Справа № 522/6022/16-ц
Провадження № 2/522/1854/20
11 червня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси:
в складі: головуючої судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна, про визнання спадкового договору недійсним,
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна про визнання спадкового договору недійсним.
Справа з 06.04.2016 року перебувала у провадженні судді Тарасова А.В., проте на підставі Рішення Першої Дисциплінарної палата Вищої ради правосуддя № 3943/1дп/15-17 від 07.12.2017 до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати у відношенні судді Тарасова А.В., відповідно до наказу керівника апарату суду № 219/а від 08.12.2017р., та на підставі службової записки помічника судді - ОСОБА_4 , з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, було здійснено повторний автоматизованй розподіл судової справи.
Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та ухвалою суду від прийнята до провадження, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 14.02.2018 року.
Ухвалою суду від 14.02.2018 року задоволено клопотання представника відповідача та призначена по справі посмертна судова психіатрична експертиза, на час проведення якої провадження у справі зупинено.
До суду 12.07.2018 року надійшов Висновок судово-психіатричних експертів №274 разом з матеріалами цивільної справи та іншими додатками.
Ухвалою суду від 17.07.2018 року провадження по справі було відновлено та призначено справу до розгляду 22.10.2018 року. 22.10.2018 року розгляд справи був відкладений на 03.12.2018 року із наданням сторонам часу на ознайомлення з матеріалами справи.
У підготовче засідання 03.12.2018 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Також з'явилась відповідачка та два її представники. які позов не визнавали.
Третя особа у підготовче засідання не з'явилась, суд належним чином сповістив її про день, час та місце судового засідання. Згідно вимог ст. 197,198 ЦПК судом ухвалено проводити підготовче засідання у відсутності зазначеної сторони на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Жодних клопотань з боку як позивача, так й відповідача суду не заявлені.
Ухвалою суду від 03.12.2018 року підготовче засідання по справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 12.03.2019 року.
До суду 12.03.2019 року надійшли письмові пояснення від приватного нотаріуса Гарської В.В. (т.2, а.с.32-35).
У судовому засідання 12.03.2019 року був присутній представник позивача, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, із посиланням на те, що ОСОБА_5 при підписанні спадкового договору не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, а отже останній є недійсним.
Також була присутня відповідачка ОСОБА_2 , яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, посилаючись на те, що вона познайомилась з померлою ОСОБА_5 у 2012 році, остання робила їй масаж, а вона була в КП ЖКС «Фонтанський» майстром. Коли вона, відповідачка, приходила до ОСОБА_5 на масаж, остання просила їй допомагати: прибирати, купувати продукти харчування та господарські приналежності, займала кошти. Вказувала, що з 2012 року по 2015 року вона доглядала за померлою, а з 04.06.2015 року по день смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вона проживала в квартирі померлої та укласти спадковий договір із відповідачки - це була воля померлої. Вказувала, що померла при укладенні договору все розуміла та усвідомлювала значення своїх дій. а відповідачка вирішила укласти такий договір, щоб ОСОБА_5 не хвилювалась з приводу того, що за нею не додивляться до смерті та залишать на вулиці. Вказувала, що похованням займалась вона. Не заперечувала того, що померла була на обліку в психіатра десь із 1979 року, оскільки багато хвилювалась та вважала, що її життя було поломане (вона не мала ні дітей, ні чоловіка) (депресивний стан). Проте психотропних ліків не приймала, лише слабі заспокійливі.
Представник відповідачки - ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення, вважає, що у позивачки відсутнє право на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки остання не є стороною договору та окрім того заповіт вважає нікчемним. Також заперечував проти висновку судової експертизи, вказував, що останній містить протиріччя та в ньому багато помилок та неточностей, просив його не приймати до уваги.
Третя особа - приватний нотаріус Гарська В.В. у судовому засіданні пояснила, що перед посвідченням спадкового договору 14.05.2015 року нею була проведена розмова з ОСОБА_5 та в ході розмови приватному нотаріусу стало відомо, що остання років п'ять назад склала заповіт на сусідку, проте станом на час розмови бажала розпорядись своїм майном на користь відповідачки. Вона запропонувала померлій або скласти заповіт, або укласти спадковий договір, або договір довічного утримання та вони домовились зустрітись через 1 місяць. І вже 10.06.2015 року вони вчинили спадковий договір, при цьому нотаріус посилалась на те, що померла була дієздатною та чітко відповідала на всі її запитання, жодного збудження у померлої вона не помітила. Вказувала, що на час укладення договору вона наблюдала у ОСОБА_5 лише депресивний стан та жодних ознак недієздатності. Заперечувала проти висновку судової експертизи, вказувала, що в останньому багато неточностей.
По справі було оголошено перерву до 29.05.2019 року.
29.05.2019 року, 10.09.2019 року, 07.11.2019 року розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 28.01.2020 року суд протокольною ухвалою на підставі ч.2 ст. 222 ЦПК України залишив без розгляду клопотання відповідачки про призначення повторної посмертної комплексної психіатричної експертизи. По справі було оголошено перерву до 19.03.2020 року для виклику відповідачки та присутності останньої при дослідженні доказів.
