Справа № 523/4507/20
Провадження №2-а/523/58/20
"04" червня 2020 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Нестеренко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 в місті Одесі адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора Лиманського відділу поліції ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Васильєва Олександра Юрійовича, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лиманський відділ поліції ГУНП в Одеській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, -
ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства до Інспектора Лиманського відділу поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Васильєва Олександра Юрійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху. В обґрунтування позову зазначила, що 09.03.2020 року інспектором патрульної поліції було винесено постанову серії ЕАК № 2221078 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Позивач зазначає, що інспектором було складено постанову з підстав того, що вона порушила п.8.7.3.е ПДР України, а саме: здійснила проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. Позивач зазначає, що постанова є незаконною, винесена з порушенням вимог ст. 276 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню.
Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 18, 31 КАС України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року адміністративний позов прийнято до розгляду, залучено до участі в справі Лиманський відділ поліції ГУНП в Одеській області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, витребувано від Лиманського відділу поліції ГУНП в Одеській належним чином завірену копію постанови про накладення адміністративного стягнення, належним чином завірені копії всіх документів, що стали підставою для винесення постанови, а також копії всіх відеозаписів стосовно оскаржуваного правопорушення, які були зроблені за допомогою нагрудних відеокамер патрульних поліцейських та в автомобілі патрульних поліцейських та призначено судове засідання.
На адресу суду 06.05.2020 року вх. № 11561 надійшла заява Інспектора Лиманського відділу поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Васильєва Олександра Юрійовича в якій, інспектором надані пояснення щодо обставин події, яка відбулась 09.03.2020 року та надано на підтвердження власних пояснень копію роздруківки фотографії перехрестя, на якому було виявлено адміністративне правопорушення, а також диск з відеозаписом даного правопорушення.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, однак, звернулась на адресу суду з заявою про слухання справи за її відсутності, в якій зазначила, що позов підтримує в повному обсязі (а.с.37).
Відповідач та третя особа про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, в судове засідання не з'явились, про причини не явки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до положення ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутність належним чином повідомлених сторін.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 09.03.2020 року у відношенні ОСОБА_1 було винесено постанову ЕАК № 2221078, відповідно до якої на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до даної постанови, ОСОБА_1 на перехресті с.Ліски та дорога Одеса-Южний, здійснила проїзд перехрестя на заборонений червний сигнал світлофора, чим порушила п.8.7.3.е Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, відповідальність за, що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.17).
За приписами п.8.7.3.е Правил дорожнього руху України, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Відповідно до заяви відповідача - Інспектора Лиманського відділу поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Васильєва Олександра Юрійовича від 06.05.2020 року, яка розцінена судом, як письмові пояснення на позовну заяву, інспектором зазначено наступне. Так, під час заходів з контролю за дотриманням безпеки дорожнього руху, близько 15:23 годин, ним та старшим лейтенантом поліції Магло О., при виконання службових обов'язків на автодорозі «Одеса-Южний» в с. Ліски, Лиманського району, Одеської області було помічено автомобіль марки «Chery QQ» реєстраційний номер: НОМЕР_1 , водій якого здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. Чим порушив п.8.7.3 е Правил дорожнього руху України, дане правопорушення було зафіксоване за допомогою відеореєстратора, встановленого у службовому автомобілі. Також, у даній заяві інспектор зазначив, що ним було повністю дотримано алгоритм дій, які необхідно виконати при виявлені правопорушення, та відповідно було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що світлофор не працював та відповідно вона здійснила проїзд перехрестя на зелену стрілку світлофора та при цьому не завдала перешкод та аварійної ситуації іншим учасникам дорожнього руху, тобто позивач зазначила, що діяла згідно правил дорожнього руху та виконала вимоги знаку пріоритету «Дати дорогу», а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Судом досліджено відеозапис правопорушення, виконаного з автомобіля інспектора поліції, який був припаркований на перехресті автодоріг «Одеса-Южний» в с.Ліски, Лиманського району, Одеської області, а також фотографічну картку дорожнього знаку, з яких чітко вбачається, як автомобіль позивача здійснює проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофору, який відповідно до відеозапису правопорушення працював у звичайному автоматичному режимі, а тому рух мав відбуватись відповідно до п.16.1 проїзду перехресть, а саме: перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють.
Твердження позивача відносно того, що вона жодних порушень правил дорожнього руху не вчиняла та її зупинили безпідставно, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки з наданого відеозапису правопорушення чітко вбачається, що автомобіль позивача здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофору, який працював у звичайному автоматичному режимі.
Посилання позивача на ту обставину, що постанова, яку вона отримала 09.03.2020 року на місці вчинення правопорушення, є такою, що суперечить нормам діючого законодавства з підстав її незаконності, що полягає в порушенні її винесенні та відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, спростовані наданим відеозаписом з місця вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідальність водіїв за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Отже, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.122 КУпАП.
Суд також вважає, що інспектором поліції не була порушена процедура складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, виходячи з наступного.
За змістом статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (в тому числі й щодо порушення частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до частини 2 статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (ст. 222 КУпАП визначено компетенцію Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме, зазначено що «органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:., зокрема, і за частинами першою, другою і третьою статті 122»).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті (ст. 258 КУпАП), уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч. 4 ст. 258 КУпАП).
Крім того, «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р. встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124- 1, статтями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Постанова виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 2.3 Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 р. «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» встановлено, що законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч.2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.»
Таким чином, законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.
В Рішенні Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 р. зазначено, що застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-УІІІ, який був прийнятий після винесення Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №25-рп/2015, внесено зміни до ст.258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол (навіть у разі заперечення порушника проти його вчинення) та, відповідно, можливість розглядати справи і накладати стягнення на місці вчинення правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Отже, закон дозволяє застосовувати процедуру скороченого провадження, тому, відповідно, дозволяється фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 року у справі №760/2846/17, висновки якого повинні враховуватись судами при виборі та застосуванні норм права (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Крім того, постановою Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі №536/583/17 зроблено висновок, що застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Згідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.288 КУпАП, постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Також, Європейський суд з прав людини у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», зазначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Таким чином, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача у виді штрафу відповідає вимогам ст.ст.283, 284 КУпАП, зокрема з заяви та доданих до неї доказів чітко вбачається порушення позивачем п.8.7.3.е ПДР України, яким визначено, заборону руху на червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 139, 242-246, 250, 272, 295, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора Лиманського відділу поліції ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Васильєва Олександра Юрійовича, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лиманський відділ поліції ГУНП в Одеській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху - залишити без задоволення.
Копію постанови направити сторонам у справі.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 10.06.2020 р.
Суддя: