Справа № 263/139/20
Провадження № 3/263/505/2020
10 червня 2020 року м.Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Томілін Олексій Миколайович, при секретарі Астаховій О.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 20.08.2015 Приморським РС у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП,
ОСОБА_1 24.12.2019 о 14:24 годині у Донецькій області, м. Маріуполь, Центральний район, вул. Митрополитська, буд. 63, керуючи транспортним засобом «Seat Ibiza», державний номер НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, перед пішохідним переходом, перед яким зменшив швидкість руху інший транспортний засіб, не зупинився, щоб надати перевагу в русі пішоходу, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 . При ДТП ОСОБА_2 отримав матеріальні збитки, а саме розбитий планшет «Huawei». ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.2.3б, 18.4, 18.1 ПДР України, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.
ОСОБА_1 24.12.2019 о 14:24 годині у Донецькій області, м. Маріуполь, Центральний район, вул. Митрополитська, буд. 63, керуючи транспортним засобом «Seat Ibiza», державний номер НОМЕР_2 , був учасником ДТП, місце якої залишив, для встановлення проводилися розшукові заходи. ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.2.10 а ПДР України, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.122-4 КУпАП.
Згідно зі ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила декілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03.03.2020 адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження під єдиним номером № 263/139/20 (провадження № 3/263/505/20).
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що 24.12.2019 близько 14:00 год. рухався на автомобілі «Seat Ibiza», державний номер НОМЕР_2 , по вул. Митрополитській у напрямку до автостанції. Праворуч по узбіччю рухався чоловік. ОСОБА_1 на автомобілі рухався по лівій смузі та перед пішохідним переходом перестроївся в праву смугу. Проїхав пішохідний перехід, ніяких сторонніх сигналів, звуків чи ударів він не чув та не помітив, в автомобілі грала музика. Зазначив, що він пропустив пішохода, однак той не дійшов до бордюра, а почав рухатися вздовж бордюра у напрямку руху транспорту. Через годину йому зателефонував співробітник поліції і повідомив, що він нібито скоїв наїзд на пішохода у вищевказаному місці та запропонували з'явитися на місце події. Зазначив, що в автомобілі грала музика, ніяких звуків він не чув, удару не помітив. Поліцейським він повідомив, що проїжджав повз чоловіка, який знаходився на проїжджій частині. Йому повідомили час, коли потрібно з'явитися до УПП та у зазначений час він приїхав до управління патрульної поліції. Вважає, що пішохід сам знехтував правилами безпеки, затримався на проїжджій частині дороги.
ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 24.12.2019 приблизно о 14:20 год. він переходив проїжджу частину по діагоналі по пішохідному переходу з Центрального ринку у бік вул. Митрополитської. Якийсь автомобіль рухався по лівому ряду, пропустив його, та з правого ряду виїхав автомобіль «Seat Ibiza», який зачепив його дзеркалом, ОСОБА_2 відчув удар в руку, під рукою у нього був планшет. В результаті удару з рук випав планшет та блокнот, планшет розбився. У автомобіля «Seat» завернулося праве дзеркало від удару. Після зіткнення потерпілий викликав поліцію та по камерах відеоспостереження автомобіль, який скоїв ДТП, було знайдено. Поліцейські зателефонували водію та викликали до управління патрульної поліції. У ОСОБА_2 була пошкоджена рука, але за медичною допомогою він не звертався.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що працює інспектором взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Донецькій області ДПП. 24.12.2019 вона несла службу з ОСОБА_4 Надійшов виклик про те, що в районі Центрального ринку сталася ДТП. Вони прибули за викликом, встановили потерпілого, який пояснив, що знаходився на пішохідному переході та його зачепив за руку автомобіль, номер якого він назвав, з руки випав планшет та розбився. Потерпілому запропонували викликати швидку медичну допомогу. Інформацію про розшук автомобіля передали до радіоефіру та у відділ ДТП - інформацію про розшук по відеокамерам. За допомогою камери відшуковувався вказаний випадок, знайдено номер телефону водія. Зателефонували водієві та повідомили, що сталося ДТП, запропонували, щоб він приїхав на місце вчинення ДТП, однак водій відмовився. У відділі ДТП водій повідомив, що проїжджав у зазначеному місці та там був пішохід, однак він не пам'ятає обставин події, після чого було складено протокол. Враховуючи встановлені обставини, свідок вважає, що факт скоєння ДТП мав місце.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який є поліцейським взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Донецькі області ДПП, повідомив, що 24.12.2019 отримали виклик на 102 про ДТП. Виїхали на місце ДТП, де зустріли заявника, який повідомив обставини ДТП та вказав номер автомобіля, який скоїв ДТП. ОСОБА_2 пояснив, що тримав у руці планшет, йшов по пішохідному переході та коли закінчував його переходити, транспортний засіб, об'їжджаючи його, зачепив руку дзеркалом, внаслідок чого планшет розбився. Потерпілий від медичної допомоги відмовився. Свідок звернувся до чергової частини із запитом щодо власника автомобілю та вони отримали необхідну інформацію, номер мобільного телефону. Зателефонували водієві та повідомили йому про ДТП, про те, що в районі Центрального ринку він здійснив зіткнення з людиною, що останній заперечував. Запропонували водію приїхати на місце ДТП, однак він відмовився.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є старшим інспектором відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Донецькій області ДПП, вказала, що 24.12.2019 отримала повідомлення про ДТП, а саме, що водій здійснив наїзд на пішохода та залишив місце ДТП. Патрульні повідомили номер автомобіля, після чого було встановлено його власника та номер його мобільного телефону. Свідок зателефонувала водієві та повідомила про ДТП, запропонувала повернутися на місце скоєння ДТП, але він відповів, що не зможе повернутися, після чого вони домовилися, що він приїде через день до відділу УПП. У вказаний день він з'явився до відділу УПП, де свідок відібрала у нього пояснення та вони ознайомилися з відеозаписом. За фактом вчинення адміністративних правопорушень було складено два протоколи. ОСОБА_1 не визнав свою вину, однак підтвердив, що керував транспортним засобом «Seat Ibiza», державний номер НОМЕР_2 , за вказаною адресою, пам'ятає, що пішохід переходив дорогу, факт зіткнення з пішоходом заперечував.
