які також містяться на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначив далі у позові позивач, після заповнення всіх необхідних відомостей про себе, відповідач обрав необхідний кредитний продукт, а також суму та строк кредитування. Після обрання відповідних умов кредитування, відбулась перевірка кредитоспроможності клієнта. Рішення про надання кредиту було прийнято позикодавцем на підставі автоматизованої обробки персональних даних клієнта та інформації, отриманої про нього із законних джерел, зокрема, інформації бюро кредитних історій. Після схвалення рішення про можливість надання грошових коштів у позику відповідачу, ним було отримано доступ до тексту договору позики, який містить всі істотні умови. Після ознайомлення з текстом договору та схвалення клієнтом рішення про його укладання, він натиснув на позначку «Підписати». Після натискання зазначеної позначки, на телефонний номер відповідача, що зазначався ним в анкеті при реєстрації на сайті, було надіслано смс-код, який був введений відповідачем у відповідне поле. Після введення зазначеного коду у поле договір вважається підписаним з боку клієнта. Використання смс-коду в якості підпису є підписом одноразовим ідентифікатором в розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на ст. 207 ЦК України, виходячи з вищезазначеного, позивач зазначає, що договір №3505801583-096299 від 13.01.2019 року є письмовим правочином, який відповідає формі, передбаченій ст. ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки він вчинений в письмовій формі, підписаний уповноваженими особами, що підтверджує досягнення всіх істотних умов договору.
Як слідує далі з позову, згідно п. 1.1 Договору позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 9000,0 грн. (далі - сума позики) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5 цього договору.
Строк, на який надається позика за цим договором - становить 4 дні (п. 1.3 договору). Дата надання позики - 13.01.2019 року. Дата повернення позики - не пізніше 16.01.2019 включно. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок процентів встановлений цим договором. Проценти за користування позикою становлять 1,99% за кожен день користування позикою, що становить 726,35 процентів річних (п. 1.5.1 договору). Таким чином, загальна сума позики, враховуючи проценти за користування цією позикою, яка підлягала сплаті позичальником, у період згідно з вищезазначеним договором складає 9716,4 грн. (п. 1.1 договору). Платіжним дорученням № 27891 від 13.01.2019 року та повідомленням № 69/02 від 10.02.2020 року підтверджується, що позикодавцем було перераховано на картковий рахунок відповідача позику у розмірі 9000,00 грн. Дана сума перерахована на підставі договору співробітництва № 2829 від 28.12.2017 року.
Таким чином, як зазначає позивач, позикодавець свої зобов'язання за договором №3505801583-096299 від 13.01.2019 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу позику у розмірі, встановленому договором. Проте позичальник не повернув суму позики, тим самим порушив умови договору. Також зазначили про проценти, нараховані за прострочення грошового зобов'язання за договором. Таким чином, зазначають, що відповідачем прострочені строки повернення позики, встановлені п. 1.3 даного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка складається з: заборгованості за кредитом - 9000,00 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 716,40 грн.; заборгованості по процентам за прострочку - 183 959,10 грн.; заборгованості зі сплати штрафу - 9000,00 грн. загальна сума заборгованості за договором складає 202676,5 грн..
Далі в позові зазначили, що з підстав лояльності до боржника та з метою спонукання боржника до добровільної сплати заборгованості за договором, ТОВ «ФК «Преміум Актив» було зменшено суму нарахованих процентів за неправомірне користування кредитними коштами. Таким чином, сума заборгованості, яку просить стягнути позивач за договором позики, з урахуванням зменшення заборгованості по сплаті процентів за неправомірне користування кредитними коштами, становить 137 650,50 грн. та складається з: заборгованості за кредитом - 9000,00 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 716,40 грн.; заборгованості по процентам за прострочку - 1189 34,00 грн.; заборгованості зі сплати штрафу - 9000,00 грн..
Далі в позові зазначили, що 02.05.2019 року між позикодавцем - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» та ТОВ «Фінансова компанія «Преміум актив» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 0205/1 (договір факторингу), відповідно до якого відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив» набуло статусу нового кредитора - стягувача за договором № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив» заборгованість за договором № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, у сумі 137 650,50 грн. та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, 04.05.2020 року надали засобами електронного зв'язку заяву з проханням розглядати справу за відсутності представника. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти заочного розгляду справи судом не заперечували. Додатково просили врахувати, що п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, встановлено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка (а.с. 60).
