Справа № 521/2944/20
Пр-ня по справі № 1-кп/521/867/20
27 травня 2020 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
прокурор - ОСОБА_3
за участю обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за №12020160470000086 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця м. Одеси; із середньою - спеціальною освітою; офіційно не працевлаштований; не одруженого; що мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК, -
ОСОБА_4 , 12.01.2020 року, о 12 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Адміральський проспект, 31, діючи умисно з метою власного вживання наркотичних засобів, шляхом знахідки придбав полімерний пакетик з рослинною речовиною, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, масою у висушеному стані 10,79 г. та поклав у кишеню куртки одягнутої на ньому та став незаконно зберігати при собі, для власного вживання, без мети збуту. Після чого, у цей же день, в 13 годин 45 хвилин біля будинку 3 по вул. Генерала Швигіна м. Одесі під час особистого огляду ОСОБА_4 видав працівникам поліції вказаний наркотичний засіб.
У судовому засіданні обвинувачений провину у скоєнні злочину визнав та показав, що 12.01.2020 року біля магазину «Точка» він знайшов марихуану та положив її до кармана свого одягу для власного вживання. Згодом він був затриманий працівниками поліції та видав їм марихуану.
З урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежено судовий розгляд дослідженням документів, які необхідні для вирішення питань, передбачених ст. 374 КПК України.
Суд з'ясував обставини та перевіряв їх шляхом дослідження документів, наданих сторонами, відповідно до яких:
- речові докази переданого на зберігання до камери схову Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеськіый області (постанова про залучення до кримінального провадження речових доказів від 17.02.2020 року, квитанція № 001150);
- судові витрати становлять 1256 гривень 08 копійок (довідка);
- обвинувачений раніше судимий (вимога від 03.02.2020 року, копія вироку від 20 грудня 2016 року, довідка про звільнення від 28.11.2019 року); на обліку в КУ «ООМЦПЗ» не значиться (довідки від 12.02.2020 року та 07.02.2020 року).
Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_4 у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 309 КК- незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.
Відповідно до ст. 66 КК України, суд встановлює обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України, суд встановлює обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів.
Призначаючи покарання суд керується вимогами ч. 2 ст. 65 КК, якою встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення. Крім того, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України).
Під час дебатів сторона захисту не вислювала думку щодо призначення іншого покарання, ніж те, на якому наполягав прокурор та яке передбачене ч.1 ст. 309 КК у вигляді штрафу.
Крім того, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину - згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості; особу винного, а саме те, що він раніше судимий; його вік - 36 років та соціальне положення - не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст. 309 КК у вигляді штрафу.
З урахуванням тієї обставини, що щодо ОСОБА_4 строк дії обов'язків за запобіжним заходом закінчився, а прокурор під час судових дебатів не заявляв клопотання щодо обрання запобіжного заходу, суд вважає, що в даному випадку немає необхідності встановлювати контроль за поведінкою та особистістю обвинуваченого.
Суд вважає, відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази - знищити.
Відповідно до ст. 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експертів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 гривень на користь держави.
Запобіжний захід не обирати.
Речові докази - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 1256 гривень 08 копійок.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.
Суддя: ОСОБА_1