Справа № 523/4727/20
Провадження №2/523/2671/20
"10" червня 2020 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого - судді Сувертак І.В.
при секретарі Кругліков О. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в порядку спрощеного позовного провадження в місті Одесі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Установив:
Позивачка звернувся до суду з зазначеним позовом та просила ухвалити рішення, котрим визнати ОСОБА_2 , 1978 року народження, таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог посилається на те що їй, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначену квартиру подарував її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено 05 червня 2009 року Першим Суворовським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №366.
Договір дарування було укладено 16 лютого 2013 року та засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єфремовим О. С., зареєстровано в реєстрі за №160.
Чоловіку позивачки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену квартира належала на підставі Договору Дарування від 14.09.2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фьодоровим Є. А., реєстровий №1922.
В даній квартирі, окрім позивачки зареєстрований син її чоловіка та відповідач по справі ОСОБА_2 , 1978 року народження, що підтверджується Довідкою (випискою з будинкової книги про склад сім'ї та реєстрацію) №28 від 17.02.2020 року.
В даній квартирі відповідач зареєстрований з 18 квітня 2003 року, однак з 2008 року в даній квартирі не проживає та виїхав з неї. Його особистих речей в квартирі немає.
Факт непроживання ОСОБА_2 , 1978 року народження, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 2008 року також підтверджується Актом про непроживання, що складений сусідами - кв. 22 , 23, 25 від 19 березня 2020 року, котрий посвідчений керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія «Суворовський».
Відповідач добровільно відмовляється від зняття з реєстраційного обліку.
Враховуючи, що за зареєстрованого мешканця необхідно сплачувати щомісячні платежі, позивач додатково вважає, що реєстрація відповідача, порушує її право як власника нерухомого майна.
Враховуючи зазначене, позивач просила її позов задовольнити, визнавши відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, котре розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 13 квітня 2020 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивачка надала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. (а.с. 32).
Відповідач в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся у встановленому порядку, причин неявки суду не сповістив та правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався. (а.с. 26-28, 30,31).
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.
З'ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 13).
Зазначену квартиру подарував її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 12). Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено 05 червня 2009 року Першим Суворовським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №366.(а.с 11).
Договір дарування було укладено 16 лютого 2013 року та засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єфремовим О. С., зареєстровано в реєстрі за №160. (а.с. 12).
Чоловіку позивачки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену квартира належала на підставі Договору Дарування від 14.09.2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фьодоровим Є. А., реєстровий №1922.
В даній квартирі, окрім позивачки зареєстрований син її чоловіка та відповідач по справі ОСОБА_2 , 1978 року народження, що підтверджується Довідкою (випискою з будинкової книги про склад сім'ї та реєстрацію) №28 від 17.02.2020 року.
В даній квартирі відповідач зареєстрований з 18 квітня 2003 року, однак з 2008 року в даній квартирі не проживає та виїхав з неї. Його особистих речей в квартирі немає. (а.с. 10).
Факт непроживання ОСОБА_2 , 1978 року народження, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 2008 року також підтверджується Актом про непроживання, що складений сусідами - кв. 22 , 23 , 25 від 19 березня 2020 року, котрий посвідчений керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія «Суворовський». (а.с. 9).
Як вказано у Постанові ВСУ № 6-709цс16 від 16.11.2016 року, зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. За результатом розгляду вказаної справи ВСУ постановив: «Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком, що розташований АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням».
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В силу ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий дім, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель та ін.) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" - громадянин України, а також іноземець чи особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язанні протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
На підставі вищезазначеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131 141, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 червня 2020 року.
Суддя