12.06.20
Справа № 521/6663/20
Провадження №2-а/521/124/20
"12" червня 2020 р. м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Роїк Д.Я.
за участю секретаря судових засідань Коновалової К.О.
представника позивача Вдовіченко Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Одеської митниці Державної митної служби України ( ЄДРПОУ 43333459) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства до Одеської митниці Державної митної служби України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що 15 серпня 2018 року виконуючий обов'язки заступника начальника митниці - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Виноградов О.І., розглянув без присутності позивача матеріали справи про порушення митних правил та виніс постанову про визнання його винним у вчиненні порушення митних правил, а саме ст. 485 МК України та наклав на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу 300% несплаченої суми митних платежів в сумі 1 625 370, 30 грн.
ОСОБА_1 зазначив, що відповідач незаконно розглянув справу про притягнення до адміністративної відповідальності без його присутності, не повідомивши про дату, час та місце розгляду справи, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, оскільки він не ввозив автомобіль на територію України, не був особою, що відповідала за дотримання митного режиму, у зв'язку з розмитненням автомобіля не наступило шкідливих наслідків для держави, тому просив скасувати оскаржувану ним постанову.
Одночасно з вказаним позовом, позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.04.2020 року, клопотання позивача задоволено, поновлено строк звернення до суду з позовом про скасування постанови від 15.08.2018 року, адміністративну справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання та витребувано докази по справі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, в його інтересах з'явилася представник Вдовіченко Г.М., яка підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, зазначивши додатково, що під час розмитнення автомобіля громадянином України ОСОБА_2 було сплачено в дохід держави всі необхідні платежі та штраф в сумі 8500 грн., тому на підставі п.9-3 Розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, це є підставою для звільнення від відповідальності особи, яка була відповідальною за дотримання митного режиму.
Представник відповідача Кептене Д.А. в судовому засіданні підтримав обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та додатково зазначив, що не знання закону не звільняє особу від відповідальності, просив у позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Відповідачем на адресу суду було надіслано відзив в якому вказано, що громадянин ОСОБА_1 , працюючи на українському підприємстві ТОВ «СП Рисоіл термінал», здійснював неодноразовий заїзд на авто марки RENAULT ESPACE держ. номер НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, № кузова НОМЕР_3 , 2004 року виготовлення, а саме, у період з 07.11.2017 року по 25.12.2017 року в пункті пропуску «Іллічівський морський торгівельний порт», використовував даний автомобіль, стосовно якого надані пільги щодо сплати митних платежів в інших цілях ніж ті, у зв'язку з якими були надані такі пільги, чим вчинено порушення вимог ч. 4 ст. 380 МК України. Крім того у відзиві вказано, що справу розглянуто без присутності ОСОБА_1 в порядку передбаченому ст. 526 МК України, про дату, час та місце розгляду справи він був своєчасно, належним чином повідомлений, від нього не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Просив відмовити в адміністративному позові ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки постанову про накладення адміністративного стягнення винесено правомірно.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, відзив на позов, матеріали адміністративної справи № 1628/50000/18, матеріали МД «ІМ40АА» щодо розмитнення автомобіля, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що 15 серпня 2018 року виконуючий обов'язки заступника начальника митниці - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Виноградов О.І., розглянув без участі ОСОБА_1 матеріали справи про порушення митних правил та виніс постанову про визнання його винним у вчиненні порушення митних правил, а саме ст. 485 МК України та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу 300% несплаченої суми митних платежів в сумі 1 625 370,30 грн.
Підставами притягнення ОСОБА_1 до відповідальності зазначено, що він у період з 07.11.2017 року по 25.12.2017 року в пункті пропуску «Іллічівський морський торгівельний порт», неодноразово перебував і керував автомобілем марки RENAULT ESPACE держ. номер НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, № кузова НОМЕР_3 , 2004 року виготовлення, відносно якого не відбулося процедури розмитнення автомобіля, чим вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил (ч. 2 ст. 526 МК України).
Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи (ч. 4 ст. 526 МК України).
З матеріалів адміністративної справи № 1628/50000/18 вбачається, що протокол про порушення митних правил від 22.06.2018 року складено у відсутності ОСОБА_1 , протокол не містить зазначення та підписів особи, яка притягається до відповідальності, свідків, понятих, захисника.
В матеріалах зазначеної справи на аркушах справи 10, 18, 28, 40 містяться листи Одеської митниці ДФС адресовані на ім'я позивача про виклик, проте згідно поштових відправлень жодне із них не було вручене адресату. Поштовий конверт про відправку ОСОБА_1 копії протоколу повернутий на адресу Одеської митниці ДФС з довідкою Укрпошти від 11.05.2018 року «за закінченням строку зберігання», рекомендоване повідомлення не містить підпису Столярова В.В.
За таких обставин, суд вважає, що позивач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи.
Відповідно до ст. 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом.
15.05.2008р. Європейським судом з прав людини розглянуто справу «Надточій проти України» (заява №7460/03), яка стосувалась справи про адміністративне правопорушення за порушення митних правил.
У своєму рішенні Європейського суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначив, що Уряд визнав карний кримінально-правовий характер кодексу України про адміністративні правопорушення, проте заперечував, що Митний кодекс має аналогічний характер. Суд не погодився з такою думкою і вказав, що не вбачає істотної різниці між КУпАП та розділом VIII МК України, який стосується окремих видів митних правопорушень, які також можна визначити як адміністративні правопорушення. Суд вважав, що ця справа за своєю суттю є кримінальною, а також, що зазначені митні правопорушення фактично мали кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі - Конвенція).(п. п. 21, 22 рішення). З огляду на Рішення ЄСПЛ, аналіз статті 485 МК України, дозволяє дійти висновку про те, що фактично це кримінальна стаття, за своєю сутністю. Про кримінальний характер цієї статті свідчить не тільки її склад, докладно описаний в диспозиції статті, а й розмір стягнення (штрафу) - 1 625 370, 30 грн. , що перевищує передбачені розміри стягнень за Кримінальним кодексом України, передбаченими за ті чи інші кримінальні правопорушення.
Стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав.
Стаття 63 Конституції України закріплює право на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.
Суд погоджується з доводами позивача, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 не був особою, що ввозила автомобіль на митну територію України. Автомобіль марки RENAULT ESPACE держ. номер НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, № кузова НОМЕР_3 , 2004 року виготовлення 17.10.2017 о 00 годині 35 хвилин був ввезений на територію України через митний пост «Кучурган» Одеської митниці ДФС, громадянкою Молдови ОСОБА_3 в митному режимі «тимчасове ввезення».
Відповідно до норм Додатку "С" Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), до якої Україна приєдналась з 24.03.2004 року, Україна дозволяє тимчасове ввезення транспортних засобів на митну територію України без вимагання митного документа або гарантії, з умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.
Зазначені права на пільги надаються цією Конвенцією, якщо транспортні засоби зареєстровані на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і будуть ввозитись та використовуватись даними особами. Також дозволяється ввозити та використовувати зазначені транспортні засоби третіми особами, яким не належать (на яких не зареєстровані) транспортні засоби.
Відповідно до статті 2 Додатку "С" , користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції «транспортні засоби комерційного чи приватного використання". Відповідно до п. (с) термінів, визначених у цьому Додатку, "приватне використання" означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України регламентуються ст. 380 МК України.
Відповідно до ст. 380 Митного Кодексу України тимчасове ввезення громадянами - нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року.
Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 293 Митного кодексу України передбачено, що особами, на яких покладається обов'язок із сплати митних платежів, є особи відповідальні за дотримання митного режиму у разі недотримання положень цього кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне і повне або часткове звільнення від сплати митних платежів.
Суд вважає, що особою, відповідальною за дотримання заявленого митного режиму була громадянка Молдови ОСОБА_3 .
Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 485 МК України, має спеціального суб'єкта - особу, що ввозить на митну територію України товар (декларант). Суб'єктом цього правопорушення може бути лише декларант товару, що ввозиться на митну територію, тобто особа, яка ввозила товар. Такий висновок випливає з того, що тільки декларант заповнює та подає відомості про товар, який ввозить; тільки йому надаються митні пільги у вигляді звільнення від сплати митних платежів; тільки в нього може виникнути умисел на використання товару в інших цілях, ніж ті, у звязку з якими було надано пільги, тільки він відповідальний за додержання митного режиму «тимчасовий ввіз».
Стаття 485 Митного кодексу України передбачає відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів та наявність прямого умислу мети вказаних дій, яка прямо передбачена диспозицією статті.
Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Суд погоджується з доводами позивача, що невід'ємною ознакою суб'єктивної сторони правопорушень, передбачених цією статтею є наявність умислу у декларанта на «ухилення від сплати митних платежів», яка виникла до або в момент декларування товару (проходження митного контролю). Без наявності цієї ознаки суб'єктивної сторони немає наявності складу правопорушення за цією статтею. Оскільки обов'язок по сплаті митних платежів лежить лише на особі, що ввозить транспортний засіб, то умисел на ухилення від сплати митних платежів може виникнути тільки до або під час ввозу транспортного засобу.
Із наданих відповідачем матеріалів МД «ІМ40АА» №UA500480/2019/001040 та товаросупровідних документів вбачається, що громадянин України ОСОБА_2 21.02.2019 року здійснив митне оформлення автомобіля марки RENAULT ESPACE держ. номер НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, № кузова НОМЕР_3 , 2004 року виготовлення та сплатив передбачені митним законодавством платежі.
Згідно п.9-3 Розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України встановлено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту".
Фактичне керування ОСОБА_1 вказаним вище автомобілем не порушувало вимог ст.485 Митного Кодексу України, а врегульовано Цивільним кодексом України та Правилами дорожнього руху.
Суд враховує положення ст. 1 Першого протоколу Конвенції з захисту прав людини та правові позиції ЄСПЛ під час вирішення питань щодо втручання у право власності осіб, посилатися на висновки Євросуду як на безпосереднє джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 22.11.2007 року у справі«Україна -Тюмень проти України» у пункті 49 суд вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лишена умовах передбачених законом (subject to conditions provided by law), а другий пункт визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в діюзаконів. У пункті 55 надано тлумачення пропорційності втручанняв право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу(fair balance) між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних свобод особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення права власності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч.2ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Інших доказів, з яких можливо було б встановити вину позивача матеріали справи не містять.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
Проте, відповідачем в даному випадку не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Cудом враховується, що звинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб'єктом владних повноважень у своєму рішенні.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, на думку суду, твердження позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення не спростовано суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, в силу вимог ч.2ст.77 КАС України.
Відповідно до п.3 ч.3ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст.2,5,9,77,90,139,229,241,243-246,250,255,268,286,295 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 до Одеської митниці Державної митної служби України, ЄДРПОУ 43333459 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову виконуючого обов'язки заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Виноградова О.І. від 15 серпня 2018 року за № 1628/50000/18 про визнання винним ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешкає АДРЕСА_1 , у вчиненні порушення митних правил, а саме ст. 485 МК України та стягнення з нього штрафу 300% несплаченої суми митних платежів в сумі 1 625 370,30 грн. - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення за ст.. 485 МК України відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешкає АДРЕСА_1 - закрити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у дань його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Д.Я. Роїк