Справа № 523/19173/19
Провадження №2/523/565/20
"11" червня 2020 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді - Сувертак І.В.
при секретарі Кругліков О. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 5 в місті Одесі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, котрі продовжують навчання,-
Установив
Позивач звернувся із вказаним позовом до суду та просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить стягнути аліменти у розмірі по 2500 гривень на кожну дитину, щомісяця з дати подання позову та до досягнення дітьми 23-річного віку за умови, що вони продовжуватимуть навчання.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 03.03.2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Раніше у шлюбі у сторін народились діти: син - ОСОБА_3 , 2001 р.н., та донька ОСОБА_4 , 2001 р.н. На даний мати та діти проживають за адресою: АДРЕСА_1 , разом із матір'ю. Син ОСОБА_3 навчається на 3 курсі Державного навчального закладу «Одеський професійний ліцей морського транспорту на бюджетній основі, донька ОСОБА_4 навчається на 3 курсі ДНЗ «Одеський професійний ліцей сфери послуг Південноукраїнського педагогічного університету імені К. Д. Ушинського» на бюджетній основі.
Як зазначила позивача, відповідач та батько дитини ОСОБА_2 жодної матеріальної допомоги на дітей, після досягнення останніми повноліття, не надає. До досягнення повноліття платив аліменти у розмірі 150 гривень на кожну дитину.
Крім того, на думку позивачки, оскільки відповідач аліменти нікому не сплачує, отже має можливість надавати грошову допомогу.
Діти навчаються на денній формі навчання та не мають змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток, тому весь тягар матеріального забезпечення доньки покладений на позивачку, що і стало причиною звернення із зазначеним позовом до суду.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 03 січня 2020 року, було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 33,34).
10 березня 2020 року відповідач ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Аруцеву І. Г., надав відзив на позовну заяву в котрому зазначив, що у нього відсутня можливість сплачувати аліменти до досягнення повноліття дітьми. Зазначив, що він є непрацездатним інвалідом 2 групи, хворий на діабет, інсулінозалежний та його хвороба постійно прогресує, стан здоров'я та фізичне почуття його значно погіршилось.
Згідно із довідками про доходи Суворовського управління пенсійного фонду України у м. Одесі Висоцький отримує пенсію по інвалідності та інших доходів не має, тому і не має можливості сплачувати аліменти на утримання дітей.
Позивачка та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з обґрунтувань, що викладені в позовній заяві.
Відповідач та його представник, адвокат Аруцева І. Г., просили відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач ОСОБА_2 не має змоги платити аліменти дітям до досягнення останніми повнолітня. Підтримали відзив на позов.
З'ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, вислухав позивача, відповідача та їх представників, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі та 03.03.2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. (а.с. 9).
У шлюбі у сторін народились діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 14,15). На даний мати та діти проживають за адресою: АДРЕСА_1 , разом із матір'ю. (а.с. 11,13). Син ОСОБА_3 навчається на 3 курсі Державного навчального закладу «Одеський професійний ліцей морського транспорту на бюджетній основі (а.с. 18), донька ОСОБА_4 навчається на 3 курсі ДНЗ «Одеський професійний ліцей сфери послуг Південноукраїнського педагогічного університету імені К. Д. Ушинського» на бюджетній основі. (а.с. 17).
Відповідно до довідок про доходи № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Суворовському об'єднаному управлінні ПФУ в м. Одесі в Одеській області і отримує пенсію по інвалідності. Сума пенсії за період з 01.01.2018р. по 31.08.2019р. складає 26486 грн. 27 коп.; доходи за період з 01.05.2019р. по 31.01.2019р. складають 6798 грн. 40 коп. (а.с. 54,55).
Відповідач ОСОБА_2 є інвалідом другої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням №2429716272 та Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлено безстроково, серії 10 ААВ. (а.с. 51, 52).
Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
На відміну від безумовного обов'язку утримання неповнолітньої дитини, законодавець поклав на батьків обов'язок по утриманню повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, тільки за умови, що батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Суд не приймає доводи позивачки в частині того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на користь дітей, оскільки він постійно перетинає кордон України, працює неофіційно та має у власності квартиру, купує нові автомобілі, оскільки саме перетинання кордону України не підтверджує того, що ОСОБА_2 витрачає на це грошові кошти. Як зазначив сам відповідач він перетинає кордон у якості водія. Наявність нових автомобілів у ОСОБА_2 не підтверджена належними доказами, а наявність квартири не підтверджує того, що він з цього отримує дохід.
Доказів того, що відповідач має матеріальну можливість утримувати повнолітніх дітей, які навчаються, що є основною умовою для застосування ст. 199 СК України, не надано.
Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Дослідивши письмові докази, які є в справі, письмові пояснення відповідача (відзив на позовну заяву), враховуючи те, що позивач не надав суду доказів про можливість стягнення аліментів з відповідача на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, а також матеріальний стан відповідача (невеликий дохід), який є інвалідом другої групи та потребує додаткових коштів на лікування, а також враховуючи, необхідність коштів на проживання самого відповідача, сплату комунальних послуг, оскільки відсутня одна з умов, передбачених ст. 199 СК України, а саме можливість сплачувати кошти на утримання дітей, котрі продовжують навчання, тому не має і підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 4-7,1-13,17-18,109,131,137, 211,223,259, 263-265, 268, 280, 352,354 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, котрі продовжують навчання - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 червня 2020 року.
Суддя