В судовому засіданні було оглянуто планшет «Huawei», який було надано потерпілим, та який містив пошкодження.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу та свідків, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов до наступного.
Суд вважає, що факт вчинення адміністративних правопорушень підтверджується протоколами серії БД № 298220, БД № 298127 від 26.12.2019, схемою місця ДТП, рапортом інспектора УПП, фото таблицею, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та свідків, відеозаписом з камери спостереження, з якого вбачається, що автомобіль «Seat Ibiza», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджено ним у судовому засіданні, перед проїздом пішохідного переходу перебудувався з лівої смуги у праву, об'їхавши автомобіль, що був попереду нього, та який зупинився, пропускаючи пішохода ОСОБА_2 . З відеозапису вбачається, що пішохід ОСОБА_2 ще не встиг закінчити переходити дорогу по пішоходному переходу, коли автомобіль «Seat Ibiza» перетнув пішохідний перехід, при цьому пригальмувавши біля пішоходу.
Пунктом 2.3 б ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 18.1 ПДР України передбачено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Відповідно до п.18.4. ПДР України якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Згідно з п.2.10 «а» ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Санкцією статті 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Санкцією статті 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 19.05.2020 справа № 490/10025/17, водій може розраховувати на те, що певний вид небезпеки не виникне внаслідок того, що всі учасники дорожнього руху дотримуються правил. Наприклад, водій, який розпочинає рух на перехресті на відповідний сигнал світлофора або регулювальника, вправі розраховувати, що протягом певного часу водії, яким проїзд заборонений, не розпочнуть рух і не створять перешкод для руху його автомобіля. За певних обставин це може позначитися на здатності водія своєчасно виявити небезпеку та відреагувати на неї, а, відповідно, за певних обставин зняти з нього відповідальність за наслідки ДТП.
Однак це не означає, що у разі, коли водій на момент, коли йому дозволено розпочати рух, виявляє на смузі свого руху перешкоду, наприклад, пішохода або автомобіль, що не встиг закінчити маневр, зелене світло або знак пріоритету дає йому право не звертати уваги на це і продовжувати рух, ігноруючи перешкоду.
Таким чином, основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.
Водій зобов'язаний врахувати будь-яку перешкоду, яка заважає йому переконатися у безпечності маневру.
У п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 зазначено звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторін на надання ними доказів на підтвердження та спростування скоєння інкримінованого правопорушення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні правопорушення має бути доведена поза розумним сумнівом.
Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд критично ставиться до показів ОСОБА_1 , оскільки вони суперечать сукупності досліджених доказів, а саме показам потерпілого, інших свідків, і не узгоджуються з іншим матеріалами справи. При цьому суд вважає, що наведені вище показання потерпілого ОСОБА_2 стосовно дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є логічними та послідовними та вони узгоджуються з іншими дослідженими доказами, зокрема, поясненнями свідків, наданим відеозаписом. Підстав для сумніву в його показах суд не вбачає та в основу рішення суду кладуться саме покази потерпілого ОСОБА_1 , які узгоджуються з іншими фактичними обставинами справи.
Наведені показання особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про його непричетність до правопорушень суд оцінює критично. Аналіз дослідженої судом доказової бази дає підстави стверджувати про бажання ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за скоєні ним правопорушення.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у справі існує сукупність наведених вище та досліджених судом допустимих прямих і непрямих доказів, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними та достатньо повно викривають правопорушника та вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень при обставинах, викладених у постанові, доведена.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення, приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, є доведеним, в діях ОСОБА_1 вбачається склад вказаних адміністративних правопорушень, оскільки останній порушив п.п. 2,3 «б»; 18.1; 18.4 Правил дорожнього руху України, що спричинило ДТП, та залишив місце ДТП, чим порушив також п.2.10 «а» ПДР.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення серії БД №298220 та серії БД № 298127 від 26.12.2019 стосовно ОСОБА_1 , правопорушення мали місце 24.12.2019, тобто з моменту їх вчинення минуло більш ніж три місяці, тому суд прийшов до висновку про закриття провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що причинами неодноразового відкладення розгляду справи, між іншим, були неодноразові неявки в судові засідання викликаємих свідків - працівників поліції.
Статтею 280 КУпАП встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому, норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить.
Водночас, зі змісту ч. 1 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов:
- вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення;
- сплив встановленого законом строку.
Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є, з-поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
Керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 122-4, 124, 252, 268, 284 КУпАП, суддя -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП закрити у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів із дня її винесення.
Суддя О.М.Томілін