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 неодноразово не з'являлася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена своєчасно та у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті https://gp.zp.court.gov.ua/sud0806/ (а.с. 59), заперечень проти позову суду не надала.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності сторін.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими для заочного розгляду. За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення по справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, надавши їм оцінку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Судом встановлено, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Цей договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення Договору.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на момент укладення договору) було зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким ідентифікатором є CMC повідомлення з кодом, який зазначений у тексті договору у розділі « Підписи сторін» (а.с. 14 зворот).
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, відповідно до ст. 207 ЦК України.
Так, виходячи з вищезазначеного, договір № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року є письмовим правочином, який відповідає формі передбаченої ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки він зчинений в письмовій формі, підписаний уповноваженими особами, що підтверджується досягнення всіх істотних умов договору.
Згідно п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Згідно п. 1.1. договору позикодавець на умовах цього договору надає позичальнику грошові кошти в позику на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені в п. 1.5 цього договору (а.с. 11).
Позикодавець свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу позику у розмірі, встановленому договором, тобто в сумі 9000,00 грн. (а.с. 11).
Платіжним дорученням № 27891 від 13.01.2019 року підтверджується, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» було перераховано на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 у КБ «Приватбанк» позику в розмірі 9000.00 гривень (а.с. 20 зворот).
Відповідно до копії інформаційної довідки вих. № 69/02 від 10.02.2020 року, ТОВ «Платежі Онлайн», як оператор послуг платіжної інфраструктури повідомляє, що на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 через платіжний сервіс « Platon » була проведена успішна транзакція типу «виплата». Дата транзакції - 13.01.2019 року, сума транзакції - 9000,00 грн., банк-емітент PRIVAT DANK, перевод для займа № 96299 : ОСОБА_1 (а.с. 21).
Дана сума перерахована на підставі договору співробітництва № 2829 від 28.12.2018 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Є ГРОШІ» та ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 22-23).
Відповідно до умов п. 2.2.2.2. договору позичальник зобов'язується повернути позику, проценти за користування позикою в порядку, визначеному цим договором (а.с. 12 зворот).
Строк позики за цим договором складає 4 дні, позика має бути повернута до 16.01.2019 року - п.1.3 договору (а.с. 11).
Відповідно до умов договору протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 договору, розмір основних процентів складає: 1,99 % від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з дня видачі позики до дати фактичного повернення позики включно, тобто строку зазначеного в п. 1.3 цього договору, що становить 726,35 грн. процентів річних п. 1.5.1 договору (а.с. 11).
Крім того, відповідно до п. 1.5.2 договору, у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк встановлений пунктом 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Додатково до основних процентів позичальник зобов'язаний сплатити 3.00% додаткових відсотків від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. При цьому нарахування відсотків від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. В разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2%. Тобто загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становити 5% від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, які позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю (а.с. 11 зворот).
Згідно графіку розрахунків до договору № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року, підписаного електронним підписом ОСОБА_1 , передбачено дату платежу - 16.01.2019 року, кредит - 9000,00 грн., проценти - 716,4 грн., всього до сплати (разом) - 9716,4 грн. (а.с. 15).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року станом на 13.11.2019 року, встановлено, що відповідачем не здійснювалася оплата за кредитом, на кінцеву дату повернення платежу сума внесена не була. Станом на 13.11.2019 року борг становить 137 650,50 грн. (а.с. 16-19).
Відповідачем на підтвердження своїх намірів було надано позивачу долучені ним до позову копії документів, що посвідчують особу, а саме: паспорта громадянина України документ № 000457336 виданий 10.04.2017 року, орган, що видав 2327, було надіслано фото відповідача з паспортом (а.с. 24-25, 26), а також копію Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 2327-438236-2017, згідно якого зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Дата реєстрації: 03.07.2015 року (а.с. 27), копію картки платника податків (а.с. 28).