У судовому засіданні 19.03.2020 року суд протокольно частково задовольнив клопотання представника відповідачки - адв. ОСОБА_7 та вирішив викликати у судове засідання судового експерта Толмачова О.А. для дачі пояснень щодо висновку. По справі оголошено перерву до 11.06.2020 року.
Також представник відповідачки 19.03.2020 року подав до суду клопотання, згідно якого просив призначити по справі повторну комплексну посмертну судову психолого-психіатричну експертизу, на вирішення якої просив наступні питання:
- чи усвідомлювала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , значення своїх дій та (або) чи могла керувати ними при укладені 10.06.2015 року спадкового договору, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Гарською В,В., зареєстрованого в реєстрі за №475?;
- чи була здатна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за станом свого психічного здоров'я усвідомлювати наслідки укладення спадкового договору, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Гарською В,В., зареєстрованого в реєстрі за №475?;
Просив проведення експертизи доручити експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи (т.2, а.с.126-128).
У судове засідання 11.06.2020 року з'явився представник позивача - ОСОБА_8 та судовий експерт ОСОБА_9 ..
Відповідачка заявила до суду клопотання про відкладення, проте зважаючи на належне сповіщення всіх сторін, ті обставини, що заходи карантину пом'якшені, відсутності поважності причин неявки представника відповідача адв. Мойсеєнко , відсутності належного обґрунтування з боку відповідачки причин відкладення та відсутності доказів поганого самопочуття відповідачки, суд ухвалив проводити засідання за відсутності відповідача та її представника, а також приватного нотаріуса (від якої у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності).
Судовий експерт ОСОБА_9 в судовому засіданні свій висновок експертизи підтримав та зауважив, що по справі проводилась не комплексна посмертна психіатрична експертиза, а була призначена посмертна психіатрична експертиза, а тому призначення повторної комплексної експертизи не є можливим. Вказував, що по першому питанню, було дослідження медичні картки та оскільки це була не медична експертиза, а психіатрична, то для встановлення психічного стану було надано всі необхідні документи для проведення експертизи. Для проведення експертизи їм було достатньо документів зі спеціалізованих фахівців, потреби у витребуванні якихось інших документів з інших установ не було потрібним. Посилався на те, що діагноз особи був складений та висновок у цій частині є обґрунтованим. Поведінка підекспертної за життя була неадекватною, з галюцинаціями, зазначене було підтверджено історіями її хвороб, та ще за життя підекспертної їй було присвоєно 2 групу інвалідності безстроково. При цьому, в 2012 році психологом було встановлено можливість зниження пам'яті ОСОБА_5 та відповідають градації «дефект» для даної вікової категорій, і це є незворотні зміни. Дефект нікуди не дівався. Із 1979 року по 2015 рік підекспертну оглядали більше 10 фахівців та остання була госпіталізована 15 разів. Вказував, що у даному випадку спостерігалась динаміка захворювання негативна. Отже, підтвердив, що на момент укладення угоди підекспертна була психічно хвора та не могла усвідомлювати значення своїх дій. Експертний діагноз встановлено комплексно і об'єднує всі діагнози лікарів, що оглядали за життя померлу. Експерт підтримав складений ним висновок та встановлений ним діагноз підекспертної.
Вислухавши пояснення експерта, оголосивши клопотання, та думку ад. ОСОБА_10 , суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Згідно ст. 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров'я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Статтею 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Згідно "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5з наступними змінами, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
За роз'ясненнями п.10 Постанови Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.
Суд вбачає, що по справі ухвалою суду від 15.02.2018 року призначалась посмертна судова психіатрична експертиза та висновок експертів був складений 29.06.2018 саме за результатами даної експертизи.
При цьому, представник відповідача у своєму клопотанні від 19.03.2020 року просить призначити по справі повторну комплексну посмертну судову психолого-психіатричну експертизу, проте до цього комплексна психолого-психіатрична експертиза та висновок за фактом її проведення не надавався, а отже і підстав для призначення такої експертизи повторно суд не вбачає.
До того ж, суд враховує, що висновок експертизи не є обов'язковим і є лише одним із доказів у справі, які підлягають оцінці судом та не мають наперед вирішального значення.
У зв'язку із наведеним, з урахуванням недоведеності відповідача необхідності призначення повторної експертизи, суд вбачає, що задоволення клопотання призведе до порушення такого елемента принципу верховенства права, як принцип правової визначеності та суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також до подальшого затягування розгляду справи, яка знаходиться в провадженні суду з квітня 2016 року, тобто значний час.
Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 106 ЦПК України, представник відповідача не був позбавлений можливості за власним волевиявленням замовити проведення експертизи поза межами судового розгляду.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про призначення повторної комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи.
Керуючись ст.ст. 3-12, 43, 49, 72 ,76, 89, 95, 102-104, 108, 109, 112, 209, 223, 247, 258, 260, 268, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання представника відповідача від 18.03.2020 року про призначення повторної комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи - відмовити.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду разом із рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали суду складено 15.06.2020 року.
Суддя : Л.В. Домусчі