Номер справи 237/1185/20
Номер провадження 3/237/818/20
Іменем України
10.06.20 року м. Курахове
Суддя Мар'їнського районного суду Донецької області Кучко Яна Юріївна, розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
На адресу Мар'їнського районного суду Донецької області надійшов матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано те, що 12 березня 2020 року о 11 годині 40 хвилин в магазині «Лотос» в м. Красногорівка по вул. Фрунзе приватний підприємець ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії, чим порушила правила торгівлі тютюновими виробами.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступних висновків.
Приписами частини 1 статті 156 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за роздрібну або оптову, включаючи імпорт або експорт, торгівлю спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібну торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії (якщо необхідність одержання такої ліцензії встановлена законом) або без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
При цьому, згідно з ч.ч.1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі ГК), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ст. 55 ч. ч. 1,2 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року №222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Приписами п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального відноситься до видів діяльності, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Законодавче тлумачення поняття доказів у справі про адміністративне правопорушення наведене у ст. 251 КУпАП України, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прихожу до висновку про недоведеність особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення наявності у діях ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення.
У якості доказів наявності факту продажу тютюнових виробів окрім протоколу про адміністративне правопорушення долучено виключно письмові ОСОБА_2 , які не можуть бути прийняті судом у якості беззаперечного та достовірного доказу з огляду на наступне.
Так, письмові пояснення ОСОБА_2 викладені ним не самостійно, а записані невідомою особою з його слів, а тому викликають обґрунтовані сумніви щодо свободи надання таких пояснень, та взагалі правильності, правдивості зазначених у них відомостей, а також існування самого факту надання таких свідчень.
Також суд, окрім форми викладення пояснень, звертає увагу й на їх змістовне наповнення, зокрема в поясненнях зазначено, що ОСОБА_2 в магазині «Лотос» в м. Красногорівка придбав у продавця пачку сигарет, водночас у самих поясненнях не зазначено, та до пояснень не додано документів, які б підтверджували факт продажу пачки сигарет.
При цьому, суд зазначає, що в силу абзацу 2 частини 11 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу або відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.
Водночас, суд звертає увагу що порушення вказаних приписів містить у собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 155-1 КУпАП, проте жодних відомостей про ініціювання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаним складом правопорушення в матеріалах справи немає, що ставить під обґрунтований сумнів факт продажу тютюнових виробів, описаний в письмових поясненнях ОСОБА_2 .
Крім того, суд зазначає, що для наявності інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення необхідно довести також і факт відсутності ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності, в даному випадку з продажу тютюнових виробів, однак долучені до матеріалів справи договір оренди нежитлового приміщення, витяг з реєстру платників єдиного податку, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (у неналежній якості) та заява про приєднання до договору про визнання електронних документів не містять жодних відомостей з приводу наявності/відсутності ліцензії на здійснення торгівлі тютюновими виробами.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
При цьому суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.156 КУпАП не знайшов свого підтвердження під час розгляду матеріалів адміністративної справи в суді, а тому провадження в даній справі необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, ч. 1 ст. 156 КУпАП, керуючись ст. ст. 247, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова в порядку провадження по справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання скарги до Донецького апеляційного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області.
Суддя Я.Ю. Кучко