Відповідно до копії Анкети клієнта #8491 (ИНН 3505801583), відповідачем на сайті заповнено всі необхідні особисті дані, фото документів та фото з документами, надано номер банківської картки, на яку відповідач бажала отримати суму позики та була ознайомлена з датою отримання, датою повернення та сумою процентів за позикою (а.с. 29-31).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, позивач свої зобов'язання за договором № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу позику у розмірі, встановленому договором.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Проте відповідач не повернула суму позики, тим самим порушила умови договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України.
На даний час, відповідач заборгованість за договором № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року не належним чином не виконала.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, відповідно до ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
02.05.2019 року між позикодавцем - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» та ТОВ «Фінансова компанія «Преміум актив» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 0205/1 (договір факторингу), відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив» набуло статусу нового кредитора - стягувача за договором № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року (а.с. 8-14).
За умовами договору фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив») займає місце клієнта (ТОВ «Фінансова компанія Є ГРОШІ» (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із договорів відносно прав клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Дані умови договору виконанні, що підтверджується повідомленням про відступлення з підтвердженням відправлення, витягом з акту прийому-передачі прав вимоги згідно договору факторингу, розрахунком заборгованості та документами, що підтверджують видачу кредиту
Також згідно п. 3.4.2. договору факторингу не пізніше тридцяти робочих днів після набуття чинності цим договором клієнт зобов'язаний сповістити боржників про укладання цього договору і повідомити, що платіж на користь фактора є належним (а.с.8 зворот).
Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (ст. 1077 ЦК України).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Отже, закон не пов'язує укладення договору факторингу з обов'язковим повідомленням боржника щодо укладання такого договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Аналіз норм ЦПК України дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора.
Проте, на сьогоднішній день відповідачем не виконано своїх грошових зобов'язань ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором, яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив», за договором № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Протилежних відомостей щодо цього відповідач, на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надала.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Як зазначено позивачем, станом на 13.11.2019 року відповідачем прострочені строки повернення позики, встановлені п. 1.3 даного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 9000,00 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 716,40 грн., заборгованість за простроченими процентами в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 118 934,00 грн., заборгованість за сплату штрафу 9000 грн.. Загальна сума заборгованості за договором складає 137 650, 50 грн..
Як зазначалося вище, відповідно до п. 1.3 договору, строк позики становить 4 дні, кінцевою датою її повернення визначено 16.01.2019 року (а.с.11).
Крім того, відповідно до п. 1.5.2 договору, у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк встановлений пунктом 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Додатково до основних процентів позичальник зобов'язаний сплатити 3.00% додаткових відсотків від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. При цьому нарахування відсотків від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. В разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2%. Тобто загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становити 5% від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, які позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю (а.с. 11 зворот).
Окремо позивачем пред'явлено вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. 625 ЦК України, визначивши їх у договорі як додаткові відсотки.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до Постанови від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16?ц, суд зазначив, що «невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».
Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.
Необхідно враховувати, що коли в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме ст. 625 ЦК.
Якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК.
Таким чином, вбачається, що в договорі може бути збільшено саме розмір процентів, але не змінено порядок нарахування таких процентів, які визначаються як річні від простроченої суми.
Неможливе ототожнення правової природи трьох процентів річних як відповідальності за порушення грошового зобов'язання та неустойки.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Водночас формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).
Слід враховувати, що, попри подібність правової природи ч. 3 ст. 549 ЦК (щодо сплати пені) та ст. 625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.
Позивач з позовом звернувся у березні 2020 року, розрахунок з визначенням додаткових процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України складено станом на 13.11.2019 року (а.с. 16-19). Згідно розрахунку з наступного дня після дати повернення позики - 17.01.2019 року позивачем було розпочато нарахування додаткових процентів від суми кредиту. Першу суму таких процентів позивачем визначено в розмірі 449,10 грн., але така сума арифметично не відповідає розміру 3 % від суми позики за день прострочення.
Суд не погоджується з розрахунком процентів, які позивач визначив посилаючись на положення ст. 625 ЦК України. Та вважає, що в п. 1.5.2 договору позикодавцем було змінено не лише розмір процентів, а й порядок їх нарахування. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України розмір процентів, який зазначений сторонами у договорі може бути більшим ніж 3 %, тому суд приймає до уваги положення вищезазначеного пункту договору, а саме що з 31 дня прострочення ставка процентів повинна складати 5 %.
Розрахунок відсотків за користування грошовими коштами, відповідно до підрахунків суду, повинен рахуватися наступним чином: Дата початку нарахування: 17.01.2019 року; Дата закінчення нарахування: 17.02.2019 року, Відсоткова ставка: 3% річних, Розраховується за формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] х [Процентна ставка] / 100% / 365 днів х [Кількість днів] та становить: 9000х3%/100%/365х32дні =23,67 грн..
За наступний період: Дата початку нарахування: 18.02.2019 року; Дата закінчення нарахування: 13.11.2019 року, Відсоткова ставка: 5% річних, Розраховується за тією ж формулою: 9000х5%/100%/365х269днів = 331,64 грн..
Загальна сума процентів, відповідно до ст. 625 ЦК України, складає: 23,67 грн.+331,64 грн. = 355,31 грн..
Також, позивач, посилаючись на п. 4.3 договору, просив стягнути з відповідача штраф в розмірі суми позики, яка визначена в п. 1.1 цього ж договору. В даному випадку в розмірі 9000 грн..
Так, в п. 4.3 договору визначено, що в разі прострочення заборгованості більш ніж 61 день, позичальник зобов'язується сплатити штраф у розмірі суми кредиту, визначеної у п. 1.1 договору. Штраф включає в себе витрати позикодавця на повідомлення різними способами (телефонним дзвінком, смс-повідомленням, надсиланням поштових повідомлень, повідомлень на електронну адресу) позичальника про заборгованість, розшук позичальника для врегулювання у досудовому порядку спору, та інші витрати пов'язані з захистом своїх прав позикодавцем.
Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Зі змісту п. 4.3 договору вбачається, що до суми штрафу позивач зарахував такі витрати, які не є послугами та не притаманні самому поняттю штрафу як виду відповідальності. Сума штрафу визначена не у відсотковому співвідношенні з сумою позики, а у повному її розмірі.
До того ж, в порушення ст. ст. 81, 83 ЦПК України, позивачем взагалі не було надано доказів щодо витрат, які перелічені в даному пункті договору, як то здійснення платних телефонних розмов та смс-повідомлень чи направлення оплачуваних повідомлень на електронну адресу відповідача, до того ж приймаючи до уваги здебільшого загалом їх безоплатний характер як послуг зв'яку, які надаються конкретним оператором.
До того ж, зі змісту самого позову, встановлено, що будь-які заходи досудового врегулювання спору позивачем не вживали, а тому і положення зазначеного пункту щодо розшуку позичальника для таких дій таким чином спростовуються.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 закону «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про захист прав споживачів», є нікчемною.
До аналогічних висновків дійшов ВС у своїх рішеннях по справі №444/484/15-ц від 12.12.2018 року та справі № 666/4957/15-ц (провадження N 61-43940св18) від 20 лютого 2019 рокую
Виходячи з зазначеного, суд вважає, що у стягненні суми штрафу в розмірі 9000 грн. слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ТОВ «ФК «Преміум Актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, а саме щодо стягнення заборгованості, яка складається з: 9000 грн. - тіло кредиту; 716,40 грн. - основні відсотки; 355,31 грн. - додаткові відсотки (ст. 625 ЦК України), а загалом - 10 071,71 грн..
Доказів того, що кредит повністю виплачений в матеріалах справи немає, не доведено це і відповідачем. У відповідності до ст. 81 ЦПК України відповідач не надала доказів для підтвердження її можливих заперечень щодо позовних вимог.
Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених вимог, а саме на суму 153,87 грн..
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 77, 81, 83, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМІУМ АКТИВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № 000457336 виданий 10.04.2017 року, орган, що видав 2327, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ТОВ «ФК «Преміум Актив» (код ЄДРПОУ 41797188) заборгованість за кредитним договором № 3505801583-096299 від 13.01.2019 року у сумі 10 071,71 грн., яка складається з: тіла кредиту - 9000 грн.; основних відсотків - 716,40 грн.; додаткових відсотків (ст. 625 ЦК України) - 355,31 грн., також суму судового збору в розмірі 153,87 грн., а загалом - 10 225 (десять тисяч двісті двадцять п'ять) гривень, 58 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено 12.06.2020 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Загальний порядок передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О. О. Романько