10.06.20
Справа № 521/3858/20
Провадження № 2/521/2142/20
Іменем України
10 червня 2020 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси
у складі головуючого судді Роїка Д.Я.,
при секретарі Коноваловій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зацікавлена особа: Відділ опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, суд -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав посилаючись на те, що з 05.02.2013 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Малиновського районного суду від 17.07.2019 шлюб між ними розірвано.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, ще до народження дитини відповідач покинув сім'ю без пояснення причин. З того часу позивачці не відомо місце перебування ОСОБА_2 , лише в телефонному режимі вона повідомила йому про народження дитини, але до сьогодні він доньку жодного разу не бачив, через що дитина не має до батька родинних почуттів. ОСОБА_2 ніколи не піклувався про фізичний, моральний та духовний розвиток дитини, не утримував її матеріально. Його не цікавили інтереси дитини, про що свідчить та обставина, що він навіть ніколи не бачив доньку і не бажав цього робити, хоча позивачка просила його про це коли вони ще спілкувалися телефонним зв'язком. Тим самим відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків стосовно неповнолітньої доньки. Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав лише сприятиме захисту інтересів дитини, оскільки на сьогодні без дозволу батька позивачка не може зареєструвати дитину за місцем проживання, виїхати з дитиною за кордон. У зв'язку з викладеним, з метою захисту інтересів дитини, позивачка змушена звернутися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є відповідач.
Позивач до початку судового засідання надала суду заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив не надав, хоча повідомлений в установленому порядку про місце та час розгляду справи, у судове засідання викликався судовими повістками з повідомленням, а також за допомогою кур'єрської служби.
Від представника Відділу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради до суду була надана заява, в якій просить розглядати справу без її участі, не заперечує проти позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток про виклик до суду за місцем його реєстрації, відповідач не з'являвся до судового засідання без поважних причин та не повідомив суд про поважність причин неявки, відзиву на позов відповідач не надав, та оскільки, сторона позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд доходить висновку про можливість заочного розгляду справи на підставі наявних у ній даних та доказів.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши відповідний позов, письмові докази, що були представлені суду, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.
Предметом даного позову є вирішення питання про позбавлення батьківських прав батька дитини, який не виконує своїх батьківських обов'язків з метою соціального захисту неповнолітньої особи.
Дане питання регулюється положеннями Сімейного Кодексу України.
Також суд вважає необхідним, при вирішення даного позову враховувати положення Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», що стосується узагальнення судової практики по аналогічним питанням.
Відповідно до ст.164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, негативно впливають на дітей своїм аморальним поводженням при цьому особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Стаття 150 цього Кодексу перелічує обов'язки батьків щодо виховання дитини.
У п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При вивченні письмових доказів в даній справі судом встановлено.
ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , актовий запис № 12075 від 30.12.2016 року.
Згідно з копією заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.07.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Як вбачається з акту з місця проживання дитини від сусідів позивачка ОСОБА_1 постійно проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до інформації адміністрації Комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська поліклініка №6» Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради від 15.10.2019 №01-03/690 малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і спостерігається у даній медичній установі. Декларація на медичне обслуговування підписана матір'ю - ОСОБА_1 , поліклініку дитина відвідує у супроводі матері.
Згідно інформації від 16.10.2019 №117 адміністрації Одеського дошкільного навчального закладу «Ясла-садок» №140 Одеської міської ради повідомляється, що Одеської міської ради відвідує вказаний дитячий заклад з 02.05.2019 по теперішній час. У характеристиці від вихователів Одеського дошкільного навчального закладу «Ясла-садок» зазначено, що вихователями даного дитячого закладу повідомлено, що батька дитини на різних заходах ніхто не бачив.
Відповідно до інформації Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 1.12.2019 №4ССД/01-02-10 за період здійснення Департаментом повноважень органу реєстрації місця проживання на території міста Одеси з 05.04.2016 реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не здійснювалось.
Відповідно до інформації Малиновського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства України від 09.12.2019 за №4/3592 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військовому обліку не перебуває та мобілізований не був.
Листом Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України від 25.11.2019 №5/6-17949 доведено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звільнений 25.12.2014 згідно постанови прокуратури Одеської області від 25.12.2014 про закриття кримінального провадження на підставі ст.110, 284 ч.1 п.3 КПК України. Вибув за адресою: АДРЕСА_1 . Іншою інформацією вказана державне установа не володіє.
Відділ ювенальної превенції Управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області листом від 17.01.2020 №3/228 за обліками ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 перебуває у розшуку.
Згідно інформації від 20.11.2019 №20334/151-17 Одеського міського відділу держаної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Одеської області актового запису про державну реєстрацію смерті відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виявлено.
Відповідно до заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.07.2018 надано дозвіл на виїзд за межі України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька дитини ОСОБА_2 у супроводі її матері - ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку №330/01-11 від 10.03.2020 Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування батько дитини не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток тощо, тому доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд розцінює вищезазначені обставини як ухилення від виховання дитини відповідачем, винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїх батьківських обов'язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення ОСОБА_2 до своїх батьківських обов'язків.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За змістом роз'яснень, викладених у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов'язків (абз.2 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки поведінки як для батька (матері), так і для дітей.
Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Також слід зауважити, що частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню своєї дитини, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність такого обов'язкового елементу як винуватість в умисному ухиленні батька - ОСОБА_2 , від виконання батьківських обов'язків. Встановлення судом факту перебування відповідача у розшуку у сукупності з іншими обставинами щодо свідомого нехтування ним своїми обов'язками свідчать про відсутність об'єктивних перешкод для реалізації відповідачем його батьківських обов'язків, що спричинило повну відсутність піклування про дитину з підстав, що залежать від відповідача.
Дані обставини справи узгоджуються з узагальненими висновками Верховного Суду у постанові від 26.12.2018 у цивільній справі за 404/6391/16-ц.
Таким чином суд вважає за необхідне задовольнити позов та позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача, з урахуванням висновку №330/01-11 від 10.03.2020 Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування, буде цілком сприяти задоволенню інтересів дитини.
При цьому, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, у сумі 840 грн. 40 коп., понесений позивачем при звернення до суду, відповідно до 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 164,165 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зацікавлена особа - Відділ опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Білгород-Дністровський Одеської області, останнє місце мешкання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер № НОМЕР_2 , батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок за бажанням позивачки покласти на неї.
Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте Малиновським районним судом м. Одеси за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, надавши в Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Роїк Д.Я.