Єдиний унікальний номер судової справи: 225/1205/20
Номер провадження: 2-о/225/161/2020
(повний текст)
09 червня 2020 р. м.Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Довженко О.В.,
за участю
секретаря судового засідання Петрової С.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського міського суду Донецької області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,-
Заявник - ОСОБА_1 , звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
В обгрунтування заявлених вимог заявник зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 01.07.1978 року. Від даного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_4 . Однак, восени 1996 року шлюб між заявником та ОСОБА_3 був розірваний через прикре сімейні непорозуміння, однак колишнє подружжя продовжувало проживати однією сім'єю як чоловік та жінка без офіційної реєстрації шлюбу до самої смерті ОСОБА_3 , а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник разом з колишнім чоловіком ОСОБА_3 весь час вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали єдиний сімейний бюджет, піклувались один про одного та свою дитину.
Заявник фактично знаходилась на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_3 , який отримував пільгову пенсію, як колишній шахтар. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син заявника, ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявника - ОСОБА_3 .
З метою отримання спадщини заявник звернулась до нотаріуса. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину заявникові не вдалося, оскільки нотаріусу не було надано документів на підтвердження родинних відносин чи/або ріше про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Зазначена обставина на теперішній час є перешкодою в реалізації права заявника на прийняття спадщини, що стало приводом для звернення заявника до суду за захистом даного права.
Заявник та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали повністю, просили останні задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі.
В свою чергу, у відзиві на позов заінтересована особа зазначила, що проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не надасть заявникові права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В такому випадку, на думку третьої особи, виникає спір про право, що розглядається і порядку адміністративного судочинства. З огляду на наведене, заінтересована особа залишити заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу без розгляду.
Свідок ОСОБА_5 , який є рідним братом заявниці, під присягою повністю підтвердив викладені в заяві факти. Зокрема, свідок зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 все життя проживало разом як чоловік та дружина, навіть після офіційного розірвання шлюбу, про яке багато хто з рідних та знайомих навіть не здогадувався.
Свідок ОСОБА_6 , що є близькою подругою та колишньою колегою заявниці, під присягою зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 все життя проживали разом як чоловік та дружина, навіть після офіційного розірвання шлюбу. До 2003 року подружжя мешкало за адресою: АДРЕСА_1 , а на початку 2003 року переїхало за адресою батьків ОСОБА_3 - на АДРЕСА_2 , де проживали разом до смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), заявник проживає за даною адресою дотепер.
Свідок ОСОБА_6 зазначила, що розірвання шлюбу було спричинено сімейним непорозумінням та фактично відбулось лише на папері, адже з сім'ї ОСОБА_3 ніколи не уходив та все життя продовжував жити разом з ОСОБА_1 , вести з нею спільне господарство та піклуватись про свою родину.
Вислухавши заявника та її уповноваженого представника, заслухавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення заяви, суд дійшов наступного висновку:
Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з положеннями п. 5 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Отже, матеріалами справи встановлено, що заявник - ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_3 року, від якого мали сина ОСОБА_4 . Від даного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_4 .
Фактично після реєстрації шлюбу заявник разом з чоловіком та сином проживала у АДРЕСА_1 .
Восени 1996 року шлюб між заявником та ОСОБА_3 був розірваний, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 21.11.1996 року, актовий запис № 302.
Однак, не дивлячись на офіційне розірвання шлюбу, фактично колишнє подружжя продовжувало проживати однією сім'єю як чоловік та жінка без офіційної реєстрації шлюбу спочатку у АДРЕСА_1 .
Після смерті батьків ОСОБА_3 , що проживали по АДРЕСА_2 , а саме приблизно на початку 2003 року, подружжя переїхало за зазначеною вище адресою і продовжувало там проживати до смерті ОСОБА_3 , що сталась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник за зазначеною вище адресою була офіційно зареєстрована 27.12.2003 року (підтверджується відповідним штампом у паспорті), де продовжує проживати до теперішнього часу.
Заявник разом з колишнім чоловіком ОСОБА_3 весь час вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали єдиний сімейний бюджет, піклувались один про одного та свою дитину. Більш того, заявник фактично знаходилась на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_3 , який отримував пільгову пенсію, як колишній шахтар, що підтверджено довідкою про доходи Торецького об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 30.01.2020 року №1777 0570 1877 1759 (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син заявника (свідоцтво про смерть видане Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 16.05.2013 року, актовий запис №290), ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявника - ОСОБА_3 .
Факт смерті ОСОБА_3 підтверджений свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 09.12.2019 року (а.с.9).
Згідно акту №б/н від 03.02.2020 року, що складений у присутності трьох свідків (сусідів) та засвідчений провідним спеціалістом СРМП Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_4 року проживала сім'я у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (чоловік, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а.с.14.
В свою чергу, згідно довідки про склад сім'ї № 1224, виданої провідним спеціалістом сектору реєстрації місця проживання Військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області, станом на 30.01.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована одна людина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с.13).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все майно, що належало йому за життя на праві власності, зокрема, до спадкової маси увійшла квартира АДРЕСА_2 , яка на підставі ордеру №244 була видана матері померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_8 ще ІНФОРМАЦІЯ_6 року (а.с.12).
З метою отримання спадщини заявник звернулась до нотаріуса. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину заявникові не вдалося, оскільки нотаріусу не було надано документів на підтвердження родинних відносин чи/або ріше про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Таким чином, встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу для заявника має юридичне значення, оскільки встановлення даного факту безпосередньо породжуватиме юридичні наслідки, в даному випадку право прийняття спадщини. Іншого порядку встановлення зазначеного факту, аніж шляхом звернення до суду, законом не визначено.
Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, судом встановлюються факти, які породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
В свою чергу, згідно п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частина 1 ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, як встановлено судом, заявниця постійно проживала разом зі спадкодавцем ( ОСОБА_3 ) однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу на час відкриття спадщини, а отже вважається такою, що прийняла спадщину. Протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, відмова від спадщини заявлена не була (докази зворотного відсутні).
Відповідно до ч. 1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Частиною першою ст. 1297 ЦК України, в свою чергу, передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України)
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Водночас, Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З огляду на наведе, суд дійшов висновку висновку щодо обгрунтованості заяви та наявності правових підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 273, 354 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), заінтересована особа: Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, місто Торецьк, вулиця Дружби, 26, код ЄДРПОУ 42170475) про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, - задовольнити повністю.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, у період з 21.11.1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення виготовлений 12.06.2020 року.
Суддя О.В. Довженко