Номер провадження № 1-кс/243/1257/2020
Номер справи № 243/113/20
15 червня 2020 року Слідчий суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду № 19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного 04 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020050510000028, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, -
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_4 з Клопотанням про скасування арешту майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного 04 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050510000028, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 від 14 січня 2020 року накладено арешт на автомобіль марки «ЗИЛ - ММЗ 554М» в кузові синього кольору, державний номер НОМЕР_1 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, який належить ОСОБА_4 , залишивши ОСОБА_4 право користування вищевказаним автомобілем та Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
23 лютого 2020 року Слідчим СВ Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області буда винесена Постанова про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, речові докази по справі залишені за зберігальною розпискою. Таким чином, в забезпеченні речових доказів по даному кримінальному провадженню відпала необхідність.
Просить скасувати арешт майна накладений на підставі Ухвали слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 від 14 січня 2020 року на автомобіль марки «ЗИЛ - ММЗ 554М» в кузові синього кольору, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Заявник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У Клопотанні про скасування арешту заявив Клопотання про розгляд справи у його відсутності. Також 15 червня 2020 року до суду надав Заяву про розгляд справи у його відсутності.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали наявні у клопотанні, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1ст. 170 КПК України під арештом майна слід розуміти тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до вимог ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 16 КПК України передбачено, що одним з принципів кримінального провадження є недоторканність права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 від 14 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020050510000028, внесеного 04 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, накладено арешт на автомобіль марки «ЗИЛ - ММЗ 554М» в кузові синього кольору, державний номер НОМЕР_1 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, який належить ОСОБА_4 , залишивши ОСОБА_4 право користування вищевказаним автомобілем та Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
23 лютого 2020 року Постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника Відділення слідчого відділу Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області, ОСОБА_5 , кримінальне провадження, внесене 04 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України - закрито. Питання щодо скасування арешту майна за цим кримінальним провадження не вирішувалося (а.п. 13-14)
Відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.
Відповідно до роз'яснень абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак вони мають бути об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Статтями 7, 16 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВИ], заява N 31107/96. п. 58. ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року. Series А N 296-А, п. 42. та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98). У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.97 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.174 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника, якщо він доведе що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба.
Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна ОСОБА_4 , відсутні, оскільки кримінальне провадження закрито, що обґрунтовано матеріалами доданими до клопотання, наразі відсутні підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності майна ОСОБА_4 .
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що Клопотання ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020050510000028, внесеного 04 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України підлягає задоволенню.
Відповідно до роз'яснень пункту 13 листа ВССУ №223-558/0/4-13 від 05.04.2013 року, рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про арешт майна, на відміну від ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому (п.9 ч.1ст.309 КПК), оскарженню не підлягає, про що також зазначено в постанові Верховного Суду України за № 5-26кс(15)17 від 16 березня 2017 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170,174, 369-372, 376 КПК України,
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного 04 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050510000028, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт майна накладений Ухвалою слідчого суді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 від 14 січня 2020 року, а саме:
- Автомобіль марки «ЗИЛ - ММЗ 554М» в кузові синього кольору, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Копію ухвали направити до Територіального сервісного центру МВС №1443 м. Краматорськ.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено та підписано у нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.
Слідчий суддя
Слов'янського міